ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4886/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Молодецького Р.І.,
при секретарі – Лазаренко У.І.,
за участю:
представника позивача - Фищука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колос" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
В С Т А Н О В И В:
07 червня 2011 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колос" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме в 2010 р. Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Колос" не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 2 робочих місць, що має наслідком накладення адміністративно-господарських санкцій в сумі 28588 грн. 88 коп. та пені у зв’язку з порушенням терміну слати адміністративно-господарських санкцій у сумі 454 грн. 74 коп.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, в справі наявні докази, що він належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної справи, про причини неявки суду не повідомляв.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік (форма № 10-ПІ, реєстраційний номер 53/248/8), поданим відповідачем 26.01.2011 року Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за 2010 рік становила 54 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 771900 грн. 00 коп., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 14294 грн. 44 коп. При цьому, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (рядок 03) - 2 особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб –у кількості одного робочого місця.
Згідно із розрахунком, наданим позивачем, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу 4% становить 2 особи (54 х 0,04).
Як вбачається із звіту Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колос" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік (форма № 10-ПІ), відповідачем не працевлаштовано жодного інваліда.
Згідно ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, фізичні особи, які використовують найману працю, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Разом з тим, статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем на адресу Полтавського обласного центру зайнятості протягом 2010 року було направлено звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН для працевлаштування інвалідів: станом на 28.01.2010 року, 26.02.2010 року, 29.03.2010 року, 28.04.2010 року, 28.05.2010 року, 29.06.2010 року, 28.07.2010 року, 30.08.2010 року, 28.09.2010 року, 28.10.2010 року, 29.11.2010 року, 29.12.2010 року - на посаду сторожа, у кількості 2 осіб.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином інформував службу зайнятості про створення робочих місць для інвалідів та звітувався в установленому законом порядку до Фонду соціального захисту інвалідів.
Докази того, що органом працевлаштування інвалідів направлялися відповідачу протягом 2010 року інваліди для працевлаштування чи інваліди самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, і що відповідач відмовив у прийнятті інвалідів на роботу, в матеріалах справи відсутні.
При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
З огляду на те, що судом встановлено, що відповідач вживав необхідні заходи для працевлаштування інвалідів, а саме, створив робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування, вини в діях відповідача судом не встановлено, а відтак, застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць є необгрунтованим.
Отже, позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колос" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 29 червня 2011 року.
Суддя Р.І. Молодецький