КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2011                                                                                           № 13/42

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тарасенко К.В.

суддів:            Жук  Г.А.

          Яковлева М.Л.

при секретарі:           Марченко Ю.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.06.2011 року,

Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2  на рішення  господарського суду міста Києва  від  16 березня 2011 року (повний текст рішення складений та  підписаний  18.03.2011 року) по справі №  13/42 (суддя Курдельчук І.Д.)

За позовом            Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2  

До                                Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

про                         Визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 081006-209/ФЛ-Ф-А від 08.10.2008 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16 березня 2011 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду м. Києва, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 16.03.2011 року по справі №13/42 скасувати  та позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не враховано висновки проведеної експертизи № 80.2-02-10-0923.10, щодо відповідності обладнання заявленим технічним характеристика за договором лізингу. Крім того судом першої інстанції неповно досліджено наявні в матеріалах справи докази.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін на 31.05.2011 року.

Через відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду 31.05.2011 року було подано відзив на апеляційну скаргу.

У зв’язку з перебуванням судді-доповідача на лікарняному  31 травня слухання справи було відкладено на 17.06.2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

08.10.2008 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі –позивач, лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВіЕйБі Лізинг" (надалі –відповідач, лізингодавець) було укладено договір № 081006-209/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу (надалі -Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати позивачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до Договору, тобто Автокран ХСМG QY25K5, 2008 року випуску.

На виконання умов Договору, 03.11.2008 року відповідачем було передано позивачу Автокран разом із документацією на нього про що було складено Акт приймання - передачі.

02.09.2010 року позивачем було отримано Висновок експертизи №80.2-02-10-0923.10 в якому зазначається, що кран стріловий самохідний на автомобільному шасі QY25K5 (Китай) зав. № LXgCPA3178F000461, рік виготовлення 2008, не відповідає вимогам - нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

Отримавши висновок експертизи позивач звернувся з Заявою про реєстрацію автокрану до Територіального управління Держіфомгірнагляду по Київській області та м. Києву.

Проте 26.10.2010 року позивачем було отримано відмову в реєстрації, у зв’язку з невідповідністю автокрану вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

В ході розгляду справи позивач посилався на те, що автокран XCMG QY25K5 є неякісним, оскільки автокран не обладнаний приладом реєстрації параметрів та координатним захистом від небезпечної напруги під час їх роботи поблизу ЛЕП, і не може бути використаний для мети з якою він придбавався, у зв’язку з чим він звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 081006-209/ФЛ-Ф-А від 08.10.2008 року.

Однак, в матеріалах справи не має доказів того, що позивач повідомляв продавця предмету лізингу про недоліки предмету лізингу позивачем суду не надано.

Відповідач посилається на те, що предмет лізингу не може бути використаний для мети з якою він придбавався, проте відповідно до п. 7.5 Договору фінансового лізингу № 081006-209/ФЛ-Ф-А ризик невідповідності майна цілям використання цього майна несе лізингоодержувач.

Згідно п. 7.1.1. Наказу № 132 Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 року “Про  затвердження Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів" вантажопідйомні крани всіх типів, за винятком зазначених у пункті 7.1.2 Правил, крани-екскаватори, призначені для роботи з гаком або електромагнітом, і однорейкові візки до введення в експлуатацію підлягають реєстрації в територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці.

Пунктом 1 “Положення про Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду" затвердженого Постановою № 1640 Кабінету міністрів України від 23.11.2006 року встановлюється, що Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.

Відповідно п. 7.1.3. Наказу № 132 Державного комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 року “Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів", для реєстрації суб'єкт господарювання, у якого у власності або в користуванні (оренда, лізинг тощо) є вантажопідіймальний кран або машина та який має намір їх експлуатувати, подає письмову заяву та паспорт вантажопідіймального крана або машини. У заяві зазначається наявність у суб'єкта господарювання дозволу на експлуатацію цих вантажопідіймальних кранів або машин, одержаного відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.05-03.

Як передбачено п. 4 Постанови Кабінету міністрів України №1631 від 15.10.2003 року „Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами" для одержання дозволу суб'єкт господарської діяльності або уповноважена ним особа подає (надсилає поштою) до Держнаглядохоронпраці або його територіального органу за місцем розташування заяву за зразком згідно з додатком 3, до якої додаються: окрім іншого висновок експертизи щодо відповідності об'єкта вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (з урахуванням результатів сертифікації в системі УкрСЕПРО у разі її проведення) і спроможності суб'єкта господарської діяльності забезпечити додержання вимог законодавства під час його експлуатації, а також; експлуатаційну документацію (копії інструкції з експлуатації, паспорта, настанови тощо) українською або, як виняток, російською мовою (для об'єкта, який виготовлено за кордоном).

Згідно зі статтею 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Слід зазначити, що обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

Таким чином, визнання спірного договору недійсним внаслідок обману може мати місце у тому випадку, коли одна з його сторін намагається навмисно ввести в оману іншу сторону з метою вчинення правочину.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає про дії відповідача щодо придбання за замовленням позивача крану і подальша передача його в лізинг у стані в якому він був прийнятий і в якому експлуатувався не є діями, які вводять позивача  в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

На підтвердження своєчасного оформлення документів у Держгірпромнагляді позивачем не надано, звернення було оформлено після виникнення заборгованості, що лише вказує на недобросовісність лізингооотримувача.

Як встановлено при розгляді справи №15/088-10 при вирішенні спору між тими ж сторонами про стягнення боргу за договором лізингу кран перебував в експлуатації позивача і напрацював 13790 мотогодин.

Відповідно до ч. 1 статті 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Частиною 2 статті 678 ЦК України передбачено, що разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Згідно з ч. 1 ст. 684 ЦК України у разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) доукомплектування товару в розумний строк.

Частиною 2 статті 684 ЦК України передбачено, що якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний;

2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції що наведені позивачем доводи щодо недійсності Договору фінансового лізингу № 081006-209/ФЛ-Ф-А від 08.10.2008 року не ґрунтуються на приписах законодавства, яке визначає недійсність правочину і не містять доказів на наявність підстав, обов’язкових для визнання договору недійсним, суд дійшов висновку, що наданий позивачем висновок № 80.2-02-10-0923.10 Київського експертно-технічного центру національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці не стосується предмету спору.

Крім того, в акті приймання-передачі майна відсутні будь-які зауваження з боку  позивача про наявність недоліків предмету лізингу.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2011 року у справі №13/42 відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2  на рішення  господарського суду міста Києва  від  16 березня 2011 року (повний текст рішення складений та  підписаний  18.03.2011 року) по справі №  13/42  –  залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду  міста Києва від 16.03.2011 року у справі №13/42 –   залишити без змін.

3. Матеріали справи №13/42 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Тарасенко К.В.

Судді                                                                                          Жук  Г.А.

                                                                                          Яковлев М.Л.