ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2008 р. | № 22/374(4/265) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів | Кота О.В., Шевчук С.Р. (доповідач), Владимиренко С.В. |
розглянувши касаційну скаргу | Полтавського відкритого акціонерного товариства "Облагропостач" |
на постанову у справі господарського суду за позовом до про | Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2007 року № 22/374 міста Києва Полтавського відкритого акціонерного товариства "Облагропостач" Полтавської обласної організації Народної Партії Народної партії стягнення 436150,68 грн. |
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Ківшик О. П. (голова правління, наказ № 39 від 11.05.2004р.)
- відповідача 1: не з'явився;
- відповідача 2: Косинський В.В. (дов. № б/н від 05.10.2007р.)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.02.2007 р. позов задоволено частково, стягнуто з Полтавської обласної партійної організації Народної Партії на користь Відкритого акціонерного товариства "Облагропостач" 300000 грн.- боргу, 85500 грн.- індексу інфляції, 25500 грн. –3% річних, 4361,51 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині позовних вимог до Народної Партії відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2007р. рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2007 р. залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Полтавське відкрите акціонерне товариства "Облагропостач" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2007р. та рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2007 р. скасувати та прийняте нове рішення, про задоволення позовних вимог.
На думку скаржника, Народна партія (Аграрна партія України) не виконала свої зобов'язання перед Полтавською обласною партійною організацією Народної Партії (Аграрної партії України) та не повернула кошти в термін до 31.12.2003 відповідно до умов договору позики №1 від 03.11.2000, що спричинило невиконання умов договору позики №12/6 Полтавською обласною організацією Народної Партії (Аграрної партії України) перед ВАТ "Облагропостач".
У відзиві на касаційну скаргу відповідач -2 заперечує проти неї і просить залишити рішення та постанову без змін, а скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 02 листопада 2000 року між Полтавським ВАТ “Облагропостач”(позикодавець) та Полтавською обласною організацією Аграрної партії України (позичальник) було укладено договір позики № 12/6.
У відповідності до п. 1.1 договору позикодавець зобов'язався здійснити на поворотній основі позику позичальнику у розмірі 300 000 грн., а позичальник прийняти та повернути на умовах цього договору без плати за користування.
Датою повернення позики сторони визначили 31.12.2003 (п. 1.2 договору).
На виконання умов договору позивач перерахував Полтавській обласній партійній організації Аграрної партії України зазначену суму позики, що підтверджується платіжним документом від 03.11.2000 р.
Відповідно до витягу з протоколу першого етапу VI позачергового з'їзду Аграрної партії України від 09.06.04 відбулася зміна назви партії з "Аграрної партії України" на назву "Народна аграрна партія України". Згідно Постанови VII (позачергового) з'їзду Народної аграрної партії України від 11.02.2005 Народна аграрна партія України перейменована в Народну Партію.
Згідно зі ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Крім того, на підставі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що за кожен день прострочення повернення позики позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невчасно повернутої позики за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судам попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача -1 на користь позивача суми основного боргу в розмірі 300 000 грн., пені в сумі 25 150,68 грн., інфляційних в розмірі 85 500 грн. та 25 500 грн.- три проценти річних, оскільки відповідач1 не виконав умови договору від 02.11.2000 № 12/6.
Крім того, згідно п.2 ст.22 Статуту Народної Партії регіональні партійні організації після їх визнання уповноваженим центральним органом партії реєструються відповідними територіальними органами Міністерства юстиції України і набувають прав юридичної особи.
А тому посилання на договір від 03.11.2000 р. № 1, який укладено між Полтавською обласною організацією Аграрної партії України та Аграрною Партією України безпідставними, а вимоги в цій частині до відповідача 2 необґрунтованими.
Доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Полтавського відкритого акціонерного товариства "Облагропостач" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2007р. у справі №22/374 залишити без змін.
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Владимиренко С.В.