СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
27 вересня 2006 року | Справа № 2-17/58-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Борисової Ю.В.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу виконавчого комітету Алуштинської міської Ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 31.07.2006 у справі № 2-17/58-2006
за позовом відкритого акціонерного товариства ВМПБ "Електрон" (вул. Вакуленчука, 22,Севастополь,99053); (вул. Танкова, 72, м. Новосибірськ, Росія, 630075); (м. Алушта, вул. Леніна, 21, 98500)
до виконавчого комітету Алуштинської міської Ради (пл. Радянська, 1,Алушта,98500)
3-я особа Алуштинська міська рада (пл. Радянська, 1,Алушта,98500)
про стягнення 547500,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 31.07.2006 у справі № 2-17/58-2006 господарський суд Автономної Республіки Крим визнав поважною причину пропуску відкритим акціонерним товариством „Електрон” строку позовної давності, позов задовольнив частково, стягнув з виконавчого комітету Алуштинської міської Ради на користь позивача суму заборгованості за договором підряду на капітальне будівництво від 08.07.1980 року у сумі 496600,00 грн., а також судові витрати. В решті позову відмовлено. Також господарський суд Автономної Республіки Крим пропорційно задоволеним позовним вимогам стягнув зі сторін у справі на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз витрати за проведення судових експертиз.
При прийнятті рішення про задоволення позову стосовно стягнення вартості підрядних робіт по договору підряду, суд першої інстанції прийняв до уваги той факт, що виконання позивачем таких робіт підтверджується висновками судово-бухгалтерської та будівельно-технічної експертизи, а також матеріалами справи: актами прийому виконаних робіт, довідками про їх вартість, технічною документацією по виконанню робіт, листуванням сторін. Дослідивши обставини справи в їх сукупності господарський суд Автономної Республіки Крим прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Не погодившись з цим судовим актом, виконавчий комітет Алуштинської міської Ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у позові відкритому акціонерному товариству „Електрон” відмовити.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що проектно-кошторисна документація на ремонт спірної будівлі не складалась, акти прийому виконаних робіт не підписувались, позивачем порушено строк позовної давності на звернення до суду, а також не надано належної оцінки орендним правовідносини сторін по договору оренди від 30.03.1993 року. Відповідач вважає, що неповне дослідження господарським судом Автономної Республіки Крим усіх обставин справи призвело до прийняття невірного рішення.
Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з`явились, причину неявки не повідомили, хоч про час та місце розгляду апеляційної скарги були сповіщені належним чином.
Від відповідача - виконавчого комітету Алуштинської міської Ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізнішій строк у зв`язку з неможливістю явки представника у судове засідання з причини відрядження. Судова колегія виходить з того, що представництво юридичної особи в суді не обмежується колом певних осіб. Крім того, належних доказів знаходження представника відповідача у відрядженні суду не надано. За таких обставин, судова колегія визнала можливим переглянути справу за відсутності представників сторін та третьої особи.
Розпорядженням в.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.09.2006 суддів Сотула В.В. та Прокопанич Г.К. замінено на суддів Горошко Н.П. та Борисову Ю.В.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Алуштинської міської Ради не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовою колегією встановлено, що 08.07.1980 року між підприємством П/Я А-3891 та Алуштинським міськвиконкомом був укладений договір про реконструкцію центральної частини м. Алушти, обмеженої вулицями К.Маркса, Урицького, Свердлова і 15-го Квітня під готельний комплекс.
Відповідно до розділу І пунктів 1, 2, 3 вказаного договору, підприємство П/Я А-3891 зобов'язалось передати Кримському облвиконкому ліміти проектно-дослідницьких робіт і ліміти на будівництво для відселення 333 сімей та для обслуговування персоналу готельного комплексу, здійснити реконструкцію готельного комплексу.
Пунктами 1, 2 Розділу ІІ договору підряду від 08.07.1980 року передбачено, що Алуштинський міськвиконком зобов'язується передати на баланс існуючі будови в указаних межах, забезпечити підключення інженерних комунікацій.
Згідно з розділом ІІІ пункту 1, 2 договору, підприємство П/Я А-3891 здійснює своїми силами і засобами експлуатацію готельного комплексу, виділяє в ньому 100 місць у розпорядження Алуштинського міськвиконкому. Усі виниклі і невраховані питання за даною угодою сторони вирішують додатково і оформляють відповідним документом.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 06.02.1981 року №82 „Про виділення приміщення 1-го поверху будинку № 10 по вул. 15-го Квітня”, було вирішено передати підприємству П/Я А-3891, строком до завершення реконструкції першої черги готельного комплексу, перший поверх будинку № 10 по вулиці 15-го Квітня з метою розміщення контори будівельної ділянки і проектної групи, а також зобов'язати підприємство П/Я А-3891 виконати капітальний ремонт будівлі з пристроєм теплотраси і провести відселення мешканців першого поверху будинку № 10 по вул. 15 Квітня в рахунок взаєморозрахунків, передбачених договором реконструкції центральної частини міста Алушти.
Згідно з пунктами 2.1,2.2 розпорядження виконавчого комітету Алуштинської міської Ради № 289 від 27.11.87 року, ділянці № 2 підприємства П/Я А-3891 приписано прокласти телефонний кабель від бази КАТП 122802 до бази заводу ім. Малишева і виконати підпірну стінку від ПК 1 + 60 до ПК-0.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що підставою виникнення позовних вимог є витрати позивача по будинку № 10 по вул. 15-го Квітня в м. Алушті та по виконанню вищезазначеного розпорядження відповідача № 289 від 27.11.1987 року.
Також господарський суд Автономної Республіки Крим вірно встановив, що із змісту рішення виконкому Алуштинської міської ради № 82 від 06.02.1981 року вбачається факт пов`язаності відносин із вказаною будівлею з договором від 08.07.1980 року про реконструкцію центральної частини м. Алушти.
Встановлюючи правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог відкритого акціонерного товариства „Електрон”, судова колегія виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Такі дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.
Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Так, згідно з висновками № 1888 судово-бухгалтерської експертизи від 02.03.2006 року, а також висновками судової будівельної-технічної експертизи № 4214 від 26.09.2005 року підтверджено наявність витрат позивача, які складають суму позову.
Із змісту вказаних висновків судових експертів вбачається, що дані про наявність витрат позивача встановлено на підставі первісних документів: актів звірок від 27.04.1984 року і від 10.02.1986 року, актів приймання виконаних робіт, довідок про їх вартість, довідок про балансову вартість переданих об'єктів, локальних кошторисів, узгоджень на проведення земляних робіт, технічної документації по виконанню робіт, листування сторін. Вартість виконаних робіт визначено у сумі 547500,00 грн.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України „Про судову експертизу”, судова експертиза –це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Частиною 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.
Судова колегія вважає, що оскільки дослідження експертом матеріальних об`єктів відбувається на основі спеціальних знань, той відхилення висновку судового експерта має бути здійснено на підставі таких знань. Однак, у судової колегії відсутні належні підстави для відхилення вищезазначених висновків експертів, у зв`язку з чим, суд першої інстанції прийняв вірне рішення про необхідність їх прийняття у якості доказів у даній справі.
У зв`язку з цим, не можуть бути визнані обґрунтованими посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення вимог статті 353 Цивільного кодексу УРСР стосовно необхідності складання проектно-кошторисної документації на ремонт спірної будівлі та підписання акти прийому виконаних робіт, оскільки висновками експертів встановлено факт виконання робіт та визначено їх вартість.
Що стосується посилань відповідача на пропуск позивачем позовної давності, то відповідно до статті 71 Цивільного кодексу УРСР, загальних строк позовної давності для захисту права особи, право якої порушено, встановлюється у три роки.
Статтею 80 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Судова колегія вважає, що питання про поновлення строку позовної давності вирішується у кожному окремому випадку із врахування конкретних обставин справи.
У даному випадку, суд першої інстанції прийняв до уваги, що між сторонами у справі існували тривалі взаємовідношення. При цьому, позивач користувався першим поверхом приміщення будинку №10 по вул. 15-го Квітня у м. Алушта, у зв`язку з чим, не вимагав відшкодування витрат, які у даній справі склали предмет позову.
Крім того, рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської Ради № 220 від 14.04.1995 року чотири квартири у будинку № 10 по вул. 15 Квітня у м. Алушта були передані позивачеві, однак рішенням № 478 від 28.07.1995 року дане рішення у вказаній частині було скасоване. При цьому, господарський суд вірно встановив, той факт, що спір, який стосується правовідносин у даній справі, фактично виник у 2003 році, коли до позивача було пред'явлено позов про виселення позивача з приміщень будинку № 10 по вул. 15 Квітня в м. Алушта, які знаходились у користуванні позивача.
Суд апеляційної інстанції вважає правомірним застосування судом першої інстанції принципу справедливості, закріпленого статтею 3 Цивільного кодексу України, зміст якого передбачає знаходження сторін у рівному положенні.
Застосовуючи зазначений принцип до правовідносин у даній справі, то після тривалого періоду фактичного користування приміщеннями позивач позбавлений цього права, відповідно він має право одержати витрати по тих матеріальних благах, які відповідач одержав від позивача у зв'язку з виниклими між ними відносинами.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на наявність у позивача заборгованості по договору оренди від 30.03.1993 року, як на підставу для зменшення суми позовних вимог, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі вимоги мають іншу правову природу та підстави виникнення. Крім того, можливість зарахування зустрічних вимог сторонами не обговорювалась. За таких обставин, вони можуть бути предметом дослідження лише у рамках іншого позовного провадження.
Господарський суд Автономної Республіки Крим правомірно прийшов до висновку, що оплата позивачем Алуштинському підприємству тепломереж послуг на суму 48200,00 грн., а також витрат по орендній платі у сумі 2700,00 грн. стягненню не підлягають, оскільки не відносяться до заявлених у позові витрат по виконанню робіт.
За таких обставин, судова колегія вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу виконавчого комітету Алуштинської міської Ради залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 31 липня 2006 року у справі № 2-17/58-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Ю.В. Борисова
Н.П. Горошко