ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(0412) 48-16-02

 УХВАЛА   

іменем України

"23" червня 2011 р.                                                    Справа №  2-А-364/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.2

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                                          Поліщука М.Г.         

суддів:                                                                              Капустинського М.М.

                                                                                          Хаюка С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від "24" лютого 2011 р. у справі №  2-А-364/11 за позовом ОСОБА_2   до управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії  ,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2011 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду в Лугинському районі Житомирської області щодо не перерахування та невиплати ОСОБА_2 в повному обсязі підвищення до пенсії, передбаченого ч.2 ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду в Лугинському районі Житомирської області здійснити нарахування та провести виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ч.2 ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2010 рік", Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” з урахуванням виплачених коштів, за період з 10.08.2010 р. по 31.01.2011 р.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в  задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те,  що остання задоволенню не підлягає виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсія непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні гарантованого добровільного відселення, підвищується на 2 мінімальні заробітні плати. Частиною 2 статті 39 зазначеного Закону встановлено, що  пенсія непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються в розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Судом встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду в Лугинському районі Житомирської області, одержує пенсію за віком та проживає на території радіоактивного забруднення (а.с.1,5), а тому відповідно до ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право  на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

За таких підстав правильним є висновок суду щодо неправомірності дій відповідача по виплаті доплати до пенсії в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, оскільки  частиною 3 ст.22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.8 КАС України - суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності  держави.

Посилання апелянта на те, що він не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є необґрунтованими.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року №121/2001, Пенсійний фонд є центральним органом виконавчої влади.

За змістом п 2.1. Положення основними завданнями Управління є: забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, а тому управління Пенсійного фонду України є належним відповідачем у справах щодо виплати пенсій, доплат до них.

Вказана норма узгоджується зі ст.72 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, яка відносить до джерел формування коштів Пенсійного фонду кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Зазначені кошти становлять бюджет Пенсійного фонду (ст.71 цього Закону).

Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв’язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість  постанови суду першої інстанції, яка прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.197, 198, 200, 205, 206  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

 УХВАЛИЛА:  

Апеляційну скаргу  управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області  залишити без задоволення, а постанову Лугинського районного суду Житомирської області від "24" лютого 2011 р.  без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.  

Головуючий   суддя                                                              М.Г. Поліщук

судді:                                                                                      М.М. Капустинський   

                                                                                                С.М.Хаюк   

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу   ОСОБА_2  АДРЕСА_1

3- відповідачу   Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області  вул. К. Маркса,2-а,смт. Лугини,Лугинський район, Житомирська область,11301