ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2011 р.                                                            Справа № 5023/2265/11

вх. № 2265/11

Суддя господарського суду Бринцев О.В. 

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача 1 - не з"явився;

відповідача 2 - не з"явився;

3-ї особи - не з"явився  

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ  

до  відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваріус", м. Харків ,  відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "НР-Косметик, лаборатория", м. Харків;

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Фізична особа - ОСОБА_1, м. Харків

про виконання договірних зобов'язань

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПАТ  "ОТП Банк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачів -  ТОВ "Акваріус" та ТОВ "НР-Косметик, лаборатория", на користь позивача 5458431,41 грн. заборгованості, з яких 570766,41 дол. США - заборгованість за кредитом, 71784,03 дол. США - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом за період з 23.03.2010р. по 17.03.2011р. (що за встановленим Національним банком України офіційним курсом іноземних валют складає 5104356,44 грн.) та 354074,97 грн. пені за несвоєчасне повернення сум кредиту, що виникли на підставі неналежного виконання умов договору кредиту № CRL-SME-701/148/2008 від 28.04.2008р. та договору поруки № SR-SME-701/148/2008/1 від 24.04.2008р. В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 16, 526, 599, 624, 625 Цивільного кодексу України.

Позивач в призначене на 14.06.2011 р. судове засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В попередніх судових засіданнях позивач підтримував позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Відповідачі також своїм правом на участь повноважного представника у судовому засіданні не скористалися, про причину неявки не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. В судовому засіданні 30.05.2011р. представник обох відповідачів заперечував проти заявлених позовних вимог, просив продовжити строк розгляду справи та відкласти розгляд справи, в зв"язку з необхідністю надання обгрунтованих заперечень на позов, однак 14.06.2011р. представник відповідачів в судове засідання на з"явився, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав.

Третя особа в судове засідання, призначене на 14.06.2011р. та інші судові засідання свого повноважного представника не направляла, витребуваних судом документів не надала. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Ухвали суду, направлені на адресу 3-ї особи, повернулись на адресу господарського суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

24 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" згідно статуту - позивач по справі) та ОСОБА_1 (3-я особа по справі) був укладений кредитний договір № CrL-SME 701/148/2008, у відповідності до умов якого позивач надає 3-ій особі кредит в розмірі 525000,00 дол. США строком до 24.04.2017р., зі сплатою процентів у порядку та розмірах визначених договором.

В п. 2 частині 1 кредитного договору сторони визначили, що валютою кредиту є Долари США.

У відповідності до додаткової угоди № 2 від 26.10.2009р. до кредитного договору позивач надає 3-ій особі кредит в сумі 570766,41 дол. США строком до 24.02.2017р. (п. 2 ч. 1 додаткового договору № 2 від 26.10.2009р.).

В пункті 3.1. додаткового договору № 2 сторони передбачили, що на період з 26 жовтня 2009 року по 23 березня 2010 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 6,5%.

Пунктом 3.2. додаткового договору № 2 сторони зазначили, ща на період з 24 березніі 2010 року до повного виконання сторонами зобов"язань за договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка складається із фіксованого відсотку (7,69% річних) + FIDR.

За базовий FIDR сторони приймають ставку FIDR, діючу на момент укладення цього договору (п. 1.4.1.2. частини 2 кредитного договору в редакції від "26" жовтня 2009 р.).

У відповідності до п. 1.5.1. частини 2 погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів, шляхом безготівкового перерахування на поточний чи транзитний рахунок.

Згідно п. 1.9.1. частини 2 кредитного договору в редакції від "26" жовтня 2009 р. позивач має право вимагати дострокового виконання боргових зобов"язань в цілому, або у визначеній позивачем частині у випадку невиконання 3-ю особою своїх боргових зобов"язань чи інших умов кредитного договору.

Пунтком 1.6.1. ч. 2 додаткового договору № 2 до кредитного договору встановлено, що 3-я особа зобов"язана повністю повернути позивачу суму кредиту не пізніше дати остаточного повернення кредиту відповідно до умов встановлених п. 1.5. цього договору.

Факт одержання 3-ю особою відповідачем кредиту в доларах США підтверджується меморіальними валютними ордерами №2 від 22.05.2008р., №100 від 13.06.2008р., №95 від 12.08.2008р., №97 від 20.09.2008р., №103 від 04.09.2008р., №107 від 15.09.2008р., №108 від 26.10.2009р., №112 від 24.04.2008р., №2 від 05.05.2008р. (а.с. 84-87).

З метою забезпечення виконання 3-ю особою (позичальником) зобов’язань за договором кредиту позивачем був укладений з Товаристом з обмежною відповідальністю "Акваріус" (1-ий відповідач по справі) договір поруки № SR-SME-701/148/228 від 24.04.2008 року, відповідно до умов якого 1-ий відповідач зобов’язався відповідати за повне та своєчасне виконання 3-ю особою боргових зобов"язань перед кредитором (позивачем) за кредитним договором у повному обсязі таких зобов"язань (п. 1.1. договору поруки).

У відповідності до п. 1.2. договору поруки 1-ий відповідач та третя особа відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор (позивач) може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов"язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

З метою забезпечення виконання 3-ю особою (позичальником) зобов’язань за договором кредиту позивачем був укладений з Товаристом з обмежною відповідальністю "НР-Косметик, лаборатория" (2-ий відповідач по справі) договір поруки № SR-SME-701/148/2008/1 від 24.04.2008 року, відповідно до умов якого 2-ий відповідач зобов’язався відповідати за повне та своєчасне виконання 3-ю особою боргових зобов"язань перед кредитором (позивачем) за кредитним договором у повному обсязі таких зобов"язань (п. 1.1. договору поруки).

Також у відповідності до п. 1.2. договору поруки 2-ий відповідач та третя особа відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор (позивач) може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов"язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Пунктами 2.2. договорів поруки з урахуванням додаткових угод до них від 26.10.2009р. розмір боргових зобов"язань, забезпечених порукою, становить 570766,41 дол.США.

У відповідності до пунктів 3.1. договорів поруки у випадку невиконання 3-ю особою боргових зобов"язань перед кредитром за кредитним договором, кредитор має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов"язань в повному обсязі чи в частині .

Згідно пунктів 3.2. договорів поручитель приймає на себе зобов"язання, у випадку невиконання боржником боргових зобов"язань перед кредитором за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов"язань в обсязі, заявленому кредитром протягом 3-х банківських днів з дати  отримання відповідної суми на рахунок кредитора, який буде повідомлено поручителю додатково.

Відповідно до п. 3.4. договорів поруки обов"язок поручителя виконати боргові зобов"язання виникає при отриманні  від кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо кредитор надіслав  її  поштою за адресою, вказаною в договорі поруки.

В зв"язку з невиконанням 3-ю особою вимог договору кредиту з урахуванням додаткового договору до нього, 15.12.2008р. позивач звернувся до 3-ї особи та обох відповідачів з письмовими вимогами, в яких просив достроково виконати боргові зобов"язання за кредитним договором в повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги сплатити прострочені платежі, а також штрафні санкції за відповідними реквізитами, які зазначив у вимозі.

Враховуючи вищевикладене, внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов’язань третьою особою за договором кредиту з урахуванням додаткових договорів до нього щодо повного та своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, у відповідачів виникла заборгованість по кредиту як зазначає позивач в прохальній частині позовної заяви у сумі 5458431,41 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу  України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина перша ст.543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд зазначає наступне.

В п. 2 частині 1 кредитного договору № CrL-SME 701/148/2008 від 24.04.2008р. сторони визначили, що валютою кредиту є Долари США.

Як свідчать матеріали справи позивачем був наданий кредит в доларах США, це підтверджується наявними меморіальними ордерами (а.с. 84-87).

У відповідності до п. 1.11.1. частини 2 додаткової угоди № 2 від 26.10.2009р. до кредитного договору усі платежі для повернення суми кредиту та сплати процентів повинні здійснюватись позичальником у валюті кредиту, в строки та на умовх встановлених договором.

Згідно до п. 1.11.3. додаткової угоди № 2 якщо валютою кредиту виступає дол. США чи Євро, банк має право  на свій власний розсуд прийняти виконання боргових зобов"язань, що повинні бути виконані у вільноконвертованій валюті, у іншій вільноконвертованій.

Як вбачається з позовної заяви позивач у її прохальній частині просить стягнути з відповідачів заборгованість у гривні, що не передбачено умовами кредитного договору.

Суд також зазначає, що позивач не звертався до 3-ї особи та відповідачів з вимогами погасити заборгованість у іншій валюті, а навпаки, матеріали справи свідчать, що в письмових вимогах до них позивач зазначав заборгованість по кредиту та сплаті відсотків у доларах США (досудові вимоги - а.с. 102-104).

Суд також зауважує позивачу, що сума заявлена до стягнення вказана загальна, до неї включено заборгованість по кредиту, заборгованість по сплаті відсотків, які повинні стягуватись в доларах США, та пеня.

Крім того, з матеріалаів справи (позовної заяви, розрахунків до неї) не вбачається за яким встановленим Національним банком України офіційним курсом іноземних валють здійснений перерахунок заборгованості у гривню.

Відповідно до ст. 36 Закону України “Про Національний банк України”, офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком. Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. Тобто, діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до націнальної валюти - гривні.

Ухвалою від 04.04.2011р. суд зобов"язував позивача надати докладний і обґрунтований розрахунок ціни позову окремо за основним боргом, окремо за відсотками (із зазначенням усіх періодів нарахування, усіх нарахованих сум, усіх сплачених сум, сальдо за кожним періодом, підсумкового сальдо). Однак, позивачем вимоги ухвали суду виконані не були, такий розрахунок суми боргу суду наданий не був.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Одже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів сум заборгованості по поверненню кредиту та сплати відсотків, які входять до заявленої до стягнення суми в 5458431,41 грн. є необгрунтованими, не підтвердженими належними доказами, та суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення пені, яка також входить до заявленої до стягнення заявленої загальної суми боргу в розмірі 5458431,41 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; розірвання договору.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 4.1.1. ч. 2 кредитного договору в редакції від 26.10.2009р. за порушення прийнятих на себе  зобов"язань стосовно повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов"язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасного виконання грошового зобов"язання, за кожний день прострочки. Зазанчена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно договору.

Згідно п. 4.1.1.1. ч. 2 кредитного договору в редакції від 26.10.2009р. за прострочення виконання боргових зобов"язань понад 15 календарних нів позичальник, крім пені, передбаченої п. 4.1.1. договору, додатково сплачує на користь позивача штраф у розмірі 0,01% від суми прострочених боргових зобов"язань, але не меньше 50,00 грн.

В тексті позовної заяви позивач зазначає, що за несвоєчасне повернення сум отриманого кредиту нараховано пеню в сумі 354074,97 грн. без посилань на норми цивільного права та пункти кредитного договору, у відповідності до яких в такому розмірі нараховано пеню.

Позивачем до позовної заяви був наданий розрахунок (а.с. 27-28), в якому зазначені незрозумілі суми кредиту, на які нараховується пеня за різні періоди, без зазначення одиниць валюти, зазначені суми нарахованої пені також зазначення одиниць валюти, вказано суму штрафу "200,00", про який не йдеться в позовній заяві, а також зазначена загальна сума 354074,97 грн., яку розраховано позивачем незрозуміло виходячи з яких сум, з урахуванням штрафу чи ні, і за яким встановленим Національним банком України офіційним курсом іноземних валють.

Ухвалою від 04.04.2011р. суд зобов"язував позивача надати докладний і обґрунтований розрахунок пені (із зазначенням дат з яких починається нарахування пені, дат в які закінчується нарахування, кількості днів прострочення сум боргу, на які нараховується пеня (із зазначенням нарахованих та сплачених сум), розміру ставки пені (із зазначенням розміру облікової ставки на НБУ на рік та відповідно розрахованої ставки пені на день) підсумкової суми пені за кожний період нарахування та підсумкової суми пені заявленої до стягнення).

Позивач своїм правом, наданим ст. 22 ГПК України не скористався, обгрунтованого розрахунку пені суду не надав, не уточнив заявлені позовні вимоги, вимоги ухвали суду від 04.04.2011р. не виконав, в зв"язку з чим суд вважає необгрунтованими позовні вимоги позивача в частині стягнення пені та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 525, 526, 530, 543, 553, 554, 610, 611, 629, 1046 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -     

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                          Бринцев О.В.

Повний текст рішення

підписано 20.06.2011р.

Справа № 5023/2265/11