Категорія №3.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 травня 2011 року Справа № 2а-3243/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Горпенюк О.А.
при секретарі Сіряцькому А.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Слов’яносербського Районного Відділу Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Луганській області до громадянки ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України, -
В С Т А Н О В И В:
13 квітня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Слов’яносербського Районного Відділу Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Луганській області до громадянки ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України.
В позовній заяві позивач зазначив наступне.
22.03.2011 року в ході реалізації заходів щодо контролю за режимом перебування іноземців в Україні, співробітниками СДІМ Слов’яносербского РВ УМВС України в Луганській області була виявлена гр. Росії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, національний паспорт № НОМЕР_1, виданий 15.08.2009 року Міжрайонним відділенням № 1 УМВС м. Архангельськ Російської Федерації, яка була видворена з території України згідно з постановою ВГІРФО УМВС України в Луганській області від 22.02.2011 року.
Гр. ОСОБА_1 прибула до України в приватних справах до вітчима ОСОБА_3, за адресою АДРЕСА_1.
При подальшому розгляді матеріалів встановлено, що гр. ОСОБА_1 в’їхала в Україну 15.09.2009 р. через КПП «Дьоміно - Олександрівка», але 13.12.2009 року строк дії імміграційної картки (тимчасової реєстрації на Україні) скінчився.
Гр. ОСОБА_1 неодноразово попереджалася, а також попереджались її батьки, щодо узаконення перебування на Україні, але вона своє проживання не узаконила і 22.02.2011 року постановою ВГІРФО УМВС України в Луганській області винесено рішення щодо видворення гр. Росії ОСОБА_1 за межі України.
Гр. Росії ОСОБА_1 було вручено постанову про видворення, відібрана розписка, але вона не покинула територію України до 22.03.2011 року, та не виїхала добровільно.
Враховуючи, що відповідач після прийняття рішення про видворення за межі України ухиляється від виїзду, позивач просить прийняти рішення щодо примусового видворення за межі України ОСОБА_1
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, дав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час ті місце слухання справи повідомлений належним чином, на адресу суду надав заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи за його відсутністю.
Представником позивача надано в судовому засідання рапорт від 11.05.2011 про неможливість забезпечення явки відповідача, так як під час його повідомлення про дату, час та місце слухання справи відповідач знаходився у стані тяжкого сп’яніння та не міг адекватно реагувати на повідомлення.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормативною базою, що регулює питання видворення іноземців та осіб без громадянства з України, є Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, закони України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", "Про імміграцію", постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.95 N 1074 "Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію", від 01.11.99 N 2028 "Про затвердження Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні", Інструкція про порядок продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.12.2003 N 1456 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.12.2003 за N 1180/8501, Інструкція про визначення порядку дій посадових осіб Державної прикордонної служби України під час видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства, затриманих у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 04.11.2004 N 798 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.11.2004 за N 1499/10098, та інші акти.
Відповідно до Конституції України іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах, умови яких встановлюються спеціальним законодавством про статус іноземців та осіб без громадянства, перебувають в Україні, наділені такими ж правами та обов'язками, як і громадяни України.
Правовий статус іноземця та особи без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов'язки, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", згідно якого, іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав, особа без громадянства - це особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.
Наявність прав іноземців та осіб без громадянства прямо пов'язана із законністю їх перебування на території України, в разі порушення певних встановлених державою умов їх перебування останні несуть відповідальність, яка поділяється на загальну та спеціальну.
Загальна відповідальність полягає в тому, що іноземці, які вчинили злочин, адміністративне правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах, як і громадяни України.
До спеціальних видів відповідальності належать:
- відповідальність за порушення порядку перебування в Україні, транзитного проїзду через її територію;
- скорочення терміну тимчасового перебування в Україні;
- видворення за межі України.
Законом, який регулює застосування спеціальних видів відповідальності іноземців, є Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", статтею 32 якого визначено підстави видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України.
Цією нормою встановлено, що:
іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.
Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
Орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду.
Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду.
Оскарження зупиняє виконання рішення про видворення, крім випадків, коли необхідність негайного видворення зумовлена інтересами забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.
Іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.
Фізичні або юридичні особи, які запрошували чи приймали цих іноземців та осіб без громадянства, влаштовували їх незаконний в'їзд, проживання, працевлаштування, сприяли в ухиленні від виїзду після закінчення терміну перебування, в порядку, встановленому законом, відшкодовують витрати, завдані державі видворенням зазначених іноземців та осіб без громадянства.
Статтею 1 Закону України "Про міліцію" визначено, що міліція - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 10 цього Закону одним з основних завдань органів внутрішніх справ є контроль додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства.
Згідно з Правилами в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію контроль за дотриманням цих Правил іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними і фізичними особами в Україні, які приймають іноземців та осіб без громадянства або надають їм послуги, здійснюють у межах своєї компетенції органи внутрішніх справ у взаємодії з Міністерством закордонних справ, органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби.
Зазначені структури віднесені до категорії правоохоронних органів, які здійснюють управління у закріплених за ними сферах, тобто реалізують надані їм управлінські функції, серед яких видворення іноземців та осіб без громадянства.
Такі функції реалізуються шляхом прийняття рішення про видворення іноземця чи особи без громадянства та здійснення примусового видворення.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 29.12.1995 р. (із змінами № 917 від 11.07.2007 р.) затверджені Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію (далі — Правила).
Ці Правила визначають порядок:
в'їзду в Україну, виїзду з України і транзитного проїзду через її територію іноземців та осіб без громадянства;
оформлення документів іноземцям та особам без громадянства на право перебування в Україні;
пересування іноземців та осіб без громадянства по території України і вибору ними місця проживання в Україні;
відповідальності іноземців та осіб без громадянства, юридичних і фізичних осіб, які їх приймають чи надають їм послуги, за порушення законодавства України.
Дія Правил поширюється на всіх іноземців та осіб без громадянства, які прибувають в Україну, незалежно від їхнього статусу і мети приїзду, а також на юридичних і фізичних осіб в Україні, які приймають іноземців та осіб без громадянства чи надають їм послуги, якщо інше не передбачено законодавством України.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні, зобов'язані мати паспортний документ, яким є документ, що підтверджує громадянство іноземця та особи без громадянства або посвідчує особу без громадянства, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, дає право виїзду за кордон і визнаний Україною.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому Правилами.
Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби.
Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування — для іноземців та осіб без громадянства з держав з візовим порядком в'їзду на період дії візи, але не більш як 90 днів, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами; для іноземців та осіб без громадянства з держав з безвізовим порядком в'їзду — на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами; після вступу України до Світової організації торгівлі — для іноземців та осіб без громадянства з держав-членів Світової організації торгівлі — на термін не більш як 180 днів протягом року. Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності.
Судом встановлено, що відповідачка є громадянкою Росії, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, національний паспорт № НОМЕР_1, виданий 15.08.2009 року Міжрайонним відділенням № 1 УМВС м. Архангельськ Російської Федерації (а.с. 9), яка була видворена з території України згідно з постановою ВГІРФО УМВС України в Луганській області від 22.02.2011 року (а.с. 10).
Однак відповідачкою вказане рішення не виконано, під час перевірки 1 квітня 2011 року вона виявлена такою, що продовжує знаходитися за вказаною адресою, при цьому належним чином її перебування на території України не оформлено (а.с. 8).
В постанові про відмову у порушені кримінальної справи начальника Сло’вяносербського РВ УМВС України в Луганській області від 04.02.2011 вказано, що у відношенні відповідача було подано заяву щодо викрадення грошей, але у зв’язку з поверненням нею грошових засобів в повному обсязі, у порушені кримінальної справи відмовлено.
Згідно протоколу ЛГ № 868617 про адміністративне правопорушення від 29.06.2010 відповідач притягувалась за адміністративне правопорушення згідно ч. 1 ст. 178 КУпАП України. Довідка даних ІБД «Армор» підтверджує ці данні.
Відповідач дійсно проживає на території України з порушенням установленого порядку реєстрації, переміщення та вибору місця проживання іноземців, не покинула територію України у встановлений строк в добровільному порядку.
Суд приходить до висновку про задоволення позову та видворення відповідача в порядку п. 7 ч. 2 ст. 162 КАС України.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 11.05.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 16.05.2011 року, про що повідомлено позивача після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву Слов’яносербського Районного Відділу Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Луганській області до громадянки ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України задовольнити в повному обсязі.
Видворити гр. Росії ОСОБА_1 за межі території України в примусовому порядку.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 16 травня 2011 року.
СуддяО.А. Горпенюк