КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 травня 2011 року 2а-1631/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Головенко О.Д.,
судді: Колеснікова І.С., Панченко Н.Д.,
при секретарі судового засідання Шевчук О.М.,
за участю:
позивача 1: не з’явився;
позивача 2: не з’явився;
представника відповідача 1: не з’явився
представника відповідача 2: ОСОБА_1
представника відповідача 3: ОСОБА_2
представника відповідача 4: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Державного комітету України з питань технічного регулювання споживчої політики, Державної податкової адміністрації України, Державної служби туризму і курортів, Генеральної прокуратури України про зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_3 (надалі - позивач 1) та ОСОБА_4 (надалі –позивач 2) звернулись до суду з адміністративним позовом до Державного комітету України з питань технічного регулювання споживчої політики (надалі –відповідач 1), Державної податкової адміністрації України (надалі –відповідач 2), Державної служби туризму і курортів (надалі –відповідач 3), Генеральної прокуратури України (надалі –відповідач 4) та просять суд зобов’язати відповідача 1 відповідно до вимог чинного законодавства вжити заходів для відновлення законних прав позивачів, зобов’язати відповідача 2 відповідно до вимог чинного законодавства вжити заходів відновлення законних прав позивачів; зобов’язати відповідача 3 відповідно до вимог чинного законодавства вжити заходів відновлення законних прав позивачів; зобов’язати відповідача 4 відповідно до вимог чинного законодавства вжити заходів відновлення законних прав позивачів; в порядку відшкодування моральної шкоди, стягнути з відповідача 1 на користь позивачів 375,00 грн.; в порядку відшкодування моральної шкоди, стягнути з відповідача 2 на користь позивачів 375,00 грн.; в порядку відшкодування моральної шкоди, стягнути з відповідача 3 на користь позивачів 375,00 грн.; в порядку відшкодування моральної шкоди, стягнути з відповідача 4 на користь позивачів 375,00 грн.;
В судове засідання позивачі не з’явилися. Просили суд розглядати справу у їх відсутності.
Представники відповідачів 2, 3 проти позову заперечили та просили відмовити у його задоволенні.
Представник відповідача 1, 4 в судове засідання не з’явилися. Про час, місце розгляду справи повідомленні належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників відповідачів 1, 4, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.
Судом вставлено, що 09.05.2010 позивачі звернулись до адміністратора готелю «Дніпроверф», що знаходиться за адресою вул. Івана Климента, 25, м. Київ, з метою скористатись послугами з тимчасового розміщення, що надаються даним готелем. Адміністратором даного готелю було повідомлено заявникам, що вільних номерів в даному готелі не буде до одинадцятого числа, місяць при цьому зазначено, зі слів позивачів, не було.
10.06.2010 позивачами було надіслані письмові звернення до голів: Державного комітету України з питань технічного регулювання споживчої політики Поволоцького О.В.; Державної податкової адміністрації України Папаіки О.О.; Державної служби туризму і курортів Пахлі А.І. щодо вищевказаних порушень законодавства готелем «Дніпроверф».
24.10.2010 о 22 годині 41 хвилині позивачі звернулись до адміністратора вищевказаного готелю з метою скористатися послугами тимчасового розміщення, що надаються даним готелем. Однак, адміністратором готелю було відмовлено у надані такої послуги, а також відмовлено у наданні книги скарг, заяв та пропозицій на вимогу позивачів.
Позивачі просили зобов’язати Державну служби туризму і курортів відповідно до вимог чинного законодавства вжити заходів відновлення їх законних прав.
Державна служба туризму і курортів є урядовим органом державного управління, який діє на підставі положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2006 № 132, до компетенції якого віднесено, зокрема, здійснення контрольно - наглядових функцій відповідно до законодавства.
Згідно із Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», відповідач 3, як орган ліцензування по відношенню до туроператорської діяльності, здійснює контроль виключно за додержанням ліцензійних умов суб'єктами туристичної діяльності, які мають ліцензію на здійснення туроператорської діяльності, отриману в установленому законодавством порядку.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку та підготовки готельної інфраструктури до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу», готель - підприємство будь-якої організаційно-правової форми власності, що складається з шести і більше номерів та надає готельні послуги з тимчасового проживання з обов'язковим обслуговуванням, а готельна послуга —дії (операції підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов 'язана з розміщенням та тимчасовим проживанням. Готельна послуга складається з основних та додаткових послуг, що надаються споживачу відповідно до категорії готелю.
Оскільки готелі не є суб'єктами господарювання, діяльність яких потребує обов'язкового отримання ліцензії на здійснення туроператорської діяльності, то по відношенню до готелів відповідач 3, як суб'єкт владних повноважень не має компетенції на здійснення контрольно-наглядових функцій та будь - яких перевірок в разі надходження звернень як фізичних, так і юридичних осіб.
Відповідно до Правил обов'язкової сертифікат послуг з тимчасового розміщення (проживання), затверджених наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 03.09.2007 № 207, технічний нагляд за наданням сертифікованих послуг, відповідністю готелю або аналогічного йому засобу розміщення присвоєній категорії, сертифікованою системою управління якістю щодо надання послуг з розміщення віднесено до компетенції органу із сертифікації, що видав сертифікат відповідності, або за його дорученням - інша організація згідно з ДСТУ 3413-96 "Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції". Виконавець послуги зобов'язаний забезпечити безперешкодний доступ представникам органу із сертифікації або представникам організації, що уповноважена органом із сертифікації здійснювати технічний нагляд, до всіх приміщень, де надаються послуги з розміщення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 803 «Про затвердження Порядку встановлення категорій готелям та іншим об'єктам, що призначаються для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) встановлено, що обов'язкову сертифікацію та оцінювання готелю здійснюють органи із сертифікації, що призначаються Держспоживстандартом для виконання у державній системі сертифікації УкрСЕПРО робіт із сертифікації.
Враховуючи викладене, при надходженні на адресу відповідача З звернення позивачів від 10.06.2010 щодо порушень законодавства готелем «Дніпроверф»дане звернення, оскільки розгляд порушених в ньому питань виходив поза межі компетенції відповідача 3, відповідно до Закону України «Про звернення громадян»та з метою недопущення порушення прав позивачів на отримання послуг належної якості, було направлено за належністю до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики для розгляду та прийняття відповідних передбачених законодавством рішень, про що повідомлено відповідачів.
Отже, Державною службою туризму і курортів як суб'єктом владних повноважень, в межах власної компетенції, було вжито всіх заходів щодо недопущення порушення законних прав позивачів, завданням їм моральної та будь-якої іншої шкоди, а також щодо недопущення порушень законодавства суб'єктами господарювання, які надають відповідні послуги.
Як вбачається з матеріалів справи 05.07.2010 до Держспоживстандарту України надійшло звернення громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 10.06.2010 щодо незадоволення діями адміністрації готелю «Дніпроверф»по вул. Івана Климента, 25, м. Київ. Аналогічне звернення від 10.06.2010 надійшло від Державної служби туризму і курортів та Державної податкової адміністрації України.
Держспоживстандартом України було доручено Управлінню у справах захисту прав споживачів у м. Києві здійснити позапланову перевірку щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг з тимчасового розміщення, що надаються готелем «Дніпроверф».
Спеціалістами Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві здійснена перевірка готелю «Дніпроверф»на предмет перевірки фактів, викладених у зверненні від позивачів 10.06.2010. У ході перевірки дані факти не були не підтверджені.
За результатами перевірки Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві надало відповідь позивачам та повідомило про це Держспоживстандарт України. Держспоживстандартом України листом від 04.08.2010 № 7269-2-6/18 також повідомило позивачів про результати перевірки їх звернення від 10.06.2010.
Крім того, Держспоживстандартом України направлено листа до Державної служби туризму і курортів щодо результатів розгляду звернення громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Таким чином, Держспоживстандарт України при розгляді звернення позивачів від 10.06.2010 встановило, що адміністратор готелю «Дніпроверф»діяв у повній відповідності зі ст. 19 Конституції України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Щодо вимог до Генеральної прокуратури України то відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства с захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
У цих справах суди перевіряють обставини, визначені ч.3 ст.2 КАС України.
Проте, позивачами не зазначено, які Генеральною прокуратурою України допущені порушення їх прав і якими діями, рішеннями чи бездіяльністю.
Також позивачами не зазначено у позовній заяві, які саме законні права позивачів було порушено Державною податковою адміністрацією України та які саме дії чи бездіяльність призвели вказаним відповідачем до порушення законних прав позивачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Між тим, позивачі не надали суду доказів того, що діями відповідачів порушені їх права, свободи чи інтереси в публічно-правових відносинах, що випливають з їх овноважень щодо ненадання послуг з тимчасового розміщення, що надаються готелем «Дніпроверф».
Щодо вимоги позивачів про відшкодування моральної шкоди при вирішенні питання про з'ясування фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. 1167 ЦК України, в якій визначені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Частиною 1 вищеназваної статті встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених ч. 2 цієї статті.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується".
Отже відшкодування моральної шкоди здійснюється особою, яка її заподіяла, лише за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
В діях відповідачів на думку суду відсутні будь-які протиправні дії або ж бездіяльність.
Позивачами не надані докази спричинення моральної шкоди, як і не обґрунтований розмір позивачем заявлених вимог, тому позовні вимоги до Державного комітету України з питань технічного регулювання споживчої політики, Державної податкової адміністрації України, Державної служби туризму і курортів, Генеральної прокуратури України безпідставні.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.
Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
За таких обставин, дії Державного комітету України з питань технічного регулювання споживчої політики, Державної податкової адміністрації України, Державної служби туризму і курортів, Генеральної прокуратури України відповідали визначеній компетенції і встановленому законодавством порядку та не порушили прав чи інтересів позивачів, забезпечили їх реалізацію виключно у спосіб передбачений законодавством
Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Головенко О.Д.
Судді Колеснікова І.С.
Панченко Н.Д.
Постанова у повному обсязі виготовлена 30 травня 2011 року.