ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2011 р.                                                                                  Справа № 45918/11

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі: головуючого судді – Дяковича В.П.,

               суддів –Обрізко І.М., Яворського І.О.,

              розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області на постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 07 квітня 2011 року у справі № 2-а-514/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області про зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 24.03.2011 року звернулася до суду із адміністративним позовом, якими просила зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області нарахувати та виплатити в її користь не виплачене як дитині війни підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2007-2010 роки.

    Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 25 березня 2011 року позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області і в частині позовних вимог з 01.01.2007 року до 23.09.2010 року залишено без розгляду в зв’язку з пропуском строку позовної давності на підставі ст.100 КАС України.

Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 07 квітня 2011 року позов задоволено:визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області нарахувати та виплатити позивачу за період з 24.09.2010 р. до 24.03.2011 року доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що виплата підвищення до пенсії дітям війни відповідачем здійснювалась відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік і в межах передбачених ним видатків.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.

        Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.  Таким чином, відповідач у 2010 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

     Також, суд першої інстанції правильно застосував піврічний строк звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України, оскільки позивач звернувся до суду 24.03.2011 року, позовні вимоги підлягають задоволенню в межах піврічного строку звернення до суду з 24.09.2010 року до 24.03.2011 року – в межах заявлених позовних вимог.

     Мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними, оскільки чинним законодавством повноваження по нарахуванні та виплаті пенсій в Україні покладені саме на органи Пенсійного фонду, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається відповідно до положень статті 62 Закону України «Про державний бюджет України» та статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст.160, 183-2, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 211, 212, 254 КАС України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 07 квітня 2011 року у справі № 2-а-514/11 – без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ:             В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ:                                                                                                   І.М. ОБРІЗКО

                                                                                                 І.О.ЯВОРСЬКИЙ