СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
31 січня 2008 року | Справа № 2-15/10447-2005 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Щепанської О.А.,
Плута В.М.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, товариства з обмеженою відповідальністю "1 МПЗ";
відповідача: не з'явився, Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дадінська Т.В.) від 07 листопада 2007 року у справі № 2-15/10447-2005
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "1 МПЗ"
(вул. Виноградна, 1, Малоріченське, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98520)
до Державної податкової інспекції у місті Алушті в Автономній Республіці Крим
(вул. Леніна 22-а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
У червні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю „1 МПЗ” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у місті Алушті в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16 лютого 2005 року: № 0000141701/0/531, № 0000272301/0/542, № 0000312301/0/541, № 0000302301/0/540, № 0000282301/0/539.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 листопада 2005 року у справі № 2-15/10447-2005 позов товариства з обмеженою відповідальністю "1 МПЗ" до Державної податкової інспекції у місті Алушті в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, задоволено частково.
Судом визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті в Автономній Республіці Крим від 16 лютого 2005 року № 0000272301/0/542.
Судом визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті в Автономній Республіці Крим від 16 лютого 2005 року № 0000141701/0/531 у частині визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 20538,17 грн. і штрафних (фінансових) санкцій у сумі 41076,34 грн.
Судом визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті в Автономній Республіці Крим від 16 лютого 2005 року № 0000312301/0/541.
Судом визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті в Автономній Республіці Крим від 16 лютого 2005 року № 0000282301/0/539.
Судом визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті в Автономній Республіці Крим від 16 лютого 2005 року № 0000302301/0/540.
Судом визнано нечинним висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у місті Алушті в Автономній Республіці Крим від 14 лютого 2005 року № 15/23-2-8/24041251 у частині необгрунтованості віднесення товариства з обмеженою відповідальністю „1 МПЗ” до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 206987 грн.
Судом зобов'язано Державну податкову інспекцію у місті Алушті в Автономній Республіці Крим відновити на особовому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю „1 МПЗ” по податку на додану вартість від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань по ПДВ станом на 01 грудня 2004 року у розмірі 206987 грн.
Судом стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „1 МПЗ” 85 грн. державного мита.
В іншій частині у позові відмовлено.
Не погодившись з цим судовим актом, Державна податкова інспекція у місті Алушті в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 листопада 2005 року у справі № 2-15/10447-2005 скасувати.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 березня 2006 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушта на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2005 по справі № 2-15/10447-2005 задоволено частково. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2005 у справі № 2-15/10447-2005 у частині визнання недійсними висновків акту перевірки щодо зменшення від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість, а також щодо зобов’язання Державну податкову інспекцію поновити на особливому рахунку по податку на додану вартість від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість на 01.12.2004 у розмірі 206987, 00 грн. змінено. Провадження у справі у даній частині позову припинено. В іншій частині постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2005 по справі № 2-15/10447-2005 залишено без змін.
Справа розглядалась за правилами господарського судочинства України.
Постановою Вищого господарського суду України від 04 грудня 2007 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 березня 2006 року скасовано та матеріали справи передані до суду апеляційної інстанції для розгляду справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
У судове засідання, яке було призначено на 31 січня 2008 року представники сторін не з’явились. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Враховуючи на те, що апеляційною інстанцією участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі обов'язковою визнана не була, а матеріали справи в достатній мірі характеризують відносини сторін, то судова колегія вважає можливим закінчити розгляд справи у відсутності представників сторін.
При апеляційному розгляді справи в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України Севастопольський апеляційний господарський суд встановив наступне.
14 лютого 2005 року Державною податковою інспекцією у місті Алушті в Автономній Республіці Крим була проведена планова документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю „1 МПЗ” щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства.
За результатами перевірки був складений акт та прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.02.2005 року, а саме: № 0000302301/0/540 про визначення земельного податку з юридичних осіб у розмірі 266,32 грн., у тому числі 96,32 грн. основній платіж та 170,00 грн. штрафні санкції у зв’язку із заниженням позивачем податку за листопад 2004 року у сумі 96,32 грн. оскільки товариство здійснює будівельні роботи (договір від 04.1.2004 року із товариством з обмеженою відповідальністю „Укрінвестбуд” на додатковій земельній ділянці площею 0,3943 Га; № 0000312301/0/541 про нарахування штрафних санкцій у сумі 1986373,89 грн. за порушення законодавства про патентування, нарахованих на підставі статті 1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995 року „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” та пункту 2.13, пункту 2.10 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 72 від 19.02.2001 року (використання одержаних в закладах банку готівкових коштів у сумі 161373,89 грн. не по цільовому призначенню, не оприбуткування готівки у касі у сумі 365000,00 грн.); № 0000272301/0/542 про нарахування податку на прибуток приватних підприємств у сумі 869120,00 грн. у тому числі 478500,00 грн. основного платежу та 390620,00 грн. штрафних санкцій, оскільки товариство до складу валового доходу не віднесло: іноземні інвестиції еквівалентні 1647811,00 грн., одержані від нерезидентів; доход у сумі 1100,00 грн. від надання послуг за договором доручення від 24.03.2004 року, укладеного із товариством з обмеженою відповідальністю „МИС ЗЮК”; вартість неоплачених товарів у сумі 3400,00 грн., отриманих від засновника товариства Кузь С.О. на підставі авансових звітів; а також суму 265000,00 грн. (безповоротна фінансова допомога передана засновником товариства Кузь С.О. директору товариства Піску нову В.В. для придбання будівельних матеріалів; № 0000141701/0/531 про донарахування податку з доходів найманих працівників у сумі 61 749, 03 грн., у тому числі 20 583, 01 грн. основний платіж та 41 166, 02 грн. штрафні санкції.
На думку податкового органу товариством порушені вимоги пункту 1.15 статті 1, підпункту 3.1.3. статті 3, пункту 7.1. статті 7, підпункту 8.1.1., 8.1.4. статті 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” оскільки за договором безпроцентної позики від 29.12.2003 між позивачем та фізичною особою –Кузь С.О., підприємство по витратно –касовому ордеру від 30.03.2004 №10 виплатило Кузь С.О.157 985, 92 грн. у якості повернення позики, проте позика станом на 30.03.2004 Кузь С.О. не була надана № 0000282301/0/539 про донарахування єдиного податку на підприємницьку діяльність з юридичних осіб у сумі 272 142, 70 грн., у тому числі 143 233, 00 грн. –основний платіж та 128 909, 70 грн. штрафні санкції, оскільки товариство не включило до бази оподаткування валютні кошті у сумі 250 000, 00 дол. США (1 333 325, 00 грн.) котрі надійшли від нерезидента з меморіальним ордером №2 від 22.03.2004, а також не віднесені кошті у сумі 100 000, 00 грн., які передані засновником товариства Кузь С.О. директору - Піскунову В.В. без оприбуткування через касу підприємства.
У акті перевірки вказано, що перевіркою виключено зі складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 206 987, 00 грн. по податковим накладним КМП „Нов. покоління” на виконання будівельних робіт, по яких акти виконаних робіт (форми №2) не надано до перевірки, та по передплатах на будівельні роботи, та інше.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції таким, що підлягає зміні, виходячи із наступного.
Згідно статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операції із продажу продукції (товарів, робіт та послуг).
Податковою інспекцією із посиланням на положення наказу ДПАУ № 554 від 12.10.99 р. «Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва –юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподатковування, обліку та звітності» були включені суми, які надійшли від фірми er Industries LTD»в якості внеску до уставного фонду.
Однак, дані кошти не надійшли від операції із продажу продукції (товарів, робіт та послуг), в зв’язку з чим, правомірно не були включені до розрахунку єдиного податку.
Доводи податкової інспекції, що вказані кошти не можна розцінювати як джерело фінансування інвестиційного проекту та збільшення уставного фонду, на підставі того, що товариством не були представлені документи, які підтверджують правову основу находження коштів від нерезидента до ТОВ «1МПЗ», спростовуються матеріалами справи.
У матеріалах справи є копії протоколів загальних зборів засновників ТОВ «1МПЗ»: протокол № 1 від 13.01.2004 р. згідно із яким було прийнято рішення про введення до складу учасників товариства юридичну особу , нерезидента України - фірму Industries LTD», та збільшення розміру уставного фонду; протокол № 2 від 30.01.2004 відповідно до якого було прийнято рішення про зобов’язання представника фірми ter Industries LTD»представити усі необхідні документи для реєстрації змін у статуті, згідно до положень законодавства України; протокол № 3 від 26.02.2004 відповідно до якого було прийнято рішення про визнання строків реєстрації змін до статуту товариства з моменту внесення фірмою er Industries LTD»50% розміру її внеску.
Таким чином, товариством з обмеженою відповідальністю «1МПЗ»надані документи, які підтверджують правову основу надходження коштів від нерезидента.
При розгляді правомірності визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.02.2005 № 0000272301/0/542 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток у загальній сумі 869120 грн., у т.ч. 478500 грн. основного платежу та 390620 грн. штрафних (фінансових) санкцій, колегію встановлено наступне:
В акті перевірки вказано, що товариство з обмеженою відповідальністю «1МПЗ», порушуючи п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових доходів не включило суми іноземних інвестицій, одержані від нерезидентів на загальну суму 1647811 грн. Відповідно до наданих товариством з обмеженою відповідальністю «1МПЗ»до перевірки документів, дані суми є внеском в статутній фонд товариства з обмеженою відповідальністю «1МПЗ».
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» корпоративні права - це право власності на статутний фонд юридичної особи або його частини.
Пунктом 1.9 статті 1 даного Закону вказано, що дивіденди –платіж, здійснюваний юридичною особою – емітентом корпоративних прав на користь власника таких корпоративних прав.
Доходами з джерелом походження в Україні, згідно пункту 1.12 статті 1 вказаного Закону є будь-які доходи, одержані резидентом або нерезидентом від будь-яких видів діяльності на території України, включаючи дивіденди, відсотки, роялті і будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України.
Підпунктом 4.1.6 пунктом 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлене, що до складу валових доходів входять доходи з інших джерел, зокрема перерахованих в даному підпункті, але не виключно.
Державною податковою інспекцією у місті Алушті в Автономній Республіці Крим, гроші, що надійшли від нерезидента, безпідставно віднесені до сум безповоротної фінансової допомоги.
Дані висновки Державної податкової інспекції у місті Алушті в Автономній Республіці Крим суперечать положенням підпункту 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким встановлено, що не включаються до складу валових доходів суми коштів, що поступають платнику податків, у вигляді прямих інвестицій в корпоративні права, емітовані цим платником. При розгляді справи позивачем були пред’явлені документи, що підтверджують реєстрацію змін у статутні документі.
У зв’язку з чим, господарським судом Автономної Республіки Крим було обґрунтовано визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 16 лютого 2005 року № 0000272301/0/542 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток у загальній сумі 869120 грн., у т.ч. 478500 грн. основного платежу та 390620 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Крім того, при начисленні податкових зобов’язань по податку на прибуток податковою службою невірно були застосовані норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у частині визнання звичайної ціни по співвідношенням товариства з обмеженою відповідальністю «1МПЗ»та товариством з обмеженою відповідальністю «МИС ЗЮК».
Відповідно до пункту 1.26 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»пов'язана особа –особа, що відповідає одній з ознак, зокрема фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, що здійснюють контроль за платником податків.
Під здійсненням контролю над платником податків слід розуміти володіння безпосередньо найбільшою часткою статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів в керівному органі такого платника або володіння часткою не менше 20 % статутного фонду. Відповідно до акту перевірки Кузь С.О. є засновником товариства з обмеженою відповідальністю «1-МПЗ»з часткою в статутному фонді 5%.
Таким чином, в розумінні Закону він не може бути пов'язаною особою.
Господарським судом Автономної Республіка Крим правомірно вказано, що використання при проведені перевірки копій розписок фізичних осіб –Антипенко С.П. та Пискунова В.В. про розрахунки за придбані будівельні матеріалі, завірені головним бухгалтером товариства з обмеженою відповідальністю «1МПЗ», які були представлені на перевірку відділом податкової міліції Державної податкової інспекції у місті Алушта не відповідають вимогам статей 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», у зв’язку з чим не можуть служити підставою для нарахування податкових зобов’язань.
Щодо нарахування податкових зобов’язань за порушення норм по регулюванню обігу готівки, то колегія встановила наступне.
Відповідно до пункту 2.13 „Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні” підприємства витрачають готівку виключно на цілі, що визначені в грошовому чеку і не суперечать чинному законодавству.
Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємства за умовою повного звіту конкретної підзвітної особи по раніше виданих під звіт сум, тобто у разі надання в бухгалтерію авансового звіту про витрачені (частково витрачені) кошти і одночасного повернення в касу підприємства залишку грошових коштів, виданих під звіт. Підзвітні особи зобов'язані надати в бухгалтерію підприємства одночасно із залишком готівки авансовий звіт про витрачені суми в певні терміни. У разі придбання підзвітною особою за власні грошові кошти товарів (робіт, послуг), воно звітує за витрачені грошові кошти у вказаному вище порядку.
Згідно абзацу 6 пункту 2.3 цього ж Положення розрахунки готівкою підприємствами між собою і з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових і витратних касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів, які підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) грошових коштів, а також рахунків –фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів.
Тобто, чинним законодавством передбачений обов'язок підзвітних осіб надати у встановлені терміни авансовий звіт (і не які-небудь документи) про витрачені суми (одержані в касі підприємства або особисті засоби на потреби підприємства). Перелік документів, які підтверджували б розрахунки (свідчили про факт продажу товарів, робіт послуг) не є вичерпним. Такими документами відповідно до законодавства можуть бути і договори.
Відповідно до умов договору безпроцентної позики (п. 2.3) від 29 грудня 2003 року фізична особа –громадянин Російської Федерації Кузь С.О. придбав для підприємства будматеріали, що підтверджується відповідними квитанціями, доданими до прибуткових касових ордерів, чеки продавців будматеріалів, накладні виписані ними, а також акти прийому-передачі будматеріалів від Кузь С.О. на баланс підприємства. Всі розрахунки проведені на підставі фактично проведених господарських операцій, відображених в бухгалтерському обліку на підставі первинних фінансових документів.
Згідно статті 526 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умовам договору. Вказаним вище договором позики передбачено, що кредитор - Кузь С.О. може надавати позику у вигляді оплати на закупівлю матеріалів і документів на їх оплату.
В результаті виконання укладеного договору Кредитор придбав будівельні матеріали, сплатив їх своїми грошовими коштами, в підтвердження чого пред’явив в бухгалтерію підприємства належним чином оформлені документи (квитанції до прибутковим касових ордерів, з вказівкою платника).
Таким чином, кредитор згідно умовам договору позики фактично виконав свої зобов'язання по наданню фінансової допомоги ТОВ «1-МПЗ” (позичальнику) і підстав для застосуванню штрафних санкції у Державної податкової інспекції не було.
На думку судової колегії, господарським судом правомірно визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 16 лютого 2005 року № 0000141701/0/531 про визначення податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 61749,03 грн., оскільки донарахування сум податку з доходів фізичних осіб податковою службою проведено по договору позики, укладеного між громадянином Російської Федерації Кузь С.О. та товариством з обмеженою відповідальністю «1МПЗ».
Відповідно до пункту 3.2. статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»об’єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний, загальний річний оподаткований доход з джерелом його походження з України, а також доходи із джерелом його походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їхній виплаті.
Пунктом 1.3. статті 1 вказаного Закону під доходом із джерелом його походження з України розуміється який-небудь доход, отриманий платником податку або нарахований на його користь від здійснення яких-небудь видів діяльності на території України, у тому числі по боргових вимогах –відсотки. По договору позики поверталася сума боргу без виплати відсотків або іншої винагороди, у зв’язку з чим підстав для нарахування податку не було.
Також, обгрунтовано, на думку судової колегії є висновки господарського суду про донарахування Державною податковою інспекцією у місті Алушта податку на землю штрафних санкцій за його невчасну сплату у загальній сумі 266,32 грн., визначених в податковому повідомленні - рішенні 0000302301/0/540 від 16 лютого 2005 року.
Підставою для донарахування податковою службою податку на землю явились дані, вказані у Бізнес - плані інвестиційного проекту, затвердженого рішенням Ради з питань території пріоритетного розвитку й спеціальної економічної зони «Порт Крим».
Відповідно до статті 13 Закону України “Про плату за землю” підставою для нарахування податку за землю є дані земельного кадастру, а не положення Бізнес плану, які є приблизними. і не відповідають фактичній площі земельної ділянки, яка використовується товариством з обмеженою відповідальністю «1- МПЗ» у своїй господарській діяльності. У позивача у власності є земельна ділянка у розмірі 1,900 га (державний акт на право власності серії КМ № 080938 від 23.12.03 р.) та рішення 15-ої сесії 24 скликання Малоріченської сільської Ради м. Алушта від 27.11.03 р. № 15/31 «Про надання ТОВ «1МПЗ»дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки с. Малоріченське», відповідно до якого ТОВ «1МПЗ»надано дозвіл на складання проекту відводу земельної ділянки площею 0,3943 га в с. Малоріченське для будівництва санаторно-курортного комплексу.
Крім того, вказані земельні ділянки розташовані на території приоритетного розвитку спеціальної економічної зони “Порт Крим” і відповідно до Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території приоритетного розвитку в спеціальній економічній зоні “Порт Крим” ТОВ «1МПЗ» має право на пільгу по сплаті податку на землю у розмірі 100%. Земельні ділянки використовувались Товариством виключно в цілях реалізації інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку в спеціальній економічній зоні «Порт Крим».
Таким чином, судом першої інстанції правомірно визнано податкове повідомлення-рішення нечинним.
В частини задоволення позовних вимог про визнання частково недійсними висновків акту по зменшенню від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість, судова колегія вважає, що провадження по справі по даним позовним вимогам підлягає закриттю.
Згідно із Законом України «Про державну податкову службу в України» органам державної податкової служби надано право проводити перевірки господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності та застосовувати фінансові санкції, передбачені цим та іншими законодавчими актами України.
Пункт 4.2. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III встановлює порядок визначення податкового зобов'язання контролюючим органом безпосередньо шляхом проведення перевірок, результати яких викладаються у акті перевірки. Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону України № 2181-III у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Пунктом 2.6 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій»№ 253 від 21 червня 2001 року встановлено, що податкове повідомлення-рішення –це рішення керівника податкового органу щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Як вбачається із матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення про зменшення від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань по ПДВ на особливому рахунку товариством з обмеженою відповідальністю «1МПЗ»не приймалося.
Зменшення проведено лише на підставі висновків акту, які не можуть бути нормативними підставами для такого зменшення.
Таким чином, спір у даній частині підлягає закриттю на підставі статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищевикладене, постанова господарського суду Автономній республіці Крим від 07 листопада 2005 року у справі № 2-15/10447-2005 підлягає зміні, а провадження у справі у частині визнання недійсним висновків акту перевірки щодо зменшення від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань по ПДВ, підлягають закриттю.
Керуючись статтями 157, 195, 198, 200, 203, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушта на поставному господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2005 по справі № 2-15/10447-2005 задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2005 по справі № 2-15/10447-2005 у частині визнання недійсними висновків акту перевірки щодо зменшення від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість, а також щодо зобов’язання Державну податкову інспекцію поновити на особливому рахунку по податку на додану вартість від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість на 01.12.2004 у розмірі 206987, 00 грн. змінити. Провадження по справі у даній частині позову закрити.
3. У іншій частині постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2005 по справі № 2-15/10447-2005 залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз’яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.П. Горошко
Судді О.А. Щепанська
В.М. Плут