Головуючий у 1 інстанції - Лагутін А.А.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2011 року  справа №2а-7463/10/1270           приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Юрченко В.П.

суддів:  Старосуда М.І. ,  Чебанова О.О.

при секретарі судового засідання Чеплигіні П.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованій державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у справі за позовом Державного підприємства «Луганськвугілля» до Спеціалізованій державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання дій протиправними та скасування акту опису активів, -

ВСТАНОВИЛА:

         Позивач Державне підприємство «Луганськвугілля» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправними дії відповідача в частині складання акту опису активів ДП «Луганськвугілля» на які поширюється право податкової застави № 4/24 від 06 вересня 2010 року, скасування акту № 4/24 від 06 вересня 2010 року.

          Постановою Луганського окружного адміністративного суду  від 15 листопада 2010 року позовні вимоги задоволені. Скасовано акт опису активів Державного підприємства «Луганськвугілля» від 06 вересня 2010 року №4/24. В задоволені решти вимог відмовлено.

          Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську з постановою суду першої інстанції не погодилась та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що при її винесенні судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції не врахував, що звертаючись з адміністративним позовом до суду, позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно - правових відносин. Обставину дійсного порушення відповідачем прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів саме позивач має довести належним та допустимими доказами. На його думку, позивач мав би наполягати на порушені своїх прав, свобод чи інтересів у випадку, якби відповідач не розглянув, або необґрунтовано відмовив у звільнені частини його активів з під податкової застави. Крім того, суд приймаючи рішення на користь платника податків і зазначивши, що в оскаржуваному акті, не визначено за якісними та кількісними характеристиками активи, що на його думку, суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. у справі № 1-9/2005, не зазначив в чому саме полягає така суперечність, чим порушено абз. 3 п. 3 ч. 1 ст. 163 КАС України. Вважає, що судом розширено тлумачення Рішення Конституційного Суду України № 1-9/2005, і як наслідок, встановлено додаткові необґрунтовані обмеження повноважень податкового органу. Також вважає, що висновок суду щодо обов’язку складання та надання інших документів, зокрема таких як акт про наявність та розмір заборгованості передбачений ст. 6 Закону № 2711, є помилковим, оскільки не передбачає застосування до податкового боргу механізмів погашення, визначених Законом 2711.

Крім цього, судом не враховано, що відповідно до п. 6.2 Закону 2711 у процесі підтвердження заборгованості учасниками розрахунків самостійно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, на підставі відповідних документів встановлюються та уточнюються суми дебіторської та кредиторської заборгованості, що підлягають погашенню, після чого складається акт. Обов’язок щодо складання акту про наявність дебіторської та кредиторської заборгованості покладався на ДП “Луганськвугілля”, тому посилення суду першої інстанції на порушення з боку відповідача положень Закону 2711 в частині не підтвердження обсягу боргу, який повинен бути забезпечений податковою заставою, свідчить про неповне з’ясування всіх обставин у справі та поверховий аналіз норм чинного законодавства.

           Просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

           Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення аналогічні тим, що викладені в скарзі. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

           Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

           Позивач - Державне підприємство “Луганськвугілля”зареєстроване як юридична особа виконкомом Луганської міської ради 09.04.2003 року, внесено до ЄДРПОУ за номером 32473323, находиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську.

            Податковими керуючими Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську 02.04.2010 року було здійснено опис активів ДП «Луганськвугілля» та складено акт опису активів № 2/24 та акт опису активів від 06.09.2010 року за № 4/24, яким було описано усю вугільну продукцію ДП «Луганськвугілля», в обігу марок (аркуш справи 6-8).

            Сторонами визнається той факт, що ДП «Луганськвугілля» має податкову заборгованість.

            На підтвердження наявності та розміру податкового боргу відповідачем надано довідку від 03.11.2010 року за № 20093/10/24-015 про заборгованість ДП «Луганськвугілля» зі сплати податків, згідно якої загальна сума заборгованості станом на 01.09.2010 становила - 212 558 800,00 грн., а станом на 01.11.2010 року становила – 216 922 800, 0 грн. (аркуш справи 52).

           Як вбачається з матеріалів справи 02.04.2010 року за № 2/24 та 06.09.2010 року за № 4/24 податковими керуючими були складені два акти опису активів, на які поширюється право податкової застави.

           Так, відповідно до акту опису № 2/24 від 02.04.2010 року податковими керуючими описано активів, на які поширюється право податкової застави на суму 736 933 104,89 грн. (оригінал акту оглянуто у судовому засіданні, до матеріалів справи долучено витяг із зазначеного акту) (аркуш справи 8).

           Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна 08.04.2010 реєстратором зареєстровано зміну об'єкту обтяжень, а саме: замінено об'єкт «невизначене майно всі активи ДП «Луганськвугілля» перебувають у податковій заставі з 30.07.2003 року згідно першої податкової вимоги № 1/16» на об'єкт активи ДП «Луганськвугілля» згідно актів опису активів від 02.04.2010 року за № 2/24 та № 3/24». Крім того, 09.09.2010 реєстратором зареєстровано зміну об'єкту обтяжень, а саме: вилучено об’єкт «активи ДП «Луганськвугілля» згідно актів опису активів від 02.04.2010 року за № 2/24 та 3/24» та додано об’єкт, а саме: «активи ДП «Луганськвугілля» згідно актів опису активів від 02.04.2010 року за № 3/24 та від 06.09.2010 року за № 4/24» (аркуші справи 10 - 15).

            Таким чином, вартість активів ДП «Луганськвугілля», які було описано та передано у податкову заставу станом на час складання оскаржуваного акту опису активів № 4/24 складала 736 933 104,89 грн. за наявності податкового боргу станом на 01.11.2010 року – 216 922 800,00 грн.

           Колегія суддів перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу виходячи з наступного.

           Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами”(надалі – Закон № 2181), податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

            Статтею 8 Закону № 2181 встановлено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів, активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

            Право податкової застави виникає зокрема у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, або несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом.

             Відповідно до пп. 8.2.2 пункту 8.2 ст. 8 Закону 2181, право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

            Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. № 2-рп/2005 положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу. Конституційним судом зокрема зазначено, що розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності.      Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.

            Забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі.

             Поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

            Як вбачається зі спірного акту, в ньому відсутня кількість, вага, об’єм чи вартість описаних активів тобто родові ознаки за якими можна оцінити та охарактеризувати майно, що передається в податкову заставу та встановити співрозмірність вартості описаного майна та наявного податкового боргу, у зв’язку з чим, на думку судової колегії, спірним актом опису в податкову заставу передано активи платника податків без врахування суми його податкового боргу, що суперечить закону.

            Що стосується доводів апелянта, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно - правових відносин і цю обставину має довести належним та допустимими доказами то колегія суддів вважає, що такі доводи безпідставні.

             Статтею 2 ч. 2 КАС України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

              Статтею 6 ч. ч. 1, 2 КАС України передбачено, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

              Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

              Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

              Колегія суду вважає, що спосіб захисту своїх прав позивач обрав належним чином, а обов’язок відповідача - суб’єкта владних повноважень, щодо доказування правомірності свого рішення та дій, оскільки він заперечує проти адміністративного позову, покладається саме на нього.

            Відтак, при винесенні рішення, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

             Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИЛА:

             Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у справі № 2а-7463/10/1270 - залишити без задоволення.

             Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у справі № 2а-7463/10/1270 –залишити без змін.

             Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

  У повному обсязі ухвала виготовлена 12 січня 2011 року.

  Колегія суддів: