ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(0412) 48-16-02

 УХВАЛА   

іменем України

"23" червня 2011 р.                                                    Справа №  2-а-373/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.2

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                                          Поліщука М.Г.         

суддів:                                                                              Капустинського М.М.

                                                                                          Хаюка С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації Житомирської області на постанову Лугинського айонного суду Житомирської області від "01" березня 2011 р. у справі №  2-а-373/11 за позовом ОСОБА_2   до управління праці та соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії  ,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 01 березня 2011 року позовні вимоги  ОСОБА_2 задоволено.

Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області щодо  нарахування та  виплати не в повному обсязі позивачу коштів, передбачених ст. 37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов"язано управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - в розмірі 40% від розміру мінімальної заробітної плати щомісяця,  за період з 01.09.2010 року по 14.02.2011 року, з урахуванням встановленого розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць даного періоду, визначеного на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та фактично отриманих коштів.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в  задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначив, що суд не дослідив та не проаналізував Закони України про Державний бюджет на відповідний рік щодо розміру видатків для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також не врахував, що кошти виплачувалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №836.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії осіб, та проживає в зоні гарантованого добровільного відселення (а.с.1,4). Позивач  отримує виплати згідно зі ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, але у меншому розмірі, ніж визначено Законом.

Відповідно до ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28.02.91р. громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

-          у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної  заробітної плати;

-          у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

-          у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Дія вказаної норми була зупинена Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України“, який набрав чинності з 01.01.2008 року.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними  положення щодо зупинення дії ч. 1 ст. 37, ч. 2 ст. 39 вищевказаного Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме ст.ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв’язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість  постанови суду першої інстанції, яка прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:  

Апеляційну скаргу  управління праці та соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації Житомирської області  залишити без задоволення, а постанову Лугинського айонного суду Житомирської області від "01" березня 2011 р.  без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.  

Головуючий   суддя                                                              М.Г. Поліщук

судді:                                                                                      М.М. Капустинський   

                                                                                                С.М.Хаюк   

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу   ОСОБА_2  АДРЕСА_1

3- відповідачу   Управління праці та соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації Житомирської області  вул.Червона Гірка, 21,смт.Лугини,Лугинський район, Житомирська область,11301