Категорія №10.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 червня 2011 року Справа № 2а-4231/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Лагутіна А.А.;
при секретарі судового засідання: Кашкаровій Г.Є.;
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 1/01-2575 від 29.06.2010 р., дійсна до 29.06.2010 року);
відповідача: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 7228,53 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
24 травня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Луганського міського центру зайнятості (далі-Позивач) до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 7228,53 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідач звернувся до Луганського міського центру зайнятості з метою пошуку роботи. 09.02.2010 року позивач був зареєстрований як особа, яка шукає роботу. 16.02.2010 року при присвоєні статусу безробітного громадянка ОСОБА_3 власноручно поставила підпис, що на вказану дату не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років, не являється членом особистого селянського господарства. В період з 17.05.2010 року по 10.02.2011 року відповідачу була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 7228,53 грн.
В ході перевірки позивачем було встановлено, що ОСОБА_2 на дату отримання статусу безробітного працювала позаштатним страховим агентом з 09.02.2010 р. по 11.02.2011 року, згідно договору доручення № 18, в АТ «Українська пожежно-страхова компанія».
Тобто, відповідачем було порушено вимоги п.2 та п.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки саме громадянин, який стає на облік служби зайнятості повинен своєчасно повідомляти про себе усі обставини, які можуть впливати на умови виплати їм забезпечення та соціальних послуг, а в разі умисного невиконання такою особою своїх обов`язків сума виплаченого забезпечення та вартість соціальних послуг стягується з неї у повному обсязі.
Після виявленого факту незаконного отримання коштів громадянкою ОСОБА_2 їй було надіслано лист та запропоновано повернути незаконно отримані кошти у сумі 7228,53 грн., однак до теперішнього часу відповідач у добровільну порядку зазначені кошти не сплатив.
Тому позивач просив суд стягнути з відповідача 7228,53 грн. – розмір незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причин неявку суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, встановивши обставини у справі та надані на їх підтвердження докази суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.
Відповідно до ст.8 Закону України від 02.03.2000 року № 1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі-Закон № 1533) Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості.
Відповідно до ст.2 Закону України від 01.03.1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» (далі-Закон № 803) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Згідно із ст.25 Закону № 803, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:
а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;
б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Частиною 1 ст.33 Закону № 1533 передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 09.02.2010 року була зареєстрована в Луганському міському центрі зайнятості як особа, що шукає роботу. У статусі безробітної перебувала з 16.02.2010 року по 11.02.2011 року (аркуші справи 6, 10)
16.02.2010 року ОСОБА_2 звернулась до Луганського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначила, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю на займається, пенсію не отримує, не являється членом особистого селянського господарства (аркуш справи 9).
Наказом від 16.02.2010 року № НТ100216 ОСОБА_2 було надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю з 16.02.2010 року по 10.02.2011 року (аркуш справи 15).
Наказом від 11.02.2011 року № НТ110211 ОСОБА_2 була припинена виплата допомоги по безробіттю з 11.02.2011 року, з цієї дати вона була знята з обліку у зв'язку з поданням безробітною письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості (аркуш справи 15).
Судом встановлено, що протягом періоду перебування у статусі безробітного ОСОБА_2 була нарахована та виплачена допомога по безробіттю за період з 17.05.2010 року по 10.02.2011 року в сумі 7228, 53 грн., що підтверджується довідкою Луганського міського центру зайнятості від 23.03.2011 року (аркуш справи 10).
Згідно довідки Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» від 11.03.2011 року (вих. № 23/08) ОСОБА_2 працювала позаштатним страховим агентом з 09.02.2010 р. по 11.02.2011 року, згідно договору доручення № 18 (аркуш справи 11).
На момент звернення ОСОБА_2 із заявою до Луганського міського центру зайнятості про надання статусу безробітного (16.02.2010 року) з виплатою допомоги по безробіттю позивач працювала у А. Т. «Українська пожежно-страхова компанія».
З викладеного вбачається, що ОСОБА_2 на дату звернення із заявою до центру зайнятості належала до категорії зайнятого населення. Відповідач отримала статус безробітного та право на виплату матеріального забезпечення на підставі недостовірних даних.
Згідно ч.2 ст.36 Закону № 1533 застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до ч.3 ст.36 Закону № 1533 сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
24.02.2011 року Луганським міським центром зайнятості було прийнято наказ № 31-б про порушення безробітним ОСОБА_2 законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та повернення нею зайво отриманих коштів в сумі 7228, 53 грн. (аркуш справи 14).
Луганським міським центром зайнятості на адресу ОСОБА_2 було направлено повідомлення від 25.03.2011 року № 1/01-1174 про повернення коштів в сумі 7228, 53 грн. протягом 15 робочих днів з дати отримання цього повідомлення, що підтверджується фіскальним чеком від 18.05.2011 року (аркуш справи 17).
У встановлений строк кошти відповідачем не повернуті.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні Луганського міського центру зайнятості, у зв’язку з їх обґрунтованістю, та стягнути з ОСОБА_2 незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 7228,53 грн.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 87, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 7228,53 грн. задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; іден. код НОМЕР_1 ) на користь Луганського міського центру зайнятості (91053, м. Луганськ, вул.. 50 років утворення СРСР, 22б; р/р 31770971900003, код платежу 50040100, одержувач УДК в м. Луганську, код 24046582, банк: ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013) незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 7228,53 грн.(сім тисяч двісті двадцять вісім гривень п’ятдесят три копійки).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
СуддяА.А. Лагутін