ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" червня 2011 р. Справа № 2a-1859/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Григорука О.Б.
при секретарі Рудій В.О.
за участю: прокурор - не з"явився, представника позивача - Воришка Я.Я., представника відповідача - Грома А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Заступника прокурора в м. Івано-Франківську в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську
до відповідача: Військової частини А2314
про стягнення заборгованості в сумі 56029,33 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора в м. Івано-Франківську в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську звернувся з адміністративним позовом до Військової частини А2314 про стягнення заборгованості в сумі 56029,33 грн.
На обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачем не сплачено узгоджений податковий борг, який виник по податку з власників транспортних засобів, збору за забруднення навколишнього природного середовища та нарахованої пені.
Прокурор в судове засідання не з’явився, про дату і місце розгляду справи судом був повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав наведених в позовній заяві, позов просив задовольнити.
Відповідач позов не визнав, його представником суду надано письмове заперечення проти заявлених позовних вимог, мотивоване тим, що земля, водні ресурси та інше майно є державною власністю і належить військовим частинам на праві оперативного управління, а тому відповідач не може бути суб'єктом податку з власників транспортних засобів та збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши подані докази, судом встановлено наступне.
Військова частина А2314 зареєстрована, як юридична особа 25.11.2009 року.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача наявний податковий борг сумі 56029,33 грн., а саме:
- по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин в сумі 51454,01грн., який виник в наслідок несплати узгоджених зобов’язань згідно поданих розрахунків та нарахованої пені на суму несплаченого боргу.
- збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 4574,32 грн., який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань згідно поданих розрахунку та нарахованої пені за несплату податкового боргу.
Згідно ст.1 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи, організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які згідно ст. 2 даного закону є об’єктами оподаткування.
Статтею 5 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” встановлено, що податок з власників транспортних засобів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкових зобов’язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 вказаного Закону для подання такої декларації.
В п. 5.1 ст. 5 Закону зазначено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Положенням п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків його апеляційного узгодження і відповідно до п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону повинно бути сплачено платником податків на протязі 10-ти календарних днів, наступних за днем узгодження. Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до п.6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковою інспекцією відповідачу направлялась перша податкова вимога від 16.04.2010 року № 1/889 та друга податкова вимога від 21.05.2010 року № 2/1102.
Крім того, відповідно до ст.16 вказаного Закону України відповідачу нарахована пеня в розмірі 3160,00 грн.
Таким чином, допущені порушення відповідачем вимог податкового законодавства призвели до виникнення податкового боргу на суму 62684,81 грн., який на момент винесення рішення не сплачений.
Щодо тверджень відповідача про те, що Військова частина А2314, не є власником майна і це виключає можливість нарахування вказаного податку, необхідно зазначити наступне.
Законом України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи, організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які згідно ст.2 даного закону є об’єктами оподаткування.
Статтею 4 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” встановлено перелік установ і організацій, що звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. З даного переліку установи та організації Міністерства оборони України виключено Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства” .
Згідно із змістом ст.1 Закону України “Про систему оподаткування” пільги щодо оподаткування не можуть або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування. Закон України “Про Збройні сили України” визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними. При цьому не зазначено, що даний нормативний акт регулює податкові правовідносини або встановлює пільги.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що твердження відповідача стосовно правомірності застосування до вказаних правовідносин норми ст. 14 Закон України “Про Збройні Сили України”, відповідно до якої земля, води інші природні ресурси, а також майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних сил України є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняється від сплати усіх видів податків, є помилковим.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, враховуючи встановлені обставини справи суд вважає вимоги позивача про стягнення податкового боргу в розмірі 56029,33 грн. обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Військової частини А 2314, код 26605410, в дохід бюджету податковий борг в сумі 56029 (п"ятдесят шість тисяч двадцять дев"ять) грн. 33 коп. з розрахункових рахунків в банківських установах, обслуговуючих відповідача, та за рахунок належної йому готівки.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Григорук О.Б.
Постанова складена в повному обсязі 24.06.2011 року.