Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 червня 2011 року Справа № 2а-4846/11/1270

          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді           Лагутіна А.А.,

при секретарі судового засідання: Кашкаровій Г.Є.,

за участю представників сторін:

від позивача:                     ОСОБА_1 (довіреність № 8 від 05.01.2009 року);

від відповідача:          не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Луганського обласного військового комісаріату до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного військового комісаріату (далі-Позивач) до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області (далі-Відповідач) про скасування постанови про накладення штрафу, в обґрунтування якого позивач зазначив наступне.

19.05.2011 року відповідачем було прийнято постанову про накладення штрафу в розмірі 2040,00 грн. за повторне невиконання рішення Ленінського районного суду м. Луганську (виконавчий лист № 2а-25, виданий 23.11.2006 року).

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська № 2а-25 від 19.06.2006 року надійшло до позивача 23.08.2006 року, тобто вже після того, як ОСОБА_2 була перерахована пенсія з 01.01.2005 року відповідно до Закону України від 15.06.2004 року № 1769, який вже передбачав перерахунок пенсії з урахуванням надбавок, зазначених в рішенні Ленінського районного суду, крім надбавки в розмірі 40 %, яка була змінена надбавкою в розмірі 100 % відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року.

В подальшому позивачем ОСОБА_2 проводились підвищення розміру пенсії у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, а саме: з 01.04.2005 року – 389,56 грн. та з 01.01.2006 року – 794,84 грн.

Таким чином, позивач вважав, що рішенням Ленінського районного суду м. Луганську № 2а-25 від 19.06.2006 року було виконано позивачем у повному обсязі.

Про виконання зазначеного рішення суду позивач листами № ФЕ – 46433 від 12.01.2007 року; № юк - 2966 від 22.09.2008 року; № юк - 1137 від 14.03.2011 року повідомляв відповідача про його виконання.

За таких обставин, позивач вважав, що прийнята постанова про накладення штрафу від 19.05.2011 року є неправомірною, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та надав суду заперечення на адміністративний позов у яких вирішення питання щодо задоволення позовних вимог залишив на розсуд суду, при цьому просив провести судовий розгляд справи без його участі (аркуші справи 70-75).

          Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини у справі та оцінивши надані на їх підтвердження докази суд дійшов до такого висновку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності зі ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності із ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.1 Закону України від 21.04.1999 року № 606-ХIV «Про виконавче провадження» (далі-Закон № 606), виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом застосовується редакція Закону № 606 яка діяла на момент виникнення відповідних правовідносин.

Згідно із ст.5 Закону № 606, державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Судом встановлено, що у відділі державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області знаходиться на виконанні виконавчий лист № 2а-25 від 23.11.2006 року, виданий Ленінським районним судом м. Луганська про зобов'язання Луганського обласного військового комісаріату провести перерахунок розміру пенсії ОСОБА_2, починаючи з 01.01.2005 року з урахуванням 33,3 % премії, передбаченої Положенням про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 05.03.2001 року № 75, надбавки 40 % згідно Указу Президента України № 847 від 14.07.1999 року, надбавки 100 % згідно Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року, надбавки 30 % згідно Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року та в подальшому проводити підвищення розміру пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб» (аркуші справи 24-27, 70-74).

04.07.2008 року державним виконавцем, відповідно до ст.3, 18, 24 Закону № 606 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 8084824), в якій боржнику було надано строк для добровільного виконання рішення суду, копії постанови було направлено сторонам (аркуш справи 12).

22.09.2008 року позивач листом повідомив відповідача про те, що з 01.01.2005 року Луганським обласним військовим комісаріатом ОСОБА_2 було здійснено перерахунок пенсії та в подальшому проводилось підвищення розміру пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що підтверджується листом від 22.09.2008 року № 2966, який відповідач отримав 29.09.2008 року, що не заперечується сторонами (аркуші справи 13, 70-74).

Тобто, позивач повідомив відповідача про фактичне виконання зазначеного рішення суду в повному обсязі із наданням підтверджуючих документів розрахунку пенсії ОСОБА_2 (аркуш справи 13).

29.09.2008 року, керуючись п.8 ст.37 Закону № 606 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копію постанови було направлено сторонам, оригінал виконавчого листа до Ленінського районного суду м. Луганська з відміткою про виконання рішення суду, що не заперечується сторонами (аркуші справи 70-74).

У березні 2009 року на адресу відповідача надійшла ухвала Луганського окружного адміністративного суду по справі № 2а-19713/09/1270 від 04.03.2009 року про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження (аркуші справи 70-74).

08.12.2009 року на підставі ст.8 Закону № 606 постанова про закінчення виконавчого провадження від 29.09.2008 року була скасована (аркуші справи 70-74).

10.01.2010 року та 11.05.2010 року на адресу позивача було направлено вимоги щодо стану виконання рішення суду (аркуші справи 70-74).

14.06.2010 року позивач листом повторно повідомив відповідача про те, що 01.01.2005 року було здійснено перерахунок пенсії всім пенсіонерам Міністерства оборони України, які знаходяться на обліку у позивача, у тому числі ОСОБА_2, що не заперечується сторонами (аркуші справи 70-74).

10.12.2010 року керуючись ст.ст. 5, 6 Закону № 606, на адресу Луганського обласного військового комісаріату було направлено вимогу щодо виконання судового рішення. Відповідь на вимогу відповідач не отримав.

14.01.2011 року у відповідності до вимог статей 5, 89 Закону України № 606 відповідачем було винесено постанову про накладення штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону № 606 копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що копію постанови про накладення штрафу було направлено позивачу для виконання, оскільки відповідачем будь-яких доказів щодо її направлення позивачу надано суду не було не зважаючи на відповідний судовий запит (аркуш справи 41).

          18.02.2011 року відповідач на адресу Луганського обласного військового комісаріату направив чергову вимогу щодо виконання судового рішення (аркуші справи 14, 15).

15.03.2011 року позивач листом від 14.03.2011 року № 1137 в третє повідомив відповідача про те, що Луганським обласним військовим комісаріатом рішення суду виконано у повному обсязі, а саме: з 01.01.2005 року Луганським обласним військовим комісаріатом ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії з урахуванням надбавок, вказаних у рішенні суду та в подальшому проводилось підвищення розміру пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців (аркуш справи 16).

Однак, відповідач 19.05.2011 року постановою про накладення штрафу за повторне невиконання рішення без поважних причин наклав на позивача штраф у розмірі 2040,00 грн., який позивач отримав 03.06.2011 року вх. № 3511 (аркуші справи 4-6).

Суд вважає оскаржуване рішення відповідача неправомірним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.89 Закону № 606 у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Тобто, накладення штрафу за ч.2 ст.89 Закону № 606 передбачає три умови:

-          невиконання рішення без поважних причин;

-          повторне невиконання рішення;

-          та разом з накладенням штрафу обов’язкове звернення до правоохоронних органів із поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

Судом встановлене не дотримання умов, передбачених ч.2 ст.89 Закону № 606 при винесенні постанови від 19.05.2011 року про накладення штрафу з огляду на таке.

Щодо невиконання рішення без поважних причин.

Позивач, неодноразово листами повідомляв відповідача про повне виконання зазначеного рішення суду, що підтверджується вих. № ФЕ-46433 від 12.01.2007 року, № 2966 від 22.09.2008 року, № 1137 від 14.03.2011 року, не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи (аркуш справи 10, 13, 16).

Крім того, виконання в повному обсязі рішення Ленінського районного суду м. Луганську № 2а-25 від 19.06.2006 року підтверджується розрахунками пенсії за вислугу років                       ОСОБА_2 від 20.06.2011 року № ФЕ-46433 за період з 01.01.2005 року по 31.12.2006 року та станом на 01.01.2007 року (аркуші справи 7-9, 44-69).

Щодо повторного невиконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону № 606 копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч.6 ст.71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Як вбачається із заперечень відповідача, 14.01.2011 року у відповідності до вимог статей 5, ч.1 ст.89 Закону № 606 відповідачем було винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду, однак ані копії зазначеної постанови, ані доказів направлення її на адресу позивача суду не надано, не зважаючи на витребування доказів судом (аркуші справи 41).

Щодо обов’язкового звернення до правоохоронних органів із поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності разом із застосуванням штрафу за повторне невиконання рішення.

Відповідачем також не надано суду доказів звернення до правоохоронних органів із поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності разом із застосуванням штрафу за повторне невиконання рішення, як того вимагає ч.2 ст.89 Закону № 606.

Крім того, рішення Ленінського районного суду м. Луганська № 2а-25 від 19.06.2006 року надійшло до позивача 23.08.2006 року, тобто вже після того як ОСОБА_2 була перерахована пенсія з 01.01.2005 року відповідно до Закону України від 15.06.2004 року № 1769, який вже передбачав перерахунок пенсії з урахуванням надбавок, зазначених в рішенні Ленінського районного суду, крім надбавки в розмірі 40 %, яка була змінена надбавкою в розмірі 100 % відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року, що не заперечувалось сторонами.

В подальшому позивачем ОСОБА_2 проводились підвищення розміру пенсії у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, а саме: з 01.04.2005 року – 389,56 грн. та з 01.01.2006 року – 794,84 грн. (аркуші справи 7-9).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова відповідача від 19.05.2011 року про накладення штрафу за повторне невиконання рішення (ВП № 8084824) прийнята у відношенні позивача не відповідає вимогам ч.2 ст.89 Закону № 606, а відтак підлягатиме скасуванню.

          Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

          Таким чином, з метою повного захисту прав, свобод та законних інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати неправомірною постанову державного виконавці ВДВС ГУЮ від 19.05.2011 року про накладення штрафу ВП № 8084824.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавці ВДВС ГУЮ від 19.05.2011 року ВП № 8084824 про накладення штрафу на позивача в розмірі 2040,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом із позовом Луганський обласний військовий комісаріат заявив клопотання про звільнення його від сплати державного мита на підставі п.7 ст.4 Декрету КМУ від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито».

Відповідно до ч.1 ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з п.7 ст.4 Декрету КМУ від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито» органи праці та соціального захисту населення - позивачі та відповідачі - за позовами до суду щодо призначення і виплати всіх видів державної соціальної допомоги, компенсацій, виплат та доплат, установлених законодавством мають пільги щодо сплати державного мита.

Виходячи із приписів зазначений нормативно-правових актів суд не вбачає підстав для звільнення позивача - Луганський обласний військовий комісаріат від сплати державного мита.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 11, 17, 18, 71, 72, 88, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги Луганського обласного військового комісаріату до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про накладення штрафу задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про накладення штрафу на Луганський обласний військовий комісаріат від 19.05.2011 року ВП № 8084824 в розмірі – 2040,00 (дві тисячі сорок грн. 00 грн.) грн. за повторне невиконання рішення суду.

Стягнути з Луганського обласного військового комісаріату на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі - 03,40 (три грн. сорок коп.).

          Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 24 червня 2011 року.

           СуддяА.А. Лагутін