СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
27 вересня 2006 року | Справа № 20-2/095 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Гонтаря В.І.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: Московської Олени Владіленівни, довіреність № 242 від 01.08.06;
відповідача: Гарбара Анатолія Володимировича, довіреність № 83 від 13.09.06;
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Спецфинстрой" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 03 липня 2006 року у справі № 20-2/095
за позовом приватного підприємства "Спецфинстрой"
(вул. Костомарівська, 1/46, місто Севастополь, 99011)
(а/с 232, місто Севастополь, 99011)
до закритого акціонерного товариства "Монолитстрой"
(вул. Кесаєва, 15-4, місто Севастополь, 99038)
(вул. Демидова, 13, місто Севастополь, 99011)
про стягнення вартості адміністративно-господарський послуг у сумі 13889,32 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 03 липня 2006 року у справі № 20-2/095 (суддя Шевчук Н.Г.) у позові приватного підприємства "Спецфинстрой" до закритого акціонерного товариства "Монолитстрой" про стягнення вартості адміністративно-господарських послуг у сумі 13889,32 грн. відмовлено.
В основу рішення покладено головний висновок суду про те, що, оскільки з обставин справи вбачається висновок про необхідність застосування статті 257 Цивільного кодексу України яка встановлює загальну позовну давність в 3 роки і про яку заявив відповідач, а також те, що надані докази позивачем, а саме довідки про вартість виконаних підрядних робіт і затратах та акти приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2004 року і акти приймання виконаних робіт за серпень 2004 року та лютий 2005 року, на підставі яких позивач вимагає відшкодувати йому адміністративно-господарські витрати, не знаходять підтвердження у договорі № 38-4 від 17.05.2004, на підставі якого виконані підрядні роботи за грудень 2004 року, то, таким чином, позов підлягає залишенню без задоволення.
Не погодившись з цим судовим актом, приватне підприємство "Спецфинстрой" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Севастополя від 03 липня 2006 року скасувати, та прийняти нове рішення, яким стягнути з закритого акціонерного товариства "Монолитстрой" на користь приватного підприємства "Спецфинстрой" суму 13889,32 грн., державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд необґрунтовано послався на пункт 3.1. Договору № 50-1. На думку позивача даний пункт врегульовує строк оплати Генпідрядником –субпідряднику за виконані ним роботи. Однак, предметом спору були послуги Генпідрядника, за які закрите акціонерне товариство "Монолитстрой" (Субпідрядник) повинно було здійснити оплату послуг. У зв’язку з чим, позивач вважає, що у даному випадку необхідно примінити положення частині 2 статті 230 Цивільного кодексу України, відповідно до яких строк позовної давності почався тільки у 2006 році та ще не сплинув.
Також, приватне підприємство "Спецфинстрой" посилається на те, що докази які він надав суду першої інстанції стосуються робот того ж об’єкту, який зазначений у договорі № 50-1, тобто предметом договору № 38-4 є частково ти ж роботи, що і в договорі № 50-1, і цей факт, таким чином, дає підставу вважати договір № 38-4 додатковою угодою до договору № 50-1.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 головуючого суддю Горошко Н.П. замінено на суддю Плута В.М. Головуючим у справі призначено суддю Плута В.М.
Розпорядженням виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.09.2006 суддю Щепанську О.А. замінено на суддю Горошко Н.П.
13 вересня 2006 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 27 вересня 2006 року.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства "Спецфинстрой" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
17.07.2001 між приватним підприємством “Спецфинстрой” та закритим акціонерним товариством “Монолитстрой” був укладений Договір № 50-1, відповідно до якого Генпідрядник (приватне підприємство “Спецфинстрой”) доручає, а Субпідрядник (закрите акціонерне товариство “Монолитстрой”) зобов’язується власними і залученими силами виконати роботи по будівництву 122-квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим універсамом та підземними комунікаціями і облаштуванням у 2 мікрорайоні Куликового поля по проспекту Генерала Острякова у місті Севастополі (а. с. 9-10).
Додатковою угодою № 1 до цього договору від 20.07.2001 сторони доповнили Договір умовою про відшкодування Субпідрядником щомісячно адміністративно-господарських витрат Генпідряднику у розмірі 5 % (а. с. 11).
Додатковою угодою № 2 від 10.03.2002 була змінена Додаткова угода № 1 з дати її підписання, тобто з 20.07.2001, і встановлено, що Субпідрядник щомісячно відшкодовує адміністративно-господарські витрати Генпідряднику у розмірі 8,5% за надані послуги по забезпеченню Субпідрядника технічною документацією і фронтом робіт, здійсненню технічного нагляду, вирішенню питань матеріально-технічного забезпечення, приймання і здавання виконаних робіт замовнику, пожежно-сторожової охорони (а. с. 12).
17.05.2004 між сторонами у даній справі укладений Договір № 38-4, предметом якого є виконання на цьому ж об’єкті Субпідрядником робіт по перебазуванню, монтажу і запуску в роботу баштового крану КБ-674, роботі крану на цьому об’єкті; ревізія, ремонт і комплектація металевої опалубки; виготовлення збірних залізобетонних конструкцій, необхідних для будівництва об’єкту; надання верстаків для правлення і різання металевих прутів і арматури (а. с. 69).
Додатковою угодою від 01.11.2004 до Договору № 38-4 від 17.05.2004 внесені доповнення, зокрема передбачено виконання будівель-монтажних робіт, демонтажу об’ємно-переставної опалубки, встановлення метало каркасів, бетонуванню стін і монтажу збірних залізобетонних конструкцій у комплексі по зведенню коробки будівлі, вивезення з об’єкту належної Субпідряднику об’ємно-переставної опалубки (а. с. 70).
Відповідно до довідок про вартість виконаних підрядних робіт і затратах та актів приймання виконаних підрядних робіт за березень 2002 року та за липень 2002 року закритим акціонерним товариством “Монолитстрой” виконані і прийняті роботи по Договору № 50-1 від 17.07.2001 на вказаному об’єкті відповідно на суму 22830 грн. та на суму 52552 грн. (а. с. 16-17, 26-31).
Апеляційна інстанція погоджується з висновком господарського суду і вважає його обґрунтованим матеріалами справи щодо факту того, що роботи на суму 3883,20 грн., 45140,40 грн. і 4126,80 грн. виконані відповідачем і прийняті позивачем по контракту (договору) № 14 від 01.08.2004, які в подальшому у процесі розгляду спору сторони погодились вважати такими, що виконані по Договору № 38-4 від 17.05.2004 (а. с. 18-20, 32-37, 89, 92, 103).
Адміністративно-господарські витрати у розмірі 8,5 % від вартості робіт відповідачем позивачу не відшкодовані, про що не заперечується жодної зі сторін.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Посилання позивача на те, що господарський суд необґрунтовано послався на пункт 3.1. Договору № 50-1 апеляційною інстанцією приймаються до уваги, але помилковість зазначення пункту не змінює суті рішення. Так, позивач обґрунтовано зазначив, що даний пункт врегульовує строк оплати Генпідрядником –субпідряднику за виконані ним роботи, предметом спору у даній справі є послуги Генпідрядника, за які закрите акціонерне товариство "Монолитстрой" (Субпідрядник) повинно було здійснити оплату послуг. Однак, судова колегія зазначає, що, у даному випадку, положення частині 2 статті 530 Цивільного кодексу України (зазначення позивачем статті 230 Цивільного кодексу України судова колегія вважає опискою) не можуть бути застосовані, тому що вони стосуються тільки тих правовідношень, якими строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений. Зі змісту договору № 50-1 від 17.07.2001, а саме з пункту 2 додаткової угоди № 2 від 10.03.2002, яка є невід’ємною частиною договору № 50-1, вбачається, що Субпідрядник щомісячно повинен відшкодовувати витрати Генпідряднику.
Таким чином, колегія суддів вважає по суті вірним висновок господарського суду міста Севастополь, що на день подання позову, а саме на 25.10.2005, по вимогах в цій частині сплив встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України трьохрічний строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, є підставою для відмови у позові.
Що стосується вимог про відшкодування адміністративно-господарських витрат в іншій частині, то, на думку судової колегії, вони є безпідставними і не можуть бути задоволені.
Так, судом першої інстанції вірно зазначено, що Договір № 38-4 від 17.05.2004, на підставі якого виконані підрядні роботи за грудень 2004 року, не містить умови про відшкодування Субпідрядником адміністративно-господарських витрат, і сторонами у цьому Договорі не обумовлено, що він є доповненням чи додатком до Договору № 50-1 від 17.07.2001. Договір № 51-1 з Додатковою угодою № 2 до нього також не передбачаю таких умов.
Посилання позивача на те, що докази які він надав суду першої інстанції стосуються робот того ж об’єкту, який зазначений у договорі № 50-1 і, таким чином, є підстави по аналогії вважати зобов’язання по договору № 50-1 зобов’язаннями в договорі № 38-4, судовою колегією не можуть бути прийняти до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачено перенесення умов зазначених в одному договорі до будь-якого іншого договору, якщо він не є додатковою угодою або в ньому не зазначена така умова.
Таким чином, висновок господарського суду про те, що будь-які інші обставини, які підтверджували б, що умова Додаткової угоди № 2 до договору № 50-1 від 17.07.2001 про відшкодування адміністративно-господарських витрат поширюється на роботи, виконані по Договору № 38-4 від 17.05.2004, відсутні –є обґрунтованим і не спростовується матеріалами справи..
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Спецфинстрой" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 03 липня 2006 року у справі № 20-2/095 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.І. Гонтар
Н.П. Горошко