ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/4447/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боженко Наталії Василієвни
при секретаріВасиленко К.Е.
за участю:
представника позивача
представника відповідача Павленко С.П.
Крапівцевої О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом комунального житлово - експлуатаційного підприємства №42 до Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області про скасування вимоги, -
ВСТАНОВИВ:
Комунальне житлово - експлуатаційне підприємство №42 звернулось до суду з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області про скасування вимоги Контрольно-ревізійного відділу у м. Дніпропетровську Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області №05-05-14/712 від 15.03.2011 р.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки та заснована на них вимога Відповідача є безпідставними та заснованими на помилкових висновках.
В судовому засіданні представник позивача посилаючись на обставини викладені в позовній заяві просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнавав у повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити, надав письмові заперечення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи осіб, які беруть участь у справі, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Житлове комунальне підприємство № 42 э комунальним підприємством, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста Дніпропетровська, зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 28.05.2003 року.
На виконання п.1.4.22 плану контрольно-ревізійної роботи на І квартал 2011 року фахівцями Контрольно-ревізійного відділу в м. Дніпропетровську проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального житлово - експлуатаційного підприємства №42 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої встановлені порушення чинного законодавства, що викладені в акті ревізії від 04.02.2011 року № 05-21/03 (а.с. 77-109).
На підставі висновків акта перевірки, відповідачем пред’явлено вимогу №05-05-14/712 від 15.03.2011 року про усунення виявлених в ході ревізії порушень (а.с. 16). А саме: 1.Опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб; 2. В ході ревізії встановлено недоотримання працівниками підприємства грошових доходів внаслідок заниження посадових окладів на суму 22 006, 87 гривень, у зв’язку з чим: в повному обсязі донарахувати та виплатити заробітну плату працівникам підприємства; 3. В ході ревізії встановлено недоотримання працівниками підприємства грошових доходів внаслідок нарахування надбавки за керівництво бригадою у занижених розмірах на суму 30 514, 58 гривень, у зв’язку з чим: в повному обсязі донарахувати та виплатити заробітну плату працівникам підприємства; 4. В ході ревізії встановлено недоотримання відпускних працівниками внаслідок не нарахування надбавки за керівництво бригадою на суму 1 486, 27 гривень, у зв’язку з чим: в повному обсязі донархувати та виплатити відпускні працівникам підприємства; 5. В ході ревізії встановлено недоотримання фінансових ресурсів міським бюджетом на загальну суму 4 100,00 гривень, у зв’язку з чим: в повному обсязі нарахувати та перерахувати кошти в сумі 4 100,00 гривень до міського бюджету.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з приписів Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 року №2939-12, відповідно до ч. ч. 1, 2. 5 ст. 2 якого головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій та усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 35 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, визначено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.
Відповідно до п. 46 Порядку якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
На виконання вимог законодавства відповідач надіслав позивачу Висновки на подані їм заперечення від 17.02.2011 року № 22 до акту ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року від 04.02.2011 року № 05-21/03 (а.с. 10-15).
Щодо висновку про недоотримання працівникам підприємства грошових доходів внаслідок заниження посадових окладів на суму 22 006, 87 гривень.
Відповідно до загальних положень Галузевої угоди (регіональної), укладеною між управлінням житлово-комунального господарства облдержадміністрації і обласною профспілковою організацією працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2008-2009 роки, яка зареєстрована Головним управлінням праці та соціального захисту населення облдержадміністрації від 15.04.2008 року № 1 встановлено, що прийнятті сторонами зобов’язання та домовленості є обов’язковими для виконання. Положення Угоди діють безпосередньо і поширюються на всіх суб’єктів галузі незалежно від форм власності і господарювання, які перебувають у сфері дії сторін, що підписали цю Угоду. Норми Угоди є обов’язковими для застосування під час ведення колективних переговорів і укладання колективних договорів на підприємствах та в організаціях житлово-комунального господарства області як мінімальні гарантії. Угода набирає чинності з дати підписання її сторонами і діє до укладання нової або перегляду цієї Угоди.
Згідно з п. 3.2. Галузевої угоди передбачено установлювати мінімальну тарифну ставку робітника І розряду не нижче 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати діють з дати її прийняття та реєстрації – 15.04.2008 року.
Пунктом 3.5. Галузевої угоди встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюється підприємством самостійно у колективному договорі з дотриманням умов, розмірів і норм, передбачених законодавством, генеральною, галузевою, регіональною і цією угодами.
Статтею 5 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108-95 (надалі – Закон України «Про оплату праці») встановлено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.
Статтею 14 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норми, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш, як шість місяців.
Статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 року №3356-12 (надалі – ЗУ «Про колективні договори і угоди») визначено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.
Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.
Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.
Стаття 8 ЗУ «Про колективні договори і угоди» передбачає, що угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми, зокрема щодо:
нормування і оплати праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки по мінімальній межі та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі);
встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг у сфері праці і зайнятості;
трудових відносин;
умов і охорони праці;
житлово-побутового, медичного, культурного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку;
умов зростання фондів оплати праці; встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці. забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Галузева угода не може погіршувати становище трудящих порівняно з генеральною угодою.
Угоди на регіональному рівні регулюють норми соціального захисту найманих працівників підприємств, включають вищі порівняно з генеральною угодою соціальні гарантії, компенсації, пільги.
Стаття 9 ЗУ «Про колективні договори і угоди» встановлює, що Положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Згідно Положення про оплату праці працівників КЖЕП № 42, що міститься в додатку№8 до Колективного договору між роботодавцем та профспілковим комітетом КЖЕП №42 по забезпеченню економічного та соціального розвитку трудового колективу і захисту прав працівників, прийнятого на загальних зборах колективу 26.12.2009 року та зареєстрованого профспілковим комітетом об’єднаної профспілкової організації житлових підприємств УЖХ, реєстр № 8 від 13.01.2010 року та Положення про оплату працівників КЖЕП № 42, що міститься в додатку № 8 Колективного договору між роботодавцем та профспілковим комітетом КЖЕП№ 42 по забезпеченню та соціального розвитку трудового колективу і захисту прав працівників прийнятого на загальних зборах колективу 25.12.2008 року та зареєстрованого профспілковим комітетом об’єднаної профспілкової організації житлових підприємств УЖХ, реєстр № 37 від 15.01.2009 року, на період подолання фінансових труднощів тимчасово, строком не більше, ніж на 6 місяців, можуть застосовуватись галузеві коефіцієнти співвідношення для розрахунку посадових окладів та тарифних ставок нижче встановлених в галузевій угоді, після кожного підвищення на законодавчому рівні розміру мінімальної заробітної плати (а.с.47-72).
Нормами Колективного договору на підприємстві також передбачено встановлення мінімальної тарифної ставки робітника І розряду не нижче 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Але позивачем в 2010 році був застосовуваний занижений галузевий коефіцієнт: січень – березень – галузевий коефіцієнт 1,0280; квітень-червень-галузевий коефіцієнт 1,0106; липень-вересень – галузевий коефіцієнт 1,1.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм, суд доходить до висновку, про те, що позивач, в супереч нормам Закону України «Про оплату праці» та Галузевої угоди в Колективному договорі зазначив, що на період подолання фінансових труднощів тимчасово, строком не більше ніж на 6 місяців, може застосовуватись галузеві коефіцієнти співвідношення для розрахунку посадових окладів та тарифних ставок нижче встановлених в галузевій угоді, після кожного підвищення на законодавчому рівні розміру мінімальної заробітної плати, але в Законі України «Про оплату праці» та Галузевій угоді не йдеться мова про кожне підвищення на законодавчому рівні розміру мінімальної заробітної плати, а таке зниження може застосовуватись лише один раз, строком на шість місяців.
Крім того, відповідачем здійснено донарахування посадових окладів (тарифних ставок) тільки за липень, серпень, вересень 2010 року.
Таким чином, донарахування посадових окладів (тарифних ставок) відповідачем здійснено з урахуванням установленого законодавством шестимісячного строку для подолання фінансових труднощів підприємства.
Щодо недоотримання працівниками підприємства грошових доходів внаслідок нарахування надбавки за керівництво бригадою у занижених розмірах на суму 30 514, 58 гривень.
Відповідно до Додатку № 8 Галузевої угоди за керівництво бригадою підприємство зобов’язане виплачувати доплати, а саме: до 10 чоловіків – у розмірі 25 % місячної тарифної ставки розряду, присвоєного бригадиру; понад 10 чоловік – 35 % місячної тарифної ставки розряду, присвоєного бригадиру; понад 25 чоловік – 55 % місячної тарифної ставки розряду, присвоєного бригадиру. Доплата за бригадирство здійснюється диференційовано залежно від кількості робітників в бригаді (а.с. 45).
Відповідно до ч.4 п. 3.6 Галузевої угоди конкретні розміри доплат, надбавок, премій, винагород, інших виплат, що стимулюють підвищення продуктивності праці, виконання роботи понад установлені норми праці, підвищення якості продукції (послуг), за особливі умови праці, зниження виробничих затрат тощо установлюються в колективному договорі в залежності від результатів роботи працівника або його особистого вкладу в кінцеві результати роботи підрозділу, підприємства.
Пунктом 4.1.11, 4.1.11.6 Колективного договору між роботодавцем та профспілковим комітетом КЖЕП №42 по забезпеченню економічного та соціального розвитку трудового колективу і захисту прав працівників, прийнятого на загальних зборах колективу 26.12.2009 року та зареєстрованого профспілковим комітетом об’єднаної профспілкової організації житлових підприємств УЖХ, реєстр № 8 від 13.01.2010 року, встановлено за керівництво бригадою слюсарів-сантехніків – 90 гривень, двірників-60 гривень.
Згідно Додатку № 31 до Колективного договору, затвердженого 25.12.2008 року на зборах колективу, що закріплює Положення про бригадира КЖЕП № 42 (а.с. 73), та Додатку 31 до Колективного договору, затвердженого 26.12.2009 року на зборах колективу, що закріплює Положення про бригадира КЖЕП № 42 (а.с. 59), за виконання обов’язків бригадира встановлюється доплата: бригадиру двірників – у розмірі 60, 00 гривень, бригадиру ремонтних робітників – 90 гривень.
З урахуванням норм діючого законодавства України, суд доходить до висновку, що дійсно конкретні розміри доплат, надбавок, премій, винагород, інших виплат, що стимулюють підвищення продуктивності праці, виконання роботи понад установлені норми праці, підвищення якості продукції (послуг), за особливі умови праці, зниження виробничих затрат тощо установлюються в колективному договорі в залежності від результатів роботи працівника або його особистого вкладу в кінцеві результати роботи підрозділу, підприємства, але вони не повинні бути меншими ніж встановлено в Галузевій угоді, як мінімальної гарантії.
Також відповідно до п. 3 наказів Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради «Про умови оплати праці працівників підприємств, підпорядкованих управлянню житлового господарства Дніпропетровської міської ради» від 27.05.2010 року № 45, 46, 47, визначено здійснювати виплати усіх видів доплат і надбавок відповідно додатка № 8 до регіональної угоди між управлінням житлово-комунального господарства і обласною профспілковою організацією працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2008-2009 роки, яка зареєстрована Головним управлінням праці та соціального захисту населення облдержадміністрації від 15.04.2008 року №1».
Таким чином, працівники позивача недоотримали надбавки за 2009 рік – 13 898, 72 гривні, за 2010 рік – 16 615, 86 гривень. На момент розгляду справи по суті зазначені перерахунки не здійснені, про що не заперечує позивач.
Щодо недоотримання працівниками підприємства відпускних внаслідок не нарахування доплати за керівництво бригадою на суму 1 486,27 гривень.
Згідно із Порядком обчислення середньої заробітної плати, постанова Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Як встановлено в судовому засіданні, в зв’язку з тим, що працівниками підприємства були недотриманні надбавки за керівництво бригадою, середня заробітна плата при наданні щорічних відпусток, як наслідок, також нараховувалась не вірно.
Щодо недотримання фінансових ресурсів міським бюджетом на загальну суму 4 100 гривень.
Згідно рішення Дніпропетровської міської ради № 3/45 від 08.04.2009 року у 2009 році підприємства комунальної власності територіальної громади міста звільняються у 2009 році від сплати у цільовий фонд міської ради 60% частини прибутку, який залишається в їх розпорядженні після оподаткування відповідно до чинного законодавства та сплати 15 № чистого прибутку (доходу) до загального фонду міського бюджету (а.с. 75).
В позовні заяві та в судовому засіданні позивач зазначив оскільки рішення про місцевий бюджет на 2010 рік прийнято несвоєчасно, то в даному випадку підлягають застосуванню положення ст. 79 Бюджетного кодексу України.
Статтею 3 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року № 2542-ІІІ (чинний на момент виникнення правовідносин) зазначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
19.05.2010 року Рішенням № 3/57 про міський бюджет на 2010 рік було встановлено, що господарські організації, які належать до комунальної власності територіальної громади міста, сплачують до загального фонду міського бюджету частину прибутку (доходу) у розмірі 15 %, що залишається в їх розпорядженні після оподаткування, відповідно до рішення міської ради від 14.07.04 № 7/18 «Про порядок використання прибутків підприємств, установ та організацій, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста» (а.с.143-145).
Суд дійшов до висновку, що стаття 79 Бюджетного кодексу України стосується права Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації та виконавчого органу відповідних рад здійснювати витрати з відповідного бюджету на цілі, які визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період, інших норм щодо місцевого бюджету Бюджетним кодексом України не встановлено, а відтак необхідно виконувати міський бюджет на 2010 рік.
Крім того, в рішенні Дніпропетровської міської ради № 3/45 від 08.04.2009 року чітко встановлювався період, а саме 2009 рік.
Так, відповідно до наказу ДПА України від 12.05.2008 року № 294 сума частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті, розраховується від чистого прибутку відповідно до показників значення рядка 220 «Звіту про фінансові результати». Відповідно до показників значення рядка 220 форми №2 «Звіт про фінансові результати за підсумками діяльності за І квартал 2010 року» у позивача значиться прибуток – 27 300 гривень.
Ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Частина 1 статті 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні представник відповідача надав обґрунтовані заперечення проти позову та докази, що доводять правомірність його рішення, та підтверджують, що відповідач діяв у відповідності та у спосіб, передбачений законодавством.
З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги комунального житлово - експлуатаційного підприємства №42 є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову комунального житлово - експлуатаційного підприємства №42 до Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області про скасування вимоги – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 14.06.2011 року.
Суддя
Н.В. Боженко