Категорія №11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 травня 2011 року Справа № 2а-3275/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Горпенюк О.А.
при секретарі Сіряцькому А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання визнання дій неправомірними, скасування постанови ППВР ВДВС ГУЮ в Луганській області та зобов’язання закрити виконавче провадження,
ВСТАНОВИВ:
14.04.2011 Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, в якому послався, що державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу від 03.12.2010 ВП № 18307768. Позивачем виконавчий лист № 2а-2094, виданий 18.02.2010 Старобільським районним судом Луганської області на суму 4145,61 грн. виконано в повному обсязі в строк.
Позивач просить визнати вказану постанову державного виконавця неправомірною, скасувати її та зобов’язати закрити виконавче провадження.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, правом подати заперечення на адміністративний позов не скористався, причини неявки суду невідомі.
Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» та за своєю природою є адміністративно-правовими.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 вказаного Закону державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 2 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» у разі добровільного невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Відповідно до вимог ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Тобто, вказаними нормами Закону передбачено накладення штрафу у разі невиконання певних дій, які можуть бути виконані лише боржником без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк.
Інструкція про проведення виконавчих дій передбачає застосування ст.87 Закону України «Про виконавче провадження» тільки у розділі «8» яка встановлює виконання рішень у немайнових спорах.
Спір, що виник між позивачем та відповідачем має майновий характер.
Порядок виконання рішення щодо стягнення грошей, передбачений у розділі «6», який має назву «Звернення стягнення на майно боржника – юридичної особи», не передбачає застосування штрафу встановленого ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно зі ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;
2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;
3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;
4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;
6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;
7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи;
8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;
11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;
12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.
2. У випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
3. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Судом встановлено, що на виконанні у відповідача знаходився виконавчий лист № 2а-2094, виданий 18.02.2010 року Старобільським районним судом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недорахованої виплати допомоги по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку за період з 09.07.2007 до 31.12.2007 у розмірі 4145,61 грн., на виконання якого державним виконавцем відповідача відкрито виконавче провадження, та у рамках яких у зв’язку з невиконанням судового рішення державним виконавцем винесено постанову від 03.12.2010 року ВП № 18307768 про накладення штрафу в сумі 340,00 гривень. Вказані обставини підтверджуються копією постанови про накладення та не заперечуються відповідачем (а.с. 11).
Управлінням праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації направлено лист від 19.04.2010 вх. № 636 на адресу начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, в якому зазначалось про виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.03.2010 ВП № 18307768 шляхом направлення листа та відповідної заявки на виплату 4145,61 грн. ОСОБА_1 (а.с. 12 – 13).
Постанова про накладення штрафу від 03.12.2010 отримана боржником 28.01.2011, про що свідчить вх. № 170 на постанові. (а.с. 11)
01.02.2011 на адресу начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області позивачем було направлено заказним листом заяву вх. № 227 про оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу від 03.12.2010 ВП № 8307768 (а.с. 10).
28.02.2011 в порядку ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» на адресу начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області позивачем було направлено заказним листом заяву вх. № 447 про оскарження дій начальника підрозділу примусового виконання рішень (а.с. 7 – 9).
В заявах позивач не погоджувався з винесеною державним виконавцем постановою від 03.12.2010 про накладення арешту у зв’язку з тим, що Управлінням праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації виконано судове рішення та за виконавчим листом № 2а-2094 від 18.02.2010 перераховано допомогу за доглядом за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку в квітні 2010 року на поточний рахунок в ГО ЗАТ КБ (ПриватБанк) № НОМЕР_1 ПІБ – ОСОБА_1 номер о/р НОМЕР_2 в сумі 4145,61 грн. про що свідчить додатковий список Старобільського відділення КБ «ПриватБанк». (а.с. 12)
05.04.2011 начальником Головного Управління Юстиції у Луганській області відділу Державної виконавчої служби підрозділу примусового виконання рішень направлено на адресу Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації лист вх. № 1789/14-32/4, який отримано позивачем 08.04.2011 вх. № 511 (а.с. 6.7) Відповідач в листі зазначає, що станом на 03.12.2010 боржник судове рішення фактично в повному обсязі не виконав. Не виконання судового рішення нічим не обґрунтував та документи, що це підтверджують не надав.
Відповідачем не надано жодних доказів про віднесення рішення суду до немайнового спору та невиконання боржником судового рішення.
Суд вважає, що додатковий список Старобільського відділення КБ «ПриватБанк», свідчить про зарахування допомоги за доглядом за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку в квітні 2010 року на поточний рахунок в ГО ЗАТ КБ (ПриватБанк) №НОМЕР_1 ПІБ – ОСОБА_1 номер о/р НОМЕР_2 в сумі 4145,61 грн. та є підтвердженням фактичного виконання позивачем судового рішення та виконавчого листа № 2а-2094 від 18.02.2010, виданого Старобільським районним судом Луганської області, в повному обсязі. Щодо зобов’язання органу Державної виконавчої служби закрити виконавче провадження № 18307768 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2а-2094, виданого 18.02.2010 Старобільським районним судом, в зв’язку з виконанням боржником судового рішення в повному обсязі, суд приходить до наступного.
Закриття провадження у зв’язку з фактичним виконанням боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом передбачено п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» тому не вирішується в судовому порядку.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а постанова відповідача про накладення штрафу такою, що підлягає скасуванню.
Ураховуючи положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо накладення штрафу не ґрунтуються на законі.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач згідно з ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 “Про державне мито” від сплати державного мита (судового збору) звільнений.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання дій неправомірними, скасування постанови ППВР ВДВС ГУЮ в Луганській області від 03.12.2010 ВП № 18307768 та зобов’язання закрити виконавче провадження задовольнити частково.
Визнати дії підрозділу примусового виконання рішень Головного Управління Юстиції у Луганській області щодо винесення постанови про накладення штрафу від 03.12.2010 неправомірними.
Скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 03.12.2010 року ВП № 18307768 про накладення штрафу.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
СуддяО.А. Горпенюк