ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2008 р. | № 5/139-06-3332 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Остапенка М.І. |
суддів : | Борденюк Є.М. Ткаченко Н.Г. |
розглянувши касаційну скаргу | КП "Дирекція єдиного замовника "Арнаутське" |
на рішення та постанову | Господарського суду Одеської області від 06.06.2007 року Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 року |
у справі за позовом до третя особа про | ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" КП "Дирекція єдиного замовника "Арнаутське" ТОВ "ГЕРЦ" стягнення коштів |
В С Т А Н О В И В:
у березні 2006 року, ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з КП "Дирекція єдиного замовника "Арнаутське" 572 355,42 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, які надавались на умовах договору від 15.01.2003 року № 4346/1 у період з 1.07.2005 року по 01.01.2006 року.
Заявою від 27.04.2006 року (т. 2 а.с. 5) позивач уточнив свої вимоги і, за надані у той же період і на тих же умовах послуги з водопостачання та водовідведення, просив стягнути на його користь 445 243,26 грн.
08.12.2006 року позивач подав заяву про уточнення позову (т.2 а.с.50-51), якою просив стягнути з відповідача борг у сумі 439 651,32 грн., який виник у період з 15.01.2003 року по 01.02.2005 року.
Уточнюючи свої вимоги, заявою від 07.02.2007 року (т.3 а.с.19), позивач просив стягнути з відповідача 1 352 948,80 грн. боргу за послуги, які надавались останньому у період з 01.07.2005 року по 07.01.2007 року
Заявою від 14.03.2007 року позивач уточнив свої вимоги, які викладені у заяві від 07.02.2007 року і просив стягнути з відповідача заборгованість за 2003 рік у сумі 457 905,34 грн., за 2004 рік - у сумі 18254,02 грн., за 2005 рік - у сумі 379 668,27 грн., за 2006 рік - у сумі 533 629,21 грн., а всього - 1 352 948,80 грн. (т. 4 а.с. 22-23).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.03.2007 року до участі у справі у якості третьої особи залучено ТОВ "ГЕРЦ", а рішенням цього ж суду від 06.06.2007 року визнано недійсним п.3.4 договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 4346/1 укладеного 15.01.2003 року між комунальним підприємством "Одесводоканал" та КП "Дирекція єдиного замовника "Арнаутське" та постановлено про стягнення з відповідача 1 352 948, 80 грн. боргу, який утворився у період з 01.07.2005 року по 01.01.2007 року та 13 647 грн. на відшкодування судових витрат.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 року, апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без змін.
Постановлені у справі рішення попередніх судових інстанцій оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 08.01.2008 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача. у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення процесуальних норм, відсутність у нього грошових зобов’язань перед позивачем, безпідставність, задоволення позову і просить рішення господарського суду Одеської від 06.06.2007 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що постановлені у справі судові рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд з урахуванням наступного.
Як зазначається у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від "Про судове рішення" від 29.12.1976 року з наступними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проте, постановлені у справі судові рішення не можна визнати такими, що відповідають зазначеним вище вимогам.
Постановляючи про задоволення позову господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд зазначив, що у період з 01.07.2005 року по 01.01.2007 року відповідачу надано послуг з водопостачання та водовідведення на суму 3 062 562,45 грн. і, з урахуванням уточнень цієї суми, обсягів платежів у цей період та заборгованості за минулі періоди у сумі 896 971,43 грн., залишок боргу складає 1 352 948,80 грн.
Але, у порушення вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, ні суд першої інстанції, ні суд другої інстанції не навели жодного доказу на підставі якого було зроблено висновок щодо обсягів наданих послуг у період 01.07.2005 року –01.01.2007 року та обсягів здійснених у цей період розрахунків, мотивів, за якими він визнає правомірними доводи позивача і відхиляє посилання відповідача на відсутність заборгованості у цей період.
Вважаючи, що заборгованість відповідача утворилась у період з 01.07.2005 року по 01.01.2007 року, суди не звернули уваги, що за останніми уточненнями до позову (т.4 а.с. 22) позивач посилався на те, що заборгованість у спірній сумі утворилась у період 2003 -2006 роки, а не у той період, який визначено судами.
Заявляючи позов, позивач визначив суму боргу,станом на 01.01.2006 року, за актом звіряння розрахунків № 7656 від 16.01.2006 року, у сумі 572 355,42 грн.
Уточнюючи у квітні 2006 року свої вимоги (т.2 а.с. 5), позивач стверджував про заборгованість станом на 01.01.2006 року у сумі 445 243,26 грн. Ця сума зазначена і у акті № 9612 від 24.04.2006 року (т.2 а.с. 9).
Який же дійсний обсяг заборгованості на визначену позивачем дату –01.01.2006 року, з урахуванням оцінки правомірності дій позивача здійснювати зарахування платежів за окремі періоди у рахунок погашення заборгованості минулих періодів, як і давність такої заборгованості, суд не визначав, достовірність даних, викладених у актах звіряння розрахунків не перевіряв і жодних висновків щодо цього не зробив, як не визначив й обсяг послуг, що надавались у подальшому та рівень розрахунків за нього.
При такому положенні, коли правової оцінки правомірності дій відповідача по зарахуванню поточних платежів у рахунок заборгованості минулих років не дано, обсяги наданих послуг та рівень розрахунків за них у визначені договором розрахункові періоди не визначались, висновки господарського суду першої інстанції та апеляційного господарського суду про наявність у відповідача заборгованості з платежів у період з 01.07.2005 року по 01.01.2007 року у сумі 1 352 948,80 грн., не можна визнати такими, що відповідають дійсності і підтверджені достовірними доказами, ті повно та всебічно підтверджені судом, а тому, постановлені судами рішення не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з’ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2007 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
Н.Г. Ткаченко