Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
17 червня 2011 р. №2а-180/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,
при секретарі судового засідання - Шевчук А.В., Калугіній А.Ю.,
за участі: представників позивача - Кузьменка О.С., Хрустальової О.Ю.,
представника відповідача - Синюшки С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №275" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0002192302/0 від 20.12.2010 року про донарахування ТОВ "Аптека №275" податку на додану вартість в сумі 125912 грн. та застосування фінансової санкції по податку на додану вартість у розмірі 62956 грн.
- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0004281702/0 від 20.12.2010 року, про донарахування ТОВ "Аптека №275" податку з доходів фізичних осіб у розмірі 55112,70 грн. та застосування фінансової санкції по податку з доходів фізичних осіб розмірі 110225,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що підставою донарахування відповідачем податку на додану вартість є висновок ату перевірки про порушення позивачем норм пп.5.1.7. п.5.1 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість", щодо здійснення оптової торгівлі лікарськими засобами. Позивач не згоден з таким висновком та зазначає, що підприємство здійснює лише роздрібну торгівлю лікарськими засобами, на що має відповідну ліцензію, будь-яких операцій із оптової торгівлі у перевіряємому періоді позивачем не проводилось. Посилається також на положення пункту 5.1.7 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо звільнення від оподаткування операцій з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення, незалежно від того, роздрібна чи оптова торгівля здійснюється при їх продажу (поставці).
Крім цього позивач зазначив, що підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб є встановлене відповідачем порушення ТОВ "Аптека №275" норм пп.4.2.12 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Вважає такий висновок відповідача неправомірним та вказує, що у перевіряємому періоді фізичним особам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в зв’язку з їх виходом зі складу учасників товариства була виплачена частина вартості майна товариства, пропорційно розміру їх внесків до статутного фонду товариства. При виплаті доходів вказаним фізичним особам підприємство подало до податкового органу довідки за формою 1-ДФ про виплачені доходи з зазначенням розмірів виплачених доходів. У подальшому, даними фізичними особами було самостійно задекларовано отриманий ними дохід і сплачено відповідний податок з доходу фізичних осіб до бюджету. Позивач вважає, що податок з доходу фізичних осіб за однією і тою ж самою оподатковуваною операцією не може бути сплачено до бюджету двічі. Оскільки податок з доходу фізичних осіб було сплачено до бюджету самими особами, яким підприємство здійснювало виплату грошових сум, це унеможливлює донарахування зазначеного податку до сплати підприємству.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Представник відповідача – ДПІ у Московському районі м.Харкова – у судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовним вимог у повному обсязі.
В обґрунтування поданих заперечень вказав, що ТОВ "Аптека №275" здійснювало оптову торгівлю лікарськими засобами без наявності ліцензії на оптову торгівлю тому, в порушення пп.5.1.7 п. 5.1 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість" платником занижено податок на додану вартість на суму 125 912,00 грн.
Також відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки позивача було встановлено порушення п.п.4.2.12 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003р., а саме неутримання та неперахування податку з доходів фізичних осіб у квітні – червні 2008р. та у квітні-червні 2009 року у сумі 55112,70 грн. при виплаті з каси підприємства грошових коштів фізичним особам ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на загальну суму 367418,00 грн., які підлягають оподаткуванню як інші доходи.
На підставі вищевикладеного, відповідач вважає, що спірні податкові повідомлення – рішення прийняті податковою інспекцією обґрунтовано та правомірно, оскільки під час проведення перевірки в діяльності позивача були встановлені порушення податкового законодавства.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами документи, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Московському районі м.Харкова проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №275" (код за ЄДРПОУ 24486071) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №10554/23/-24486071 від 08.12.2010 року.
В висновках акту зазначено про порушення позивачем пп.5.1.7 п.5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 125912 грн.; п.п.4.2.12 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003р., а саме неутримання та неперахування податку з доходів фізичних осіб у квітні – червні 2008р. та у квітні-червні 2009 року у сумі 55112,70 грн. при виплаті з каси підприємства грошових коштів фізичним особам ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на загальну суму 367 418,00 грн., які підлягають оподаткуванню як інші доходи.
На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Московському районі м.Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0002192302/0 від 20.12.2010 року про визначення зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 188868 грн. (в тому числі за основним платежем на суму 125 912 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 62 956 грн.), та податкове повідомлення-рішення №0004281702/0 від 20.12.2010 року про визначення зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 165338,10 грн. (в тому числі за основним платежем у розмірі 55112,70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 110225,40 грн.).
Судом встановлено, що ТОВ "Аптека №275" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради 15.11.1996 року, номер запису №1 480 120 0000 01405, на податковому обліку перебуває в органах державної податкової служби перебуває з 15.11.1996р. за №479, станом на 01.12.2010р. перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м.Харкова.
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №29247863 від 24.07.1997р., виданого ДПІ у Московському районі м.Харкова, ТОВ "Аптека №275" (індивідуальний податковий номер – 244860720346) мало статус зареєстрованого платника податку на додану вартість.
У висновках акту перевірки податковим органом зазначено, що ТОВ "Аптека №275" здійснювало оптову торгівлю лікарськими засобами без наявності ліцензії на оптову торгівлю тому, в порушення пп.5.1.7 п.5.1 ст.5 Закон України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 125912 грн. Суд не може погодитись із зазначеними висновками ДПІ у Московському районі м.Харкова виходячи із наступних обставин.
Судом встановлено, що у перевіряємому періоді відповідно до Ліцензії АБ №293865 від 23.11.2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека №275" здійснювало діяльність з роздрібної торгівлі фармацевтичними товарами.
Суд зазначає, що умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами визначені "Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами", затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства охорони здоров'я №3/8 від 12.01.2001р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що були розроблені відповідно до Законів України Основи законодавства України про охорону здоров'я, "Про лікарські засоби", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
Згідно до абз.9 п.1.3 Ліцензійних умов, оптовою торгівлею лікарськими засобами є діяльність з придбання лікарських засобів у виробників лікарських засобів або інших суб'єктів господарювання, що мають відповідну ліцензію, зберігання та продажу лікарських засобів з аптечних складів (баз) іншим суб'єктам оптової або роздрібної торгівлі лікарськими засобами, які отримали на це відповідні ліцензії, та безпосередньо лікувально-профілактичним закладам і виробникам лікарських засобів.
При цьому, роздрібна торгівля лікарськими засобами - це діяльність з придбання, зберігання та продажу готових лікарських засобів через аптеку та структурні підрозділи (у тому числі ліків, виготовлених в умовах аптеки) безпосередньо громадянам для їх особистого споживання, закладам охорони здоров'я (крім аптечних закладів), а також підприємствам, установам та організаціям без права їх подальшого перепродажу (абз.14 п.1.3 Ліцензійних умов).
Як вбачається із матеріалів справи, у перевіряємому періоді ТОВ "Аптека №275" здійснювало поставки товарів (лікарських засобів, виробів медичного призначення), відповідно до укладених договорів поставки, на користь наступних покупців: ТОВ "Фірма "Рогань", "Служба матеріально-технічного постачання Південної залізниці", Благодійна організація "Харківські самаритяни", Благодійний фонд "Меценат", Харківський обласний благодійний фонд допомоги медичним закладам імені проф. М.І.Оболенського, ВАТ "Точприлад", Харківський палац дитячої та юнацької творчості Харківської міської ради, Харківський центр сердечно-судинної хірургії, Харківський обласний центром по фізичній культурі та спорту інвалідів "Інваспорт", Харківський професійний будівельний ліцей, Харківський національний університет внутрішніх справ, Комунальний заклад охорони здоров’я "Міський шкірно-венерологічний диспансер №2", Харківська спеціалізована школа-інтернат "Ліцей міліції" Харківської обласної ради та інших суб’єктів господарювання.
Під час розгляду справи судом встановлено та не спростовано відповідачем, що вищезазначені покупці товарів, не є суб’єктами оптової чи роздрібної торгівлі лікарськими засобами, які отримали б право на здійснення такої діяльності та відповідні ліцензії, отже, у відповідності до "Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами", реалізація ТОВ "Аптека №275" вказаним покупцям лікарських засобів та виробів медичного призначення не є оптовою торгівлею лікарськими засобами, та не потребує ліцензії на оптову торгівлю ними.
При цьому, суд вважає неправомірним та безпідставним посилання податкового органу на положення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995р. при визначенні понять "оптова торгівля" і "роздрібна торгівля", оскільки норми вказаного Закону не направлені на регулювання правовідносин у сфері виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами.
Згідно положень п.п.5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., звільняються від оподаткування операції з: поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.
Враховуючи наведені вимоги Закону та той факт, що позивач у перевіряємому періоді здійснював діяльність із роздрібної торгівлі лікарськими засобами, суд вважає, що ТОВ "Аптека №275" не було порушено положення п.п.5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого висновок податкового органу про заниження податкових зобов’язань за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 року всього у сумі 125912 грн. є необгрунтованим та неправомірним.
В частині встановлених порушень п.п.4.2.12 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003р., а саме неутримання та неперахування податку з доходів фізичних осіб у квітні – червні 2008р. та у квітні-червні 2009 року у сумі 55112,70 грн., суд зазначає наступне.
На підставі протоколу зборів засновників ТОВ "Аптека №275" №27 від 25.02.2008р. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були виведені зі складу, засновників Товариства. На підставі протоколу зборів засновників ТОВ "Аптека №275" №1 від 02.01.2009р. зі складу засновників Товариства був виведений ОСОБА_6
Вказаним фізичним особам в зв’язку з їх виходом зі складу учасників товариства була виплачена частина вартості майна товариства, пропорційно розміру їх внесків до статутного фонду товариства, а саме: ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_1) суму 97853,00 грн., ОСОБА_5 (І.П.Н.НОМЕР_2) суму 97853,00 грн. у 2 кварталі 2008р. та ОСОБА_6 (і.п.н.НОМЕР_3) суму 171712,00 грн. у 2 кварталі 2009р.
Судом встановлено, що при виплаті доходів вказаним фізичним особам ТОВ "Аптека №275" було подано до податкового органу "Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку" (форма 1-ДФ), в яких було зазначено суми виплачених доходів.
Суд зазначає, що згідно із Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" N889-IV від 22.05.2003р. облік фінансових результатів від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами у вигляді інвестиційного прибутку ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат (пп.9.6.1 п.9.6 ст. 9) у порядку, наведеному у підпунктах 9.6.2 - 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 Закону.
Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи із суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну одного інвестиційного активу на інший інвестиційний актив, зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку.
Згідно із підпунктом 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону до продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.
Позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками звітного року включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку, що підлягає декларуванню за наслідками звітного податкового року у встановленому законом порядку.
Платник податку, який за розрахунком загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами протягом звітного року має право не подавати до податкового органу річну податкову декларацію, зобов'язаний її подати у разі отримання доходів, виплачених на його користь особами, які не є податковими агентами (п.17.2 "в" ст.17 та п.18.2 ст.18 Закону України N889-IV від 22.05.2003р.).
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, фізична особа, яка здійснює протягом звітного року продаж інвестиційного активу, зобов’язана надати податкову декларацію у і встановленому порядку та сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною статтею 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Як вбачається із матеріалів справи, вказаними фізичними особами було самостійно задекларовано отриманий ними дохід і сплачено відповідний податок з доходу фізичних осіб до бюджету, а саме:
- згідно квитанції №83 від 26.03.2009 року, за якою ОСОБА_5 сплатила до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 14677,95 грн. (що складає 15% від суми в 97853 грн., виплаченій їй підприємством у 2 кварталі 2008 року);
- згідно квитанції №4082/з273 від 19.05.2009 року, за якою ОСОБА_4 сплатила до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 14677,95 грн. (що складає 15% від суми в 97853 грн., виплаченій їй підприємством у 2 кварталі 2008 року);
- згідно квитанції №333578 від 24.03.2010 року, за якою ОСОБА_6 сплатив до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 25756,80 грн. (що складає 15% від суми в 171712 грн., виплаченої йому підприємством у 1-му кварталі (91712 грн.) та 2-му кварталі (80000 грн.) 2009 року).
Оскільки, на виконання положень п.9.6 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податок з доходу фізичних осіб було сплачено до бюджету самими особами, яким підприємство здійснювало виплату грошових сум, повторне донарахування ТОВ "Аптека №275" вказаного податку за однією і тією ж оподатковуваною операцією є неправомірним та таким, що не ґрунтується на вимогах вказаного Закону.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає висновки акту перевірки №10554/23/-24486071 від 08.12.2010р. про порушення позивачем положень п.п.4.2.12 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003р., а саме неутримання та неперахування податку з доходів фізичних осіб у квітні – червні 2008р. та у квітні-червні 2009 року у сумі 55112,70 грн. є необгрунтованими.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно до п.2 ст. 71 КАС України, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень покладається саме на відповідачів.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
В частині заявлених ТОВ "Аптека №275" позовних вимог щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, суд зазначає, що встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним – індивідуального акта.
Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб’єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності). Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта – визнання його нечинним.
Керуючись вимогами частини 2 статті 11 КАС України, суд вважає, що для належного захисту порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин, податкові повідомлення – рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова №0002192302/0 від 20.12.2010 року та №0004281702/0 від 20.12.2010 року підлягають скасуванню у судовому порядку. При цьому, в частині позовних вимог про визнання нечинними вказаних податкових повідомлень - рішень, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №275" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова №0002192302/0 від 20.12.2010 року про донарахування ТОВ "Аптека №275" зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 188 868 грн. (в тому числі за основним платежем на суму 125 912 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 62 956 грн.).
Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова №0004281702/0 від 20.12.2010 року, про донарахування ТОВ "Аптека №275" зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 165338,10 грн. (в тому числі за основним платежем на суму 55112,70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 110225,40 грн.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №275" (код ЄДРПОУ 24486071, юридична адреса: м.Харків, пр. Тракторобудівників, буд. 100-А, кв.16) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 24.06.2011 року.
Суддя Ізовітова-Вакім О.В.