ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 червня 2011 р. Справа №2а-6195/11/0170/3
(12:58) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах особи ОСОБА_1
до Військової частини 4125
про стягнення
За участю представників сторін:
Від прокуратури – не з'явився,
Від позивача – ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2,
Від відповідача – не з'явився.
Суть справи:
Військовий прокурор Феодосійського гарнізону в інтересах особи ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Військової частини 4125 про стягнення грошової компенсації за речове майно, неотримане під час проходження військової служби, у розмірі 4443,34 грн.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.05.11 р. відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем вимог ст.ст. 2, 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004 р., а саме невиплату грошової компенсації за недоотримане речове забезпечення.
Відповідач письмових заперечень проти позову не надав.
Представник прокуратури у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією з рекомендованим повідомленням про вручення (а.с. 14).
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією з рекомендованим повідомленням про вручення (а.с. 13). Клопотання про відкладення розгляду справи або пояснень поважності причин його відсутності у судовому засідання на адресу суду не надіслав.
Враховуючи вищезазначені обставини, з урахуванням принципу розумності строку розгляду адміністративних справ за ст. 122 КАС України, керуючись ст. 128 КАС України, суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутності представників прокуратури та відповідача, на підставі наявних доказів.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., прапорщик Військової частини 4125 (посвідчення НОМЕР_3 (а.с. 20) була прийнята на посаду начальника складу 10.07.2007 р. (а.с. 17).
26.05.2010 р. Наказом командира військової частини 4125 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (по стройовій частині) виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_1, начальника складу зв'язку роти бойового та матеріально-технічного забезпечення, звільнену відповідно до п. 6 "б"
ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з військової служби наказом Начальника управління Кримського територіального командування внутрішніх військ МВС України від 26.04.2010 р. № 14 о/с (по особовому складу) у запас Збройних Сил України за станом здоров'я, з правом носіння військової форми одягу, про що свідчить Витяг з наказу № 112 від 26.04.2010 р. (а.с. 6).
У зазначеному Витязі також вказано про те, що ОСОБА_1 заслуговує на виплату премії за період з 01.05.2010 р. по 26.05.2010 р. в розмірі 25% від посадового окладу, а також виплатити допомогу по звільненню у розмірі 50% від грошового забезпечення.
Відповідно до довідки № 6 прапорщику ОСОБА_1, яка проходила військову службу у в/ч 4125, вартість речового майна, належного до видачі після 11.03.2000 р., складає 4443,34 грн. (а.с. 6), компенсація за яке не була виплачена позивачу у зв'язку із відсутністю відповідного фінансування (а.с. 7).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про прокуратуру" № 1789 від 05.11.1991 р. діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів громадянина є неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою (ст. 36-1).
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства у порядку, передбаченому процесуальним законом.
Згідно частини 2 статті 60 КАС України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адмінiстративного процесу.
Отже підстави участі прокурора Феодосійського гарнізону у розгляді справи при представництві інтересів особи ОСОБА_1 засновані на законі.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України зазначається, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Таким чином, дана справа є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду та вирішенню адміністративним судом.
Розглядаючи питання обґрунтованості позовних вимог, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011 встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України № 2011 військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.
Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.
Відповідно до ст. 2 Закону України № 2232 ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах та свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України № 2011 до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 2 ст. 9-1 Закону України № 2011 встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1444, встановлено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Отже військовослужбовцям відповідно до зазначених вище норм законодавства надається право, яке не може бути обмежено, скасовано або змінено в розумінні ст. 2 Закону України № 2232 та ст. 22, 17 Конституції України.
З урахуванням вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
У судовому засіданні 16.06.11 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 21.06.11 р.
Керуючись ст.ст. 94, 158, 160-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з військової частини 4125 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (м. Феодосія, с. Краснокаменка) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., недоплачену грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 4443,34 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Шкляр Т.О.