Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
17 червня 2011 р. №2а-2186/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,
при секретарі судового засідання - Калугіній А.Ю.,
за участю: представника позивача - Акопян М.О.,
представника відповідача - Буряківського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "SINTON" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова щодо прийняття податкових повідомлень - рішень №0001102303/0, №0000200700/0 від 13.09.2010 року, №0000200700/1, №0001102303/1 від 23.11.2010 року; скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001102303/0, № 0000200700/0 від 13.09.2010 року, №0000200700/1, № 0001102303/1 від 23.11.2010 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки акту перевірки №2135/23-03-05/32440036 від 25 серпня 2010 року про завищення сум податкового кредиту за травень-червень 2010 року на загальну суму 809 068,73 грн., є недостовірними.
Позивач вважає такий висновок відповідача безпідставним, оскільки сплачені суми ПДВ, які були віднесені підприємством до складу податкового кредиту, повністю підтверджувалися податковими накладними, які були отримані від ПП "Компанія Фортіс".
Крім того, позивач зазначає, що відсутність документального підтвердження декларування та/або сплати податку на додану вартість постачальником товару не впливає на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить таке право платника податку на додану вартість, в залежність від виконання постачальником своїх податкових зобов’язань з декларування та сплати ним сум податків до державного бюджету.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Представник відповідача – ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова – у судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовним вимог у повному обсязі.
В обґрунтування поданих заперечень вказав, що відповідно до "Системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено, що декларації з ПДВ ПП "Компанія "Фортіс" за травень та червень 2010р. не визнані як податкова звітність, що призвело до відхилення між даними задекларованого податкового кредиту ТОВ "SINTON" та даними податкових зобов’язань ПП "Компанія "Фортіс" на загальну суму 809068,73 грн.
З позиції податкового органу, факти не подання ПП "Компанія "Фортіс" податкових декларацій за травень, червень 2010р. свідчать про відсутність об’єкту оподаткування, який виникає при проведенні вказаним підприємством фінансово - господарських операцій. Відсутність податкових декларацій, об’єкту оподаткування податку на додану вартість свідчить про відсутність у ПП "Компанія "Фортіс" законних підстав для видання податкових накладних покупцю, тобто ТОВ "SINTON".
Враховуючи вищенаведене відповідач вважає, що ТОВ "SINTON" в порушення вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1., 7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", безпідставно віднесено до складу податкового кредиту травня - червня 2010 року суму податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ПП "Компанія Фортіс".
На підставі вищевикладеного, відповідач вважає, що спірні податкові повідомлення – рішення прийняті податковою інспекцією обґрунтовано та правомірно, оскільки під час проведення перевірки в діяльності позивача були встановлені порушення податкового законодавства.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "SINTON" (код за ЄДРПОУ 32440036) за період травень, червень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №2135/23-03-05/32440036 від 25.08.2010 року.
У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), в частині включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за травень – червень 2010р., які не підлягають включенню до складу податкового кредиту та не підтверджені податковими накладними, чим було завищено суму податкового кредиту у декларації з ПДВ за травень 2010р. (вх.№24090 від 11.06.2010р.) на загальну суму 93250,00 грн. та червень (вх. №33247 від 16.07.2010 року) на загальну суму 715818,73 грн. у зв’язку з чим зменшується сума податкового кредиту на загальну суму 809068,73 грн.
На підставі висновків акту перевірки №2135/23-03-05/32440036 від 25.08.2010р., ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова винесено податкове повідомлення – рішення №0001102303/0 від 13.09.2010р. про визначення зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 935521 грн. (в тому числі за основним платежем у розмірі 714104 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 221417 грн.), та податкове повідомлення – рішення №0000200700/0 від 13.09.2010 року, яким ТОВ "SINTON" відмовлено у наданні бюджетного відшкодування по декларації за червень 2010р. на суму 17661,00 грн.
Позивач скористався правом адміністративного оскарження, передбаченим статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, та не погодившись з винесеними рішенням, подав скарги до ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова та ДПА у Харківській області. Рішеннями податкових органів за результатами адміністративного оскарження, скарги платника податків залишено без задоволення, а винесені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
На виконання приписів абз.3 пункту 5.3 "Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №253 від 21.06.2001р., з метою доведення до платника граничних строків сплати податкових зобов’язань, ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова були винесені та направлені на адресу платника податкові повідомлення-рішення №00001102303/1 та №0000200700/1 від 23.11.2010 року.
Під час розгляду справи судом встановлено, що висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що ТОВ "SINTON" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 93250,00 грн. за травень та 715818,73 грн. за червень по контрагенту ПП "Компанія "Фортіс", оскільки в травні та червні-2010 року підприємством суми податкових зобов’язань не визначались (податкові декларації отримали статус "невизнана як податкова звітність"), та у даного підприємства відсутні основні фонди, відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.
Суд не може погодитись з зазначеними висновками Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова, викладеними в акті перевірки №2135/23-03-05/32440036 від 25.08.2010 року, виходячи з наступних обставин.
Як вбачається із матеріалів справи, між ПП "Компанія "Фортіс" ("Продавець") та ТОВ "SINTON" ("Покупець") укладено договір купівлі – продажу №59 від 15.06.2010р., відповідно до якого Продавець зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити електротехнічну продукцію – КРУВ-6 УХЛ5.
Відповідно до видаткової накладної №107 від 17.06.2010р. та податкової накладної №123 від 17.06.2010р. ТОВ "SINTON" отримано товари - КРУВ-6 УХЛ5 у кількості 10 шт., на загальну суму 783 000,00 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 130 500,00 грн.).
Суд зазначає, що згідно пункту 2 "Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р., зареєстрованої Мін’юстом за 12.06.1996 року за №293/1318 (із змінами та доповненнями), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Пунктом 6 вказаної Інструкції визначено, що довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.
При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.
Як встановлено судом, реальність отримання покупцем товарів за вказаною угодою підтверджується тим, що товарно-матеріальні цінності отримувалися у ПП "Компанія "Фортіс" уповноваженими особами ТОВ "SINTON" на підставі виданої довіреності №84 від 15.06.2010р.
Крім цього, суд зазначає, що подальша реалізація ТОВ "SINTON" придбаної електротехнічної продукції, підтверджується контрактом №10/33 від 01.06.2010р. укладеним з ТОВ "ТПК "БЕМЗ" (Росія, м.Белгород) та ВМД №807070006/2010/421110 від 17.06.2010р.
Відповідно до договору №56 від 07.06.2010р. ТОВ "SINTON" придбано у ПП "Компанія "Фортіс" товар – жмих соєвий у кількості 57,100 тон., що підтверджується видатковою накладною №105 від 07.06.2010р. та податковою накладною №122 від 07.06.2010р. Продукція за вказаною угодою були отримані у ПП "Компанія "Фортіс" уповноваженими особами ТОВ "SINTON" на підставі виданої довіреності №83 від 07.06.2010р., що підтверджується витягом із Журналу виданих довіреностей.
В подальшому вказана продукція ТОВ "SINTON" була реалізована на користь ІП "Гуш Топлуми" (Туркменістан, м.Ашхабад), що підтверджується ВМД №807070006/2010/420414 від 08.06.2010 року.
За договором №10/06 від 10.06.2010р. ТОВ "SINTON" придбано у ПП "Компанія "Фортіс" сільськогосподарську продукцію – рапс. Продавцем на адресу ТОВ "SINTON" було виписано податкову накладну №126 від 14.06.2010р. на загальну суму 2 895 015,26 грн. (в т.ч. ПДВ 482 502,54 грн.). Факт проведення оплати за даною господарською операцією підтверджується банківською випискою.
Також судом встановлено, що ТОВ "SINTON" було придбано у ПП "Компанія "Фортіс" продукцію – соняшник, відповідно до договору №1к від 05.01.2010р.
По даті здійснення першої з подій, а саме дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), ТОВ "SINTON" отримано від ПП "Компанія "Фортіс" наступні податкові накладні: №114 від 06.05.2010р. на загальну суму 161200,00 грн. (в тому числі ПДВ 26866,67 грн.), №115 від 11.05.2010р. на загальну суму 100 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16 666,67 грн.), №116 від 14.05.2010р. за загальну суму 95000,00 грн. (в тому числі ПДВ 15833,33 грн.), №118 від 18.05.2010р. на загальну суму 129000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 21500,00 грн.), №119 від 19.05.2010р. на загальну суму 69 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 11 500,00 грн.), №120 від 27.05.2010р. на загальну суму 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 33,33 грн.), №121 від 31.05.2010р. на загальну суму 5100,00 грн. (в т.ч. ПДВ 850,00 грн.), №127 від 02.06.2010р. на загальну суму 10 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 666,67 грн.), №128 від 08.06.2010р. на загальну суму 35 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5 833,33 грн.), №129 від 11.06.2010р. на загальну суму 11 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 966,67 грн.).
Судом встановлено, що податкові накладні, отримані ТОВ "SINTON" від ПП "Компанія "Фортіс", були включені підприємством до реєстрів отриманих податкових накладних та до складу податкового кредиту у звітних деклараціях з податку на додану вартість у відповідних періодах, на загальну суму 809068,73 грн.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно – суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.
Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З наведених положень статті 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, банківських виписок та завіреними належним чином копіями видаткових та податкових накладних, отриманих від таких постачальників.
Відповідно до наданих позивачем суду доказів, суд приходить до висновку, що господарські операції між ТОВ "SINTON" та ПП "Компанія "Фортіс" мали реальний характер, і у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку даних податкових накладних.
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що на час видання податкових накладних, ПП "Компанія "Фортіс" було зареєстровано в органах державної податкової служби та мало статус платника податку на додану вартість.
Також суд зазначає, що податкові накладні які були виписані ПП "Компанія "Фортіс" не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.
Посилання податкового органу на факт не відображення ПП "Компанія "Фортіс" у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями з ТОВ "SINTON", та висновок про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту, суд вважає неправомірним.
Згідно з приписами п.10.2 ст.10 Закону "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Закон №168/97-ВР не містить норм, які б пов’язували право платника податку на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів (робіт, послуг), із фактом декларуванням постачальником своїх податкових зобов’язань та сплатою їх до бюджету.
Отже, у разі невиконання контрагентами покупця своїх обов’язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.
З урахуванням вимог п.1.3 ст.1 та ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету України.
Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.
Крім того, як встановлено судом під час розгляду справи, ПП "Компанія "Фортіс" подано до ДПІ у Київському районі м.Харкова декларації з податку на додану вартість за травень та червень 2010 року, однак вказані декларації "не визнані як податкова звітність".
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2010 року по справі №2а-8614/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010 року, визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість Приватного підприємства "Компанія "Фортіс" (код 35349265) за травень 2010 року (№52460 від 16.05.2010р.) з підстав, викладених у листі Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №13082/10/28-317 від 21.06.2010р.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2010 року по справі №2а-10743/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 року, визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова щодо присвоєння статусу "не визнано, як податкова декларація" податковій декларації з податку на додану вартість Приватного підприємства "Компанія "Фортіс" (код 35349265) за червень 2010 року.
Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що у травні та червні 2010 року ПП "Компанія "Фортіс" належним чином задекларовано податкові зобов’язання з ПДВ по фінансово-господарським операціям з ТОВ "SINTON", у зв’язку з чим посилання відповідача на зазначені обставини, як на підставу що свідчить про відсутність реального виконання сторонами вчинених правочинів, суд вважає необгрунтованим та безпідставним.
Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність у ПП "Компанія "Фортіс" управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тобто необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, як на підставу що свідчить про відсутність реального товарного характеру вчинених правочинів, оскільки відповідачем до матеріалів даної справи не додано належних доказів, які б підтверджували зазначені обставини.
При цьому суд зазначає, що відповідачем по справі не проводилась перевірка фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства "Компанія "Фортіс", не досліджувалось чи є зазначене підприємство виробником або торговим посередником при здійсненні операцій з поставки товарів, можливість укладання ним цивільно-правових угод найму складських приміщень, автотранспорту, договорів підряду чи надання послуг, та інші обставини, при встановленні яких можливо стверджувати про відсутність у вказаної юридичної особи необхідних умов для ведення господарської діяльності.
Враховуючи той факт, що під час розгляду справи судом підтверджено правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за травень 2010р. у розмірі 93250,00 грн., за червень 2010р. у розмірі 715818,73 грн. по контрагенту ПП "Компанія "Фортіс", суд вважає неправомірним винесення відповідачем податкового повідомлення – рішення №0000200700/0 від 13.09.2010 року, яким ТОВ "SINTON" відмовлено у наданні бюджетного відшкодування по декларації за червень 2010р. на суму 17661,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, висновки акту перевірки про порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. є необґрунтованим та неправомірним. У зв’язку з цим податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова №0001102303/0 та №0000200700/0 від 13.09.2010 року, №00001102303/1 та №0000200700/1 від 23.11.2010 року, є протиправними та підлягають скасуванню.
В частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова щодо прийняття податкових повідомлень - рішень №0001102303/0, №0000200700/0 від 13.09.2010 року, №0000200700/1, №0001102303/1 від 23.11.2010 року позов задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до положень статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990р., саме до функцій державних податкових інспекцій було віднесено здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.
Враховуючи той факт, що відповідно до вимог п.п.4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р., податковий орган наділений обов’язком самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, суд приходить до висновку, що дії податкового органу в цій частині, відповідають визначеним Законом повноваженням.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "SINTON" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова №0001102303/0, №0000200700/0 від 13.09.2010 року, №0000200700/1, № 0001102303/1 від 23.11.2010 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "SINTON" (код ЄДРПОУ 32440036, юридична адреса: 61164, м.Харків, просп. Гагаріна, 170, корп.2, кв.58) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 24.06.2011 року.
Суддя Ізовітова-Вакім О.В.