ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2008 р.

Справа № 10/182.

                 

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Чіпіта Україна Збут”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Екватор”, м. Чернівці

про стягнення боргу в сумі 25900,55 грн.

Суддя       Т.І. Ковальчук

Представники:

Від позивача –Буренок Р.О., дов. від 31.05.2007 р.

Від відповідача –Жулінський Г.Г., директор

СУТЬ СПОРУ:          

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення боргу по оплаті за поставлений товар у сумі 25900,55 грн, у тому числі 25000 грн. основного боргу, 700 грн. збитків від інфляції та 200,55 грн. 3% річних.

Ухвалою від 11.12.2007 р. розгляд справи в судовому засіданні призначено на 15.01.2008 р. за участю представників сторін, у судовому засіданні 15.01.2008 р. оголошувалася перерва до 12-00 год. 05.02.2008 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі видаткової накладної  № РН-0019924 від 05.10.2006 р. позивач поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 33869,88 грн., за яку відповідач розрахувався частково на суму 7976,76 грн., на вимогу від 10.07.2007 р. залишок боргу не сплатив, у зв’язку з чим відповідачеві нараховано також інфляційні і проценти річних.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, пояснив, що заборгованість за товар позивачу сплачена незважаючи на важкий фінансовий стан товариства, вимога про сплату боргу до відповідача не надходила, товар позивача реалізовувався погано, тому підстав для сплати інфляційних і процентів річних немає.

У судовому засіданні 05.02.2008 р. представник позивача пояснив, що після звернення позивача з позовом до суду відповідач перерахував позивачеві кошти в сумі 25000 грн., які зараховано в погашення заборгованості по накладній № РН-0019924 від 05.10.2006 р., тому просить стягнути інфляційні, проценти річних і судові витрати по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

05.10.2006 р. позивач по видатковій накладній № РН-0019924 продав відповідачеві товар (кондитерські вироби) загальною вартістю 33869,88 грн., на отримання якого (товару) 09.10.2006 р. відповідачем видано довіреність серії ЯМЛ № 293527 (а.с. 8,9).

З наданих позивачем банківських виписок видно, що в рахунок оплати поставленого товару відповідачем сплачено 3000 грн. 02.07.2007 р. та 2976,76 грн. 19.07.2007 р. (а.с. 45,46).

Таким чином, станом на 24.07.2007 р. борг відповідача перед позивачем складав 27893,12 грн., а не 30000 грн., як зазначено в розрахунку позивача (33869,88 грн. –3000 грн. –2976,76 грн.) (а.с. 14).

10.07.2007 р. позивач надіслав відповідачеві лист-вимогу № 62 про сплату боргу по оплаті за товар, поставлений по видатковій накладній № РН-0019924 (а.с. 11,12).

12.11.2007 р., 18.12.2007 р., 04.01.2008 р., 09.01.2008 р. та 10.01.2008 р. відповідач перерахував позивачеві кошти в сумах відповідно 3000 грн., 1000 грн., 5000 грн., 10000 грн. та 6000 грн., а всього 25000 грн. у рахунок оплати товару по видатковій накладній № 19456 від 22.09.2006 р. та згідно рахунку № 3265 від 10.03.2007 р. (а.с. 21, 23, 27, 29).

Зазначені суми позивач зарахував у погашення заборгованості по оплаті за товар по видатковій накладній № РН-0019924 від 05.10.2006 р., проти чого представник відповідача не заперечує, за станом на 04.02.2008 р. відповідач заборгованості перед позивачем не має (а.с. 51).

Правовідносини, що склалися між сторонами, за своїм змістом є правовідносинами купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Обов’язок покупця оплатити придбаний товар передбачено також ст.ст. 691, 692 цього Кодексу.

Згідно зі статею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд не приймає заперечень відповідача, що він не отримував лист-вимогу позивача від 10.07.2007 р., оскільки в матеріалах справи наявні докази вручення цього листа працівникові відповідача.

Відтак, оскільки відповідач зобов’язання по повній і своєчасній оплаті отриманого товару в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги № 62 від 10.07.2007 р. не виконав, позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача борг з урахуванням індексу інфляції та 3 проценти річних, однак розрахунок належної до сплати суми процентів річних зробив невірно виходячи із заборгованості в сумі 30000 грн. станом на 24.07.2007 р., оскільки на цю дату, як зазначено вище, борг відповідача становив 27893,12 грн.

З урахуванням викладеного 3% річних за період з 24.07.2007 р. по 25.10.2007 р. складають 197,34 грн. Нарахований індекс інфляції за період з липня 2007 р. по жовтень 2007 р. у сумі 700 грн. не перевищує правильно розраховану суму, тому в цій частині вимоги позивача також підлягають задоволенню.

В частині вимог про стягнення основного боргу провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмета спору, оскільки заборгованість відповідачем погашено після звернення позивача з позовом до суду.

Судові витрати належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          У позові частково відмовити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Екватор” (м. Чернівці, провулок Текстильників, 1, п/р № 26001017110114 у ВАТ “Укрексімбанк”, код ЄДРПОУ 32137447) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Чіпіта Україна Збут” (м. Київ, вул. Боженка, 86, п/р 2600114256 у ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, код ЄДРПОУ 32955832) 700 грн. індексу інфляції,  197,34 грн. процентів річних, 258,93 грн. державного мита та 117,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині вимог про стягнення 25000 грн. основного боргу провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

4.          З  набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 06 лютого 2008 року.

Суддя                                              Т.І. Ковальчук.