ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" червня 2011 р. Справа № 5023/2120/11
вх. № 2120/11
Суддя господарського суду Жигалкін І.П.
при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (дов. № 931 від 15.02.2011р.)
відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 0104/11-15 від 01.04.2011р.)
розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків
до Закритого акціонерного товариства "Харківенергоремонт", м. Харків
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (надалі - Позивач), звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання рішення загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Харківенергоремонт» від 28.01.2011 р. недійсним з покладенням на Закрите акціонерне товариство «Харківенергоремонт» (надалі - Відповідач) судових витрат.
16.05.2011 року через канцелярію суду Позивачем було надано заяву про зміну підстав позову, у якій зазначено, що на загальних зборах Відповідача всупереч вимогам ст. 43 Закону України «Про господарські товариства» були розглянуті питання не віднесені до порядку денного загальних зборів акціонерів, а також всупереч вимогам ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) загальними зборами акціонерів Спостережній раді Відповідача були делеговані повноваження щодо розгляду питань віднесених до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2011 р. прийнято заяву Позивача про зміну підстав позову до розгляду.
Представник Позивача у судовому засіданні 08 червня 2011 року та у наданому додатковому поясненні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник Відповідача у судовому засіданні 08 червня 2011 року проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні.
У судовому засіданні 08 червня 2011 року судом оголошено про перерву до 14 червня 2011 року до 11 години 00 хвилин.
14 червня 2011 року судове засідання поновлено та продовжено у тому ж складі.
Від представника Позивача 09 червня 2011 року через канцелярію суду надійшла заява про долучення додаткових документів до матеріалів справи, які суд долучає до останньої. Інших заяв та клопотань від представника Позивача не надійшло.
Від представника Відповідача заяв та клопотань не надійшло, останній надав суду додаткові пояснення, у яких просить суд відмовити Позивачу у задоволенні позовної заяви та які суд долучає до матеріалів справи.
Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник Відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує повністю та просить суд відмовити в його задоволенні.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (п. 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідача зареєстровано 13.02.1998 року згідно з чинним законодавством України. Статут в останній редакції зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області 30.10.2008 року № запису 14801050008016394, місцезнаходження підприємства 61057, м.Харків, пров. Театральний, буд. 11/13. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00№504520 від 13.02.1998 року.
21.07.2010 року Загальними зборами акціонерів Відповідача було прийнято рішення про його ліквідацію з 10.11.2010 року.
Також Рішенням Загальних зборів акціонерів останнього від 21.07.2010 року з питання порядку денного пунктом 10 слухали «Про припинення господарської діяльності ЗАТ «Харківенергоремонт» та ліквідацію ЗАТ «Харківенергоремонт» та прийнято рішення «Про припинення господарської діяльності ЗАТ «Харківенергоремонт» і його ліквідацію. Зобов’язано ліквідаційну комісію Відповідача не пізніше 31.01.2011 року, надати на затвердження Загальним зборам акціонерів Відповідача проміжний ліквідаційний баланс, для чого Правлінню Товариства в порядку, передбаченому статутом Відповідача, забезпечити скликання та проведення загальних зборів акціонерів.
Ліквідаційна комісія Відповідача на виконання рішення загальних зборів від 21.07.2010 року скликала загальні збори акціонерів на 28.01.2011 року, в порядок денний яких були включені питання: (1) Про затвердження проміжного ліквідаційного балансу Товариства; (2) Про розгляд питання щодо достатності майна Товариства для задоволення вимог Кредиторів; (3) Про прийняття рішення щодо проведення подальшої процедури ліквідації Товариства.
Загальні збори акціонерів 28.01.2011 року були проведені, на них були присутні 19 (дев’ятнадцять) акціонерів, які у су купності володіють 6 568 379 акціями (голосами), що складає 77,24% від загальної кількості, а тому загальні збори були правомочні.
На загальних зборах акціонерів 28.01.2011 року із зазначених питань акціонерами були прийняті рішення: з першого питання порядку денного «Про затвердження проміжного ліквідаційного балансу Товариства» - оскільки питання про затвердження проміжного ліквідаційного балансу Товариства не відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, відповідно до п. 9.19, 11.5.12 Статуту Відповідача делегувати повноваження щодо затвердження проміжного ліквідаційного балансу Спостережній раді Товариства; з другого питання порядку денного «Про розгляд питання щодо достатності майна Товариства для задоволення вимог Кредиторів» - оскільки питання про затвердження проміжного ліквідаційного балансу Товариства не відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, відповідно до п. 9.19, 11.5.12 Статуту Відповідача делегувати повноваження по розгляду питання щодо достатності майна Товариства для задоволення вимог кредиторі Спостережній раді Товариства; з третього питання порядку денного «Про прийняття рішення щодо проведення подальшої процедури ліквідації Товариства2 - затвердити звіт Ліквідаційної комісії Відповідача про результати діяльності Ліквідаційної комісії з 10.11.2010 року по 28.01.2011 року. Зобов’язати ліквідаційну комісію в строк до 15.02.2011 року підготувати та подати для розгляду Спостережною радою: проміжний ліквідаційний баланс із всіма додатками (інвентаризаційними актами, переліком дебіторів та кредиторів, заявами кредиторів тощо); разом із проміжним ліквідаційним балансом подати на розгляд Спостереженій раді Товариства звіт про оцінку майна Товариства, дані про майно, що перебуває у заставі, інші, необхідні для прийняття рішення щодо подальшої процедури ліквідації, відомості.
28.01.2011 року відбулись загальні збори акціонерів боржника, які прийняли рішення делегувати повноваження по затвердженню проміжного ліквідаційного балансу Спостережній раді Товариства. Делегування зазначених повноважень спостережній раді Товариства обґрунтовані ст. 159 ЦК України, ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», п. 9.18 Статуту Відповідача.
Оскільки питання про прийняття рішення щодо подальшої процедури ліквідації Товариства не відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, відповідно до п. 9.19, 11.5.12 Статуту Відповідача делегувати повноваження по розгляду питання щодо подальшого проведення процедури ліквідації, в тому числі, але не виключно, щодо затвердження проміжного ліквідаційного балансу тощо. Зобов’язати Спостережну раду Товариства розглянути в порядку передбаченому Статутом Товариства питання, віднесені до компетенції Спостережної ради цим Протоколом загальних зборів акціонерів Товариства.
На виконання зазначених рішень Загальних зборів акціонерів Відповідача, прийнятих 28.01.2011 року, Спостереженою радою відповідача 11.02.2011 року були проведені збори на яких були прийняті рішення: з питання першого «Про затвердження Проміжного ліквідаційного балансу Товариства станом на 10.02.2011 року» - затвердити Проміжний ліквідаційний баланс Товариства станом на 10.02.2011 року; з другого питання порядку денного «Про розгляд питання щодо достатності майна Товариства для задоволення вимог Кредиторів» - у зв’язку з недостатністю майна Товариства для задоволення вимог кредиторів рекомендувати ліквідаційній комісії Товариства звернутися до господарського суду з заявою про визнання Товариства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; з питання третього «Про прийняття рішення щодо проведення подальшої процедури ліквідації Товариства» - рекомендувати ліквідаційній комісії Товариства подальшу ліквідацію Товариства проводити в порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; рекомендувати ліквідаційній комісії Товариства підготувати та подати до Господарського суду Харківської області заяву про визнання Товариства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; клопотати до Господарського суду Харківської області про призначення ліквідатором Відповідача Голову ліквідаційної комісії Відповідача Куштима Олександра Миколайовича.
26.02.2011 року були проведено засідання Спостережної ради Відповідача на якому було розглянуто питання «Про затвердження змін до Проміжного ліквідаційного балансу Товариства станом на 10.02.2011 року, а саме до Додатку № 6 «Перелік заявлених вимог кредиторів та результати їх розгляду» та прийнято наступне рішення: Затвердити зміни до Проміжного ліквідаційного балансу Товариства станом на 10.02.2011 року, а саме до Додатку № 6 «Перелік заявлених вимог кредиторів та результати їх розгляду» в частині включення до переліку заявлених вимог кредиторів заяву кредитора - Позивача № 33-42/96 від 31.01.2011 року.
04.03.2011 року на підставі заяви Ліквідаційної комісії Відповідача Господарським судом Харківської області було відкрито ліквідаційну процедуру Відповідача (справа № 5023/1208/11, суддя Швидкін А. О.), призначено ліквідатора, вчинені інші дії, передбачені діючим законодавством.
Як встановлено Постановою від 04.03.2011 року по справі № 5023/1208/11 (дана Постанова була оскаржена в апеляційному порядку та залишена без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 року) Відповідач характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об’єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1 ГПК України).
Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також права на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством (ч. 1 ст. 16 ЦК України). В свою чергу відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), як спеціального закону по відношенню до ЦК України, кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.
Відповідно до п. 1 ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом; у разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи; ліквідаційною комісією Відповідача було виконані приписи статей 105, 110, 111 ЦК України, ст. 60 ГК України.
Відповідно до приписів ст. 110 ЦК України ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідаційна комісія (ліквідатор), встановивши, що вартості майна товариства не вистачає для задоволення вимог кредиторів, зобов’язана звернутися до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.
Законом не встановлено іншого порядку ліквідації юридичних осіб, вартості майна яких не достатньо для задоволення вимог кредиторів, ніж в порядку передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Тому, підставою порушення провадження у справі про банкрутство стало саме доведення ліквідаційною комісією факту недостатності майна Відповідача для негайного задоволення вимог кредиторів, а не Рішення Загальних зборів акціонерів від 28.01.2011 року.
Суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Ті підстави на які посилається Позивач, а саме порушення ст. 43 Закону України «Про господарські товариства» щодо порядку розгляду питань на загальних зборах акціонерів 28.01.2011 року, суд вважає такими, що не є порушенням прав саме Позивача, оскільки відповідно до вимог діючого законодавства, кредитори юридичної особи не є особами, які беруть участь у загальних зборах акціонерів, тому саме порядок проведення загальних зборів юридичної особи може порушувати права лише акціонера, що бере участь у таких зборах, а не кредитора як суб’єкта інших цивільно-правових як господарсько-правових відносин.
Суд особливо звертає увагу на те, що Позивач і Відповідач знаходяться у правовідносинах пов’язаних із банкрутством останнього, відносно цього, як було вище зазначено, є порушена справа про банкрутство (справа № 5023/1208/11 суддя Швидкін А.О.), а тому захист порушених прав Позивача повинен здійснюватись саме в межах зазначених правовідносин.
Так зокрема, Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2011 року по Справі №5023/1208/11 (судді Шевель О.В., Лакіза В.В., Пуль О.А.) визначено, що згідно з ч. 1 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов’язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Частиною 4 вказаної норми встановлено, що комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.
В силу ч. 8 ст. 59 ГК України оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети «Урядовий кур’єр» та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб’єкта господарювання протягом десяти днів з дня припинення діяльності суб’єкта господарювання. Ст. 112 цього ж Кодексу встановлено порядок задоволення вимог кредиторів, які своєчасно заявили свої вимоги до ліквідаційної комісії, та порядок задоволення заявлених вимог після спливу встановленого строку для їх пред’явлення.
Загальний порядок ліквідації суб’єкта господарювання встановлено ч. 5 ст. 60 ГК України, відповідно до якого ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб’єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленою ст. 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу. В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи.
За ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Згідно з ч. 3 ст. 110 цього ж Кодексу, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, передбачено ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до приписів ст. 1 цього ж Закону суб’єктом банкрутства (банкрутом) може бути боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлена судом; боржником може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності, який неспроможній виконати протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності; грошовим зобов’язанням є зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством; кредитором же визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника.
Згідно ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом.
Ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язаний звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство. Процедура банкрутства боржника, який ліквідується власником, здійснюється по правилам розділу третього вказаного закону. У відповідності до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» боржник зобов’язаний в місячний строк звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення зазначених у цієї частині Закону обставин, зокрема, якщо при ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.
Щодо посилання Позивача на те, що ліквідаційною комісією був порушений порядок ліквідації по рішенню учасників (акціонерів), передбачений чинним законодавством, а саме, що на загальних зборах акціонерів 28.01.2011 року всупереч порядку денному, були розглянуті інші питання, а саме питання щодо делегування повноважень, які повинні бути розглянуті на загальних зборах –спостережній раді, то суд зазначає наступне.
Загальні збори акціонерів 28.01.2011 року розглянули питання щодо делегування повноважень по затвердженню проміжного ліквідаційного балансу спостережній раді. Відповідно до ч.1 ст. 60 ГК України ліквідація суб’єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб’єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим кодексом. Ліквідацію суб’єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб’єкта, що ліквідується.
Статтею 111 Цивільного кодексу України, а саме частиною 3 встановлено, що після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Таким чином, затвердження ліквідаційного баланс провадиться на загальних зборах акціонерів.
Доводи Позивача про те, що загальні збори акціонерів Відповідача делегували спостереженій раді Відповідача повноваження, які відносяться до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, а саме повноваження по затвердженню проміжного ліквідаційного балансу, також не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Суд зазначає, що затвердження ліквідаційного балансу провадиться на загальних зборах акціонерів. Однак, діючим законодавством не передбачено обов’язку загальними зборами акціонерів затверджувати проміжний ліквідаційний баланс. Отже, проміжний ліквідаційний баланс - це не тотожне поняття ліквідаційного балансу, а тому затвердження проміжного ліквідаційного балансу не відноситься до виключної компетенції загальних зборів і може бути затверджений іншим органом товариства, якому загальні збори акціонерів делегували відповідні повноваження (Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2011 року по Справі №5023/1208/11 (судді Шевель О.В., Лакіза В.В., Пуль О.А.). Таке положення не суперечить вимогам законодавства та статуту Відповідача.
За таких підстав позовні вимоги заявлені позивачем є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивачем не доведено, що делегування повноважень по затвердженню проміжного ліквідаційного балансу спостережній раді Відповідача суперечить нормам діючого законодавства та статуту Відповідача.
Таким чином, суд не вбачає, що під час проведення загальних зборів акціонерів Відповідача 28.01.2011 року порушень норм діючого законодавства, які б призвели до неправомірності рішень, прийнятих на цих загальних зборах акціонерів та відповідного порушення корпоративного, майнового чи іншого права Позивача.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частина 1 ст. 43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.
Доводи Позивача стосовно того, що порушення його прав полягає в тому, що на підставі рішень загальних зборів акціонерів Відповідача 28.01.2011 року його спостережною радою в подальшому був затверджений проміжний ліквідаційний баланс, та прийнято рішення рекомендувати ліквідаційній комісії Відповідача звернутися до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Відповідача, тому Позивач, як кредитор Відповідача був позбавлений можливості стягнення з Боржника на підставі виконавчих документів – не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ст. 44 та ст. 49 ГПК України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на позивача оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 16, 105, 110, 111 ЦК України, ст. 60 ГК України, ст. 43 Закону України «Про господарські товариства», ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» статтями 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити повністю.
Суддя Жигалкін І.П.
Повний текст рішення підписаний 17 червня 2011 року
по справі № 5023/2120/11.