ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2006 р. № 22/249д
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Грека Б.М.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача:
відповідачів: Чуйко С.В.
Купцов Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Азовелектрокабель”
на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 30 травня 2006 р.
у справі№ 22/249д
за позовомвідкритого акціонерного товариства “Азовкабель”
дотовариства з обмеженою відповідальністю “Азовелектрокабель”,
товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпрополімермаш”,
приватного підприємця ОСОБА_1
про про визнання договору недійсним
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2005 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсним на підставі ст. 215 ЦК України договору № 9 від 24.01.2001 р., у кладеного між ТОВ “Азовелектрокабель” та ТОВ “Дніпрополімермаш”, посилаючись на те, що на підставі цього договору господарським судом Запорізької області від 25.02.2004 р. у справі № 22/24 було прийнято рішення про визнання за ТОВ “Азовелектрокабель” права власності на лінію гранулювання платсмас з інвентарним номером АЭ 0003, яка насправді належить на праві власності йому, ВАТ “Азовкабель”.
Проте, згідно відповіді Головного управління статистики від 07.07.2005 р. № 05-03/152-3309ТОВ “Дніпрополімермаш”, код ОКПО 05761154 не значиться в державному реєстрі по Дніпропетровській області, тобто договір укладено з товариством, яке згідно чинного законодавства не набуло цивільної дієздатності юридичної особи, оскільки не зареєстроване у Єдиному державному реєстрі, що свідчить про недійсність вказаного договору у зв’язку з його невідповідністю вимогам закону.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.12.2005 р. (суддя Скиданова Ю.О.) в задоволенні позову відмовлено у зв’язку з недоведеністю позивачем своїх вимог, зокрема, ненаданням доказів щодо відсутності у ТОВ “Дніпрополімермаш” цивільної правоздатності юридичної особи на час укладення спірного договору.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р. ( головуючий –Мойссеєнко Т.В., судді –Мірошниченко М.В., Хуторной В.М.) рішення господарського суду Запорізької області від 29.12.2005 р. скасовано.
Позовні вимоги ВАТ “Азовкабель” задоволено. Визнано недійсним договір № 9 від 24.01.2001 р., укладений між ТОВ “Азовелектрокабель”, ТОВ “Дніпрополімермаш” та ПП ОСОБА_1.
В касаційній скарзі відповідач ТОВ “Азовелектрокабель”, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 30.06.2006 р. і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.
Щодо угод, вчинених до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р., підстави і наслідки їх недійсності визначаються ст. ст. 47-58 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р., якщо угода не підпадає під дію інших законів, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.
Стаття 48 ЦК УРСР, на підставі якої суд апеляційної інстанції визнав спірний договір недійсним, встановлює загальне правило про те, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону, в частині другій містить положення, згідно з яким по недійсній угоді кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі –відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
За змістом ч.1 ст.145 ЦК УРСР, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що власник не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.
Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ч.2 ст.48 Кодексу, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону.
Результатом задоволення заявленого позову стало застосування судом наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і не поширюються на права позивача, який вважає себе власником спірного майна, не будучи стороною угоди.
Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 145 Цивільного кодексу УРСР.
Суди при розгляді справи на дані вимоги закону уваги не звернули, що потягло за собою ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам закону.
Отже, наведені судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Азовелектрокабель” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 29 грудня 2005 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 30 травня 2006 р. у справі за № 22/249 д скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Л.В. Стратієнко