ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" лютого 2008 р. | Справа № 2/231. |
За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз”
до Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Чернівецької філії ДК “Газ України”
про визнання недійсним правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог
Суддя Скрипничук І.В.
Представники:
Від позивача - Мартинюк В.І. –представник за дов. № 01/28 від 09.01.08р.
Від відповідача –Миронов С.І. –представник за дов. № 211/10 від 29.12.07р.
СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз” м.Чернівці звернулось з позовом до Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Чернівецької філії ДК “Газ України” м.Чернівці про визнання недійсним правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого заявою за № 05/2286 від 12.12.06р.
Відповідач позовні вимоги заперечує, посилаючись на те, що позивачем не наведено жодних обставин щодо порушення Чернівецькою філією ДК “Газ України” Постанов Кабінету Міністрів України № 1785 та НКРЕ № 769 в частині відкриття рахунків в уповноваженому банку, дій відповідача або банку в порушення порядку зарахування коштів, що надходять від споживачів природного газу та причинний зв’язок (у разі наявності таких порушень) із оскаржуваною позивачем заявою відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Крім того, ст.602 Цивільного кодексу України встановлено вичерпні випадки, коли не допускається зарахування зустрічних вимог. Це вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю; про стягнення аліментів щодо довічного утримання (догляду), у разі спливу позовної давності, в інших випадках, встановлених договором або законом.
Таким чином, ні у законодавчому порядку, ні договорами не заборонено припинення зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
У судовому засіданні оголошено перерву до 04 лютого 2008 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд встановив.
Так, 15 липня 2002 року між ДК “Газ України” (Замовник) та ВАТ “Чернівцігаз” (Виконавець) укладено договір № 14/05 про транспортування природного газу населенню.
Згідно п. 11.2 договору, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловили бажання про його припинення, він продовжується на тих самих умовах до 31 грудня наступного року. Відповідно до наведеного пункту даний договір діяв протягом 2006 року.
01 квітня 2005 року між ДК “Газ України” в особі Чернівецької філії (Замовник) та ВАТ “Чернівцігаз” (Виконавець) укладено договір № 44/05 про транспортування природного газу у 2005 році для потреб підприємств комунальної теплоенергетики та котелень промислових підприємств, які виробляють теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій. Згідно п.10.2. договору, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловила бажання про його припинення, він продовжується на тих самих умовах до 31 грудня наступного року. Відповідно до наведеного пункту даний договір діяв протягом 2006 року.
Пунктом 5.2 двостороннього договору від 15.07.02р. передбачено, що перерахування грошових коштів за послуги з транспортування газу здійснюється Замовником згідно з “Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” за поставлений припродний газ”, затвердженого постановою НКРЕ № 759 від 12.07.2000р.
Одночасно пунктом 5.2 договору за № 44/05 від 01.04.05р. передбачено, що Замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного перерахування грошових коштів на рахунок виконавця в порядку, встановленому Алгоритмом розподілу коштів, затвердженому Постановою НКРЕ від 12.07.2000 року № 759 “Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” за поставлений природний газ”.
Згідно п. 1.1 вищезазначених договорів передбачено, що Замовник зобов’язується передати у відповідному періоді ( 2002-2005рр.) в системі газопроводів, що знаходяться на балансі Виконавця, природний газ, а Виконавець зобов’язується здійснити його транспортування для потреб підприємств комунальної енергетики, котелень промислових підприємств, для потреб населення, бюджетних установ та організацій (надалі споживачів) і Замовник зобов’язується оплатити надані послуги.
У зв’язку з наявністю заборгованості ДК “Газ України” перед ВАТ “Чернівцігаз” за договорами на транспортування газу № 14/05, № 44/05 та ВАТ “Чернівцігаз” перед ДК “Газ України” за договором на постачання газу № 54/05/2290-ВТ, ДК “ Газ України” направила ВАТ “Чернівцігаз” заяву № 05/2286 від 12.12.2006 року про припинення зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у порядку ст.601 Цивільного кодексу України.
Суд вважає, що заява (одностороння) відповідача від 12.12.06р. за № 05/2286, яка адресована ВАТ “Чернівцігаз” про зарахування зустрічних однорідних вимог у порядку ст. 601 ЦК України є правомірною і такою, що відповідає вимогам законодавства.
У той же час, вимоги позивача про визнання правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого заявою за № 05/2286 від 12.12.06р., є безпідставними.
Згідно з преамбулою “Алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК “Нафтогаз України” за поставлений природний газ”, затвердженого постановою НКРЕ № 759 від 12.07.2000р., цей алгоритм визначає послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують при надходженні коштів на розподільні рахунки підприємств за поставлений природний газ.
Відповідно до пункту 5 цього Алгоритму кошти, які надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств, того ж дня перераховуються уповноваженими банками на поточні рахунки газозбутових підприємств в частині оплати за надані послуги з транспортування та постачання газу споживачам відповідно до тарифів, затверджених у встановленому порядку, решта коштів перераховується на консолідований розподільний рахунок ДК “Торговий дім “Газ України” НАК “Нафтогаз України”.
Положення п. 5.2 вищезазначених договорів стосовно здійснення оплати за газ шляхом щоденного перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця в порядку, встановленому Алгоритмом розподілу коштів, узгоджується з порядком розрахунків, встановленим п.5 Алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств НАК “Нафтогаз України” за поставлений природний газ, затвердженого постановою НКРЕ № 759 від 12.07.2000 року.
Таким чином, приписи вищезгаданих нормативних актів Кабінету Міністрів України та НКРЕ України регулюють лише обов’язок учасників газового ринку відкрити відповідні розподільчі рахунки із спеціальним режимом використання в уповноважених банках для споживачів коштів за природний газ та послуги з його транспортування в частині порядку розщеплення цих коштів між учасниками газового ринку. При цьому зазначені нормативні акти ніяк не впливають на зобов’язання між учасниками газового ринку щодо проведення розрахунків між собою відповідно до укладених між ними договорів.
Вказаний Алгоритм ніяк не впливає на домовленість сторін за договором щодо строків оплати вартості поставленого природного газу та послуг з його транспортування, не припиняє зобов’язання боржника по оплаті боргу кредитору, в тому числі, з причин необхідності реалізації боржником права на стягнення боргу із споживачів природного газу.
Вимоги до дійсності правочину про припинення зобов’язання шляхом нарахування зустрічних однорідних вимог визначаються ст.ст. 601-602 ЦК України, зокрема, вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто, такі, які випливають із двох різних зобов’язань між двома сторонами, де кредитор одного є боржником іншого і навпаки; вимоги сторін повинні бути однорідними, тобто, бути об’єктом одного роду, виду, в даному випадку –грошові кошти ; за вимогами може настати строк виконання або строк виконання може бути не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги; за жодною з вимог не повинен сплинути строк позовної давності; зарахування вимог не повинно бути заборонено договором або законом.
При цьому, ст.602 ЦК України встановлює вичерпні випадки, коли не допускається зарахування зустрічних вимог. Це вимоги про відшко-дування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю; про стянгення аліментів щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності ; в інших випадках, встановлених договором або законом.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 82, 84 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
У позові відмовити.
Суддя І.В. Скрипничук.