ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2011 р.  Справа № 2а/0470/5883/11

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                  Жукової Є.О.

при секретарі судового засідання                              Коваленко М.В.

за участю представника позивача                              Панишко А.О.

за участю представника відповідача                    Федоренка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція»про стягнення адміністративно –господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2011р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якому позивач просить:

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно – господарські санкції в розмірі 207000грн.;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно – господарських санкцій у розмірі 186грн. 30коп.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2011р. провадження по даній справі було відкрито та призначено до судового розгляду.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним.

Відповідачем, в порушення ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», згідно з якою для підприємств, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік , а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, не  була забезпечена належна кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 7 таких місць, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція». Позивачем зазначено, що вказане порушення тягне за собою  застосування адміністративно – господарських санкцій виходячи з кількості робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, які розраховуються в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю у сумі 207000грн. та пеню, враховуючи відсутність факту добровільної сплати зазначених адміністративно – господарських санкцій, у сумі 186грн. 30коп.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити повністю за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача заперечував проти адміністративного позову, просив в його задоволенні відмовити повністю, посилаючись на заперечення від 14.06.2011р. та додаткові заперечення від 29.06.2011р. при цьому зазначив наступне.

Оскільки адміністративно – господарські санкції у сумі 207000грн. та пеня у сумі 186грн. 30коп. були нараховані позивачем за наслідками позапланової невиїзної перевірки стану виконання  товариством з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2010 рік, проведеної на підставі вимоги прокурора Криничанського району, в результаті якої був складений Акт від 22.02.2011р. №80, а перевірка позивача є незаконною, і як наслідок, акт перевірки – недійсним, то зазначені вище адміністративно – господарські санкції та пеня не підлягають стягненню з відповідача.

Підставами незаконності проведеної перевірки та недійсності прийнятого за її результатами акту відповідач вважає відсутність права на проведення позапланової виїзної перевірки у позивача з огляду  на норми чинного законодавства України, відсутність обов’язку здійснення внесків до Фонду в діючому законодавстві, а також непередбачення штрафного платежу за недотримання нормативу робочих місць для інвалідів Законом України «Про систему оподаткування», який діяв до набрання чинності Податковим кодексом України.

Крім того, відповідач вважає, що робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю  повинні створюватися лише за рішеннями місцевих рад, а не відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»,  оскільки останній, на думку відповідача, суперечить ст.177 Господарського кодексу України. Тому відповідач вважає, що за відсутності рішення місцевих рад щодо працевлаштування інвалідів на товаристві з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція», відсутнє правопорушення в діях відповідача щодо не створення визначеної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, що виключає накладення на нього відповідних штрафів.

Також відповідач наполягає на особливому статусі товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» як об’єкта підвищеної небезпеки, зазначаючи, що кількість робочих місць для інвалідів повинна обраховуватися не із середньооблікової чисельності штатних працівників, а з кількості робочих місць, самостійно визначених підприємством як таких, що не пов’язані із шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, та вказує як на додаткову підставу звільнення його від сплати адміністративно – господарських санкцій у сумі 207000грн. та пені у сумі 186грн. 30коп. на збитковість роботи підприємства та відсутність прибутку за результатами звітного року.

З метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі судом були дослідженні наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: акт перевірки стану виконання ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875-XII товариством з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» (33075701) за 2010 рік від 22.02.2011р. №80; розрахунок суми позову; копія звіту ф.10-ПІ за 2010 рік; копія Положення про Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів; копія наказу від 28.01.2011р. № 24 про заходи щодо реорганізації Фонду соціального захисту інвалідів; копія наказу від 31.01.2011р. №24 про заходи щодо реорганізації Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів; копія постанови КМУ від 19.01.2011р. №49 про деякі питання Фонду соціального захисту інвалідів; копія свідоцтва про державну реєстрацію об’єкта (об’єктів) підвищеної небезпеки від 21.05.2003р. №12.7;  копія штатного розкладу спеціалістів, службовців та робочих ТОВ «Аульська хлоропереливна станція»; копія наказу від 02.04.2010р. №67; копія наказу від 01.06.2010р. №104; копія звіту про фінансові результати за 2010 рік; копія акту від 15.02.2007р. №1; копія наказу від 12.02.2007р. №35а; копія наказу від 23.02.2007р. №45а; копія наказу від 23.02.2007р. №45б; копія рішення Виконавчого комітету Аульської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області від 26.02.2007р. №17; вимога прокуратури Криничанського району Дніпропетровської області від 22.02.2011р. №45/391 – вих11; наказ Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів від 22.02.2011р. №8/2; заперечення від 14.06.2011р.; додаткові заперечення від 29.06.2011р.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.02.2011 року прокуратурою Криничанського району Дніпропетровської області була винесена та направлена на адресу Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів вимога № 45/391 – вих11, згідно з якою позивачу до 22.02.2011 року пропонувалося провести невиїзну позапланову перевірку дотримання вимог ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875-XII  товариством з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» та встановити суму завданих збитків.

22.02.2011 року на підставі зазначеної вище вимоги прокуратури Криничанського району Дніпропетровської області та згідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875-XII, Постанови КМУ від 31.01.2007р. №70 «Про реалізацію ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875-XII» згідно з наказом Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів №8/2 провідному спеціалісту Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів – Мащенко О.Я. доручалося проведення 22 лютого 2011 року невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Аульська хлоропереливна станція» стану виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2008 – 2010 роки, яка і була здійснена останнім.

По результатам зазначеної невиїзної перевірки позивачем був складений акт стану виконання ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875-XII товариством з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» (33075701) за 2010 рік від 22.02.2011р. №80.

Згідно з даним Актом від 22.02.2011р. №80 було встановлено, що, в порушення ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» товариством з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» (33075701) нормативи робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2010 році не виконано, а саме, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу осіб позивача у кількості 163 працівників, працевлаштованими на зазначеному підприємстві є лише 2 інваліди, а не 7, як того вимагає Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Враховуючи наявність зазначеного порушення ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»,  відповідачу були нараховані адміністративно – господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2010 рік у сумі 207000грн.

Зазначений вище Акт від 22.02.2011р. №80 був підписаний як уповноваженою особою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – провідним спеціалістом Мащенко О.Я., так і керівником ТОВ «Аульська хлоропереливна станція» - Олексієнко В.В., без будь – яких заперечень та зауважень, що свідчить про визнання факту вчиненого порушення ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем.

До 18.04.2011р. відповідачем адміністративно – господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2010 рік у сумі 20700грн. на розрахунковий рахунок, вказаний в Акті перевірки від 22.02.2011р. №80, перераховані не були, що потягло за собою нарахування пені у сумі 186грн. 30коп. згідно з ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Правовідносини сторін щодо працевлаштування інвалідів регулюються нормами Конституції України, Господарського Кодексу України, Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875  -XII з відповідними змінами і доповненнями, Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 N 1789-XII,  Постанови КМУ від 31.01.07 №70 «Про реалізацію ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875  -XII», Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно – господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 N 1789-XII, прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно зі ст. 19 зазначеного закону предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;  додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

При цьому перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII з відповідними змінами і доповненнями з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII з відповідними змінами і доповненнями забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875 -XII з відповідними змінами і доповненнями для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII з відповідними змінами і доповненнями підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Процедура сплати підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів деталізується згідно з Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно – господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70.

Відповідно до п.2 зазначеного Порядку роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. При цьому обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до п.2 зазначеного вище Порядку №70 у разі коли роботодавець не одержує прибутку, сума адміністративно-господарських санкцій сплачується за рахунок інших джерел відповідно до законодавства.

Відповідно до п.4 зазначеного вище Порядку №70 порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

Механізм проведення відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначається Порядком проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70.

Відповідно до п.2 наведеного вище Порядку предметом проведення перевірки є: реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду; подання роботодавцями до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; сплата роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій та пені.

Пунктом 3 наведеного Порядку передбачається право відділення Фонду за наказом його керівника проводити планові та позапланові, виїзні та невиїзні перевірки. При цьому невиїзні перевірки проводяться на підставі звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п.5 зазначеного вище Порядку визначено, що позапланова виїзна перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок не тільки за рішенням суду, а й у разі звернення фізичних та юридичних осіб про порушення роботодавцем вимог законодавства, за бажанням роботодавця та у разі неподання роботодавцем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів або подання такого звіту з помилками, що призвели до несплати суми адміністративно-господарських санкцій або сплати їх у неповному обсязі.

Відповідно до п.8 зазначеного вище Порядку на роботодавця покладається обов'язок надавати уповноваженій посадовій особі відділення Фонду для ознайомлення і перевірки такі документи: повідомлення про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду; статут або установчий договір; штатний розпис; особові картки; трудові книжки працівників; звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів; копії документів, що підтверджують інвалідність працівників; накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, розірвання трудового договору; трудові договори (контракти), цивільно-правові договори та інші документи первинного та бухгалтерського обліку; табель обліку використання робочого часу та розрахунок заробітної плати; відомості нарахування заробітної плати; розрахунково-платіжні, розрахункові та платіжні відомості; табель виходу на роботу; платіжні доручення; товарні накладні, податкові накладні на придбання товарів (робіт, послуг), акти прийняття-передачі, що підтверджують цільове використання коштів; бухгалтерські документи, які підтверджують взяття на баланс обладнання, придбаного за рахунок суми адміністративно-господарських санкцій та пені; договори, що підтверджують розміщення на підприємстві громадської організації інвалідів, яке входить до складу господарського об'єднання, замовлення на придбання товарів (робіт, послуг); розрахунок витрат, що підтверджує виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг) підприємством громадської організації інвалідів.

Відповідно до п.11 вказаного Порядку перевірки за результатами проведення планової та позапланової перевірки уповноважена посадова особа відділення Фонду складає акт у двох примірниках, у якому зазначається: дата його складення; тип перевірки (планова або позапланова); її вид (виїзна або невиїзна); предмет перевірки; найменування відділення Фонду, а також посада, прізвище, ім'я та по батькові уповноваженої посадової особи, яка проводила перевірку; найменування роботодавця, також в акті зазначається стан дотримання роботодавцем законодавства, а у разі недотримання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідний закон. Два примірники акта підписуються в останній день перевірки уповноваженою посадовою особою відділення Фонду та роботодавцем, а у разі коли роботодавець не згоден з висновками, викладеними в акті, він підписує акт із зауваженнями, які є невід'ємною частиною акта.

Пунктами 12 та 13 зазначеного вище Порядку передбачається право роботодавця усунути виявлені порушення як під час проведення перевірки так і протягом десяти робочих днів після підписання акта, а також керівники відділень Фонду наділяються відповідними повноваженнями на підставі актів перевірок щодо вжиття заходів до усунення виявлених порушень у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п.1 Положення про Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом директора Фонду соціального захисту інвалідів від 01.03.2007 №16 Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, що утворюється для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України, та підзвітне і підконтрольне Фонду.

Згідно з п.п.3, 4 зазначеного вище Положення одним із основних завдань відділення є здійснення на території області контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями, утому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу наведених вище норм чинного законодавства України вбачається як право органів прокуратури виносити відповідні вимоги, спрямовані на дотримання норм чинного законодавства України суб’єктами господарювання, так і право відділень Фонду за наказом їх керівників проводити планові та позапланові, виїзні та невиїзні перевірки суб’єктів господарювання, зокрема, і  на підставі звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, а також право відділень Фонду соціального захисту інвалідів застосовувати до порушників нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідні адміністративно-господарські санкцій та пеню у випадку порушення встановлених чинним законодавством України строків сплати таких санкцій.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на суперечність ч.1 ст.177 Господарського Кодексу України та норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»  нормам Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII, оскільки Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» є спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, та встановлює для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, незалежно від рішень місцевих рад з цього питання.

Крім того, рішення Виконавчого комітету Аульської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області від 26.02.2007 року №17 про реєстрацію колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція», яким встановлено для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 52 робочих місця, на яке посилається відповідач як на закон, що суперечить ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII не є законом в розумінні самого визначення закону як нормативно – правового акту, що має обов’язкову силу для всіх учасників правовідносин, та не може прийматися судом як  беззаперечний доказ неоднозначного тлумачення прав і обов’язків суб’єкта господарювання – відповідача, оскільки саме статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.  При цьому зазначена норма закону не допускає двозначного тлумачення щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, та свідчить про відсутність конфлікту інтересів, на існуванні якого наполягає відповідач.

Судом також не враховуються посилання відповідача на особливий статус товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» як об’єкта підвищеної небезпеки, оскільки Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №87 -XII  не містить виключень щодо  встановлення нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів у визначеній зазначеним законом кількості, незалежно від профілю діяльності підприємств, установ та організацій.

Щодо посилань відповідача на збитковість та відсутність прибутку у товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» як на підставу звільнення його від стягнення штрафних санкцій, суд зазначає наступне. Пунктом 2 Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 прямо передбачено, що у разі коли роботодавець не одержує прибутку, сума адміністративно-господарських санкцій сплачується за рахунок інших джерел відповідно до законодавства, тобто сам факт відсутності прибутку у відповідача в 2010 році не є безумовною  підставою для звільнення його від стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати  адміністративно – господарських санкцій за недотримання ним нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2010 рік.

Крім того, судом не приймається до уваги твердження відповідача щодо виконання  останнім вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з посиланням на ст.238 Господарського кодексу України щодо застосування адміністративно – господарських санкцій лише у випадку порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання, оскільки судом встановлений, матеріалами справи підтверджений факт вчинення правопорушення товариством з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» щодо недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2010 рік, який не виключає, а тягне за собою застосування адміністративно – господарських санкцій як заходів організаційно – правового або майнового характеру, спрямованих на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності зі ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно зі ст.86 КАС України  суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює незалежність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене вище, спираючись на обставини, досліджені та встановлені судом у судовому засіданні, оцінивши незалежність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем - суб'єктом владних повноважень була доведена правомірність проведення позапланової невиїзної перевірки стану виконання  товариством з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2010 рік та накладення відповідних стягнень у вигляді адміністративно – господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати  адміністративно – господарських санкцій, тобто позивач довів ті обставини, які зумовили його звернення до суду з зазначеним адміністративним позовом. Натомість, відповідачем не було доведено жодної обставини щодо визнання незаконності, протиправності, упередженості, необґрунтованості, недобросовісності, непропорційності, тощо, позапланової невиїзної перевірки стану виконання  товариством з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2010 рік, проведеної на підставі вимоги прокурора Криничанського району, в результаті якої був складений Акт від 22.02.2011р. №80, та накладення стягнення у вигляді адміністративно – господарських санкцій в розмірі 207000грн. та пеня за порушення термінів сплати  адміністративно – господарських санкцій у розмірі 186гр. 30коп.

На день розгляду справи адміністративно – господарські санкції в розмірі 207000грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно – господарських санкцій у розмірі 186грн. 30коп. відповідачем сплачені не були.

Таким чином, суд вважає адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» про стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені – задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно – господарські санкції в розмірі 207000грн. та пеню за порушення термінів сплати  адміністративно – господарських санкцій у розмірі 186грн. 30коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 01.07.2011р.

Суддя                       

Є.О. Жукова