Категорія №6.3

ПОСТАНОВА

                                                                 Іменем України

11 травня 2011 року Справа № 2а-3235/11/1270

          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді            Горпенюк О.А.

при секретарі                       Сіряцькому А.С.

за участю сторін:

позивача -                                  ОСОБА_1

представника позивача –     ОСОБА_2

представника відповідача – Величко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Алчевське бюро технічної інвентаризації» про визнання дій незаконними, зобов’язання скасувати державну реєстрацію, -

                                                         ВСТАНОВИВ:

13.04.2011 позивач ОСОБА_1 звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання дій відповідача незаконними, зобов’язати скасувати державну реєстрацію.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послалася на наступне.  

16 травня 2008 року Алчевським міським судом Луганської області було винесено заочне рішення по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання. Позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі. Договір довічного утримання від 16 листопада 1993 року був розірваний.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 02 листопада 2009 року та ухвалою Верховного суду України від 04 червня 2010 року вищезазначене судове рішення було залишене без змін.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер. У зв’язку з тим, що ОСОБА_1 є наслідником, у встановлений законом строк, позивачка звернулася до Першої Алчевської державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за заповітом, що підтверджується нотаріальною справою № 586 від 12 червня 2009 року. Однак для отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 повинна була надати до нотаріальної контори, обновлену технічну документацію на будинок та витяг із реєстру прав власності на майно.

В комунальному підприємстві «Алчевське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_1 було відмовлено в обновлені технічної документації на будинок та відмовлено у видачі витягу із реєстру прав власності на будинок АДРЕСА_1.

Комунальне підприємство «Алчевське бюро технічної інвентаризації» у своїй відмові посилалося на те, що договір довічного утримання від 16 листопада 1993 року розірваний Алчевською державною нотаріальною конторою, але державна реєстрація права власності на будинок ОСОБА_5 не скасована, у зв’язку із чим ОСОБА_1 повинна звернутися до суду. Відмова БТІ підтверджується листом від 23 листопада 2010 року за № 2204.

У зв’язку із чим, ОСОБА_1 вважає дії Комунального підприємства «Алчевське бюро технічної інвентаризації» не законними.     

На підставі викладеного позивач просить суд визнати не законними дії Комунального підприємства «Алчевське бюро технічної інвентаризації», зобов’язати Комунальне підприємство «Алчевське бюро технічної інвентаризації» скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на будинок АДРЕСА_1.

11.05.2011 року під час судового засідання представник відповідача долучив до матеріалів справи замовлення № 142451, заяву ОСОБА_1, відповідь Комунального підприємства «Алчевське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_1 від 04.05.2011 р. та від 06.05.2011 р.      

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, надали суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Відповідач послався на те, що Комунальне підприємство «Алчевське бюро технічної інвентаризації» не може на підставі рішення Алчевського міського суду Луганської області задовольнити вимоги позивача, у зв’язку із тим, що відповідно до Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно» у рішенні суду не було прописано про скасування реєстрації права власності на ім’я ОСОБА_5   

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

          Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті  вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

          Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

          Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

          В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

          Правовідносини щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності регулюються Тимчасовим положенням               про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно № 582/17877 від 30.07.2010 (надалі – Положення № 582/17877).

          Відповідно до п. 1.4 Положення № 582/17877 державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі — реєстрація прав) — це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

          Згідно п. 1.12. Положення № 582/17877 рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно (далі — реєстратор), що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

          Відповідно до вимог п. 1.13. Положення №  582/17877 реєстрація прав проводиться в такому порядку:

- приймання й перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно;

- установлення відсутності підстав для відмови в реєстрації прав;

- прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову в реєстрації прав;

- унесення записів до Реєстру прав;

- учинення написів на правовстановлювальних документах;

- видача витягів із Реєстру прав про реєстрацію прав.

          Пунктом 2.1.  Положення №  582/17877 передбачено, що для  реєстрації  виникнення, існування, припинення прав власності  на  нерухоме  майно  та  оформлення  прав  власності на нерухоме  майно  до  БТІ  разом  із  заявою  про  реєстрацію  прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії   (нотаріально  засвідчені),  а  також  інші  документи,  що визначені цим Положенням.
Відповідальність  за  достовірність  та  повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна.

          Правовстановлювальні  документи,  які  відповідно  до  закону підлягають обов'язковій державній реєстрації, приймаються за умови проведення  їх державної реєстрації. 

          Відповідно до п. 2.7. Положення № 582/17877 документи,  що  підтверджують  виникнення,  існування, припинення  прав  власності  на  нерухоме  майно  і  подаються для реєстрації  прав,  повинні  відповідати  вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України.

          Згідно п. 3.9. Положення № 582/17877 у  разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже  зареєстроване в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на  це  майно  одночасно  скасовує  попередній  запис  щодо  права власності на це майно.
У разі необхідності із заявою про скасування запису в Реєстрі прав  може  звернутися  попередній  власник,  якщо  право  не було зареєстровано новим власником.

          З матеріалів справи вбачається та підтверджено сторонами в судовому засіданні наступне.

16 травня 2008 року Алчевським міським судом Луганської області було винесено заочне рішення по справі за позовом ОСОБА_4. до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання. Позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі. Договір довічного утримання від 16 листопада 1993 року був розірваний. (а.с. 6, 5).

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 02 листопада 2009 року та ухвалою Верховного суду України від 04 червня 2010 року вищезазначене судове рішення було залишене без змін. (а.с. 7 – 9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4. помер, про що видано свідоцтво про смерть від 08.01.2009. (а.с. 10). У зв’язку з тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом від 25.11.2008 (а.с. 11), у встановлений законом строк, позивачка звернулася до Першої Алчевської державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за заповітом, що підтверджується нотаріальною справою № 586 від 12 червня 2009 року. Однак для отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 повинна була надати до нотаріальної контори, обновлену технічну документацію на будинок та витяг із реєстру прав власності на майно. (а.с. 13 – 14)

В комунальному підприємстві «Алчевське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_1 було відмовлено в обновлені технічної документації на будинок та відмовлено у видачі витягу із реєстру прав власності на будинок АДРЕСА_1. (а.с. 15)

В судовому засіданні було наступне.

Власником будинку АДРЕСА_1, - ОСОБА_4., в судовому засіданні при розгляді справи № 2-2109 2008р. Алчевським міським судом Луганської області не ставилося питання щодо реєстрації права власності за ним на це нерухоме майно.

Згідно рішення Алчевського міського суду Луганської області від 16.05.2008 договір довічного утримання між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був розірваний. ОСОБА_4. до суду з питанням щодо відміни державної реєстрації на будинок АДРЕСА_1, за ОСОБА_5 та реєстрацією за ОСОБА_4. не звертався.

До Комунального підприємства «Алчевське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_4. з питанням щодо реєстрації за ним права власності на  будинок АДРЕСА_1 не звертався.

Як вбачається з листа Комунального підприємства «Алчевське бюро технічної інвентаризації» від 23.11.2010 № 2204 позивач звернувся до нього з заявою про отримання витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно. Проте в позовній заяві позивач не просить зобов’язати відповідача надати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.           Під час судового засідання представником позивача надано лист Комунального підприємства «Алчевське бюро технічної інвентаризації» від 06.05.2011 № 1370, згідно якого відповідач посилаючись на р. 2 Положення № 582/17877 відмовив у відміні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Відмову відповідач обгрунтував необхідністю надання відповідної заяви та необхідними документами до КП «Алчевське бюро технічної інвентаризації», які не були надані позивачем.

Запити до Комунального підприємства «Алчевське бюро технічної інвентаризації» позивачем в судове засідання не були надані представником позивача, посилаючись на їх відсутність у позивача.

          Представником позивача та позивачем в судовому засіданні підтверджено, що вони до Алчевського міського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства «Алчевське бюро технічної інвентаризації» про зняття з реєстрації права власності з ОСОБА_8 не зверталися.

          Суд приходить до висновку, що реєстратор зобов’язаний відмінити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже  зареєстроване в Реєстрі, але власник за рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 16.05.2008, - ОСОБА_4. з відповідною заявою до відповідача не звертався.

          Також суд зауважує, що відповідач зобов’язаний відмінити державну реєстрацію на нерухоме майно при поданні відповідної заяви власником майна з відповідними документами. ОСОБА_4. з заявою про відміну державної реєстрації на нерухоме майно не звертався, а позивач, - ОСОБА_1. звернулася з заявою та рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 16.05.2008, в якому лише вирішено питання щодо розірвання договору утримання між ОСОБА_4. та ОСОБА_5 та не вирішено питання щодо реєстрації права власності.

          Питання щодо відміни реєстрації права власності може бути вирішено лише відповідним судом.  

          На підставі вищевикладеного, пуд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

          Ураховуючи положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у відміні державної реєстрації ґрунтуються на законі.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд          

                                                             ПОСТАНОВИВ:

          У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Алчевське бюро технічної інвентаризації" про визнання дій протиправними та зобов'язання відмінити реєстрацію відмовити в повному обсязі.

   Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

   Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

   Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

  Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

   У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

   Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

                       Повний текст постанови складено 16 травня 2011 року.

Суддя      О.А. Горпенюк