СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
02 жовтня 2006 року | Справа № 20-3/055 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Дугаренко О.В.,
Фенько Т.П.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севстроймаркет" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 15.06.2006 у справі №20-3/055
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севстроймаркет" (вул. Вакуленчука, 21-83,Севастополь,99053)
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74,Севастополь,99000)
про визнання частково недійсними податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.06.2006 у справі № 20-3/055 (суддя Гоголь Ю.М.) в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Севстроймаркет" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Севстроймаркет" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, позов задовольнити.
В судовому засіданні 25.09.2006 позивач підтримав свої вимоги.
Відповідач в судовому засіданні 25.09.2006 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду залишити без змін.
На підставі розпорядження в.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 склад судової колегії було змінено: суддю Волкова К.В. було замінено на суддю Фенько Т.П.
За клопотанням представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.
В судовому засіданні оголошувались перерви з 18.09.2006 до 25.09.2006 та з 25.09.2006 до 02.10.2006.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила таке.
28.04.2005 Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя провела перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства про відшкодування з бюджету податку на додану вартість за березень, квітень 2004 року, про що складено акт № 3287/23-423 (а.с. 10-13 т. 1).
На підставі зазначеного акту, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя 04.05.2005 прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення - рішення № 0001342310/0 (а.с. 7 т. 1), яким позивачеві донараховано податок на додану вартість у сумі 248,02 грн. і застосовані фінансові санкції у сумі 49774,01 грн.
Позивач оскаржує податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя від 04.05.2005 № 0001342310/0 в частині застосування фінансових санкцій у сумі 49774,01 грн.
Підставою для застосування фінансових санкцій стали наступні обставини.
28.05.2004 позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з самостійним виявленням помилок (а.с. 132 т. 1). Цим уточнюючим розрахунком позивач збільшив суму податкового кредиту за березень 2004 року на 99300 грн. Тим самим зменшувалась сума податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за березень 2004 року, у зв'язку з чим він заявив про відшкодування цієї суми з бюджету.
08.06.2004 позивач подав новий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість (а.с. 133 т. 1) за той же період (березень 2004 року), яким заявив про зменшення суми податкового кредиту і суми, що підлягає відшкодуванню із бюджету на 99300 грн. Отже, позивач уточнюючим розрахунком від 08.06.2004 визнав, що уточнюючим розрахунком від 28.05.2004 він зменшив податкове зобов’язання з податку на додану вартість на 99300 грн. У зв’язку із заниженням податкового зобов’язання уточнюючим розрахунком від 28.05.2004 позивач зобов’язаний був виконати вимоги пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами». Позивач надіслав 08.06.2004 уточнюючий розрахунок (а.с. 133 т. 1), як це передбачено підпунктом „а” пункту 17.2 статті 17 названого Закону, заявив про сплату такої суми шляхом зменшення суми, заявленої до відшкодування з бюджету на 99300 грн. Але при цьому позивач не виконав вимогу підпункту „а” пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»про сплату штрафу у розмірі 5 % від суми заниження податкового зобов’язання до подання уточнюючого розрахунку.
За таких умов позивач не мав права подавати уточнюючий розрахунок, а відповідач не мав права відображати дані цього уточнюючого розрахунку в особовому рахунку позивача. Але відповідач прийняв уточнюючий розрахунок позивача від 08.06.2004 і відобразив його в особовому рахунку позивача.
У зв’язку з викладеним відповідач за результатами перевірки, яка закінчилась складенням акту № 3287/23-423 від 28.04.2005, не донараховував податок на додану вартість у сумі 99300 грн., а тільки застосував фінансові санкції у сумі 49650 грн. Ці дії відповідача суперечать підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, відповідно до якого контролюючий орган вправі застосовувати фінансові санкції у разі самостійного донарахування ним суми податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”. Відповідно до цього підпункту підставою донарахування податкового зобов’язання є заниження податкового зобов’язання, заявленого у податковій декларації. Таке заниження дійсно мало місце, але відповідач неправомірно відобразив уточнюючий розрахунок позивача в його особовому рахунку і тому податкове зобов’язання позивача з податку на додану вартість не донараховував. За таких умов підстав для застосування фінансових санкцій, передбачених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, відповідач не мав.
Разом з тим, позивач не заперечує правомірність донарахування податку на додану вартість у сумі 248,02 грн., донарахованого за березень 2004 року. З урахуванням кількості податкових періодів (12) відповідач мав право застосувати фінансові санкції на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” у розмірі 50 % суми заниження податкового зобов’язання, що складає 124,01 грн. Вважати, що відповідач за це порушення застосує фінансові санкції у сумі 170 грн. було б неправильним, оскільки відповідач застосував фінансові санкції за всі порушення, яких припустився позивач у розмірі 50 %.
Відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” відповідач надіслав на адресу позивача другу податкову вимогу від 31.10.2005 № 2/242 (а.с. 8 т. 1), якою позивачу приписується погасити податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 308,02 грн., фінансові санкції у сумі 49547,01 грн. та пеню за прострочку платежів у сумі 0,67 грн.
Зазначення в другій податковій вимозі на обов'язок позивача сплатити податок на додану вартість у сумі 308,02 грн. є правомірним тільки в частині суми 248,02 грн., яка нарахована податковим повідомленням - рішенням від 04.05.2005 № 0001342310/0 (а.с. 7 т. 1). Зазначене податкове повідомлення - рішення в цій частині не оскаржується позивачем. Що стосується суми 60 грн. (39 грн. і 21грн.), то ці суми, як визнає відповідач, заявлені позивачем в деклараціях, а також сплачені у встановлений строк. Зарахування цих сум у рахунок погашення зі сплати фінансових санкцій згідно податковому повідомленню - рішенню від 04.05.2005 № 0001342310/0 (а.с. 138 т. 1), не має правової підстави, оскільки фінансові санкції зазначеним податковим повідомленням - рішенням правомірно застосовані тільки в сумі 124,01 грн. Позивач мав переплату у сумі 167 грн., якою повністю погашалось зобов'язання щодо сплати фінансових санкцій у сумі 124,01 грн. Отже, сума 60 грн., сплачена позивачем, мала бути зарахована у рахунок поточних платежів, що були відображені в деклараціях позивача за липень та серпень 2005 року (а.с. 128-132 т.1). А це виключало пред'явлення відповідачем вимоги про сплату податкового зобов'язання у сумі 60 грн. та нарахування пені у сумі 0,67 грн.
З огляду на викладене, рішення господарського суду першої інстанції підлягає зміні, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 101, пунктом 4 статті 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севстроймаркет" від 29.06.2006 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 15.06.2006 у справі № 20-3/055 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
" 1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя від 04.05.2005 № 0001342310/0 в частині застосування фінансових санкцій у сумі 49650,00 грн.
3. Визнати нечинною другу податкову вимогу від 31.10.2005 № 2/242 в частині сплати суми податкового боргу 60 грн., суми фінансових санкцій 49547,01 грн. та пені у сумі 0,67 грн.
4. В решті позову відмовити."
3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя ( місто Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 74, ЗКПО 24691463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Севстроймаркет" (місто Севастополь, вул. Вакуленчука, 21 кв. 83, ЗКПО 31981416) 84,15 грн. витрат по сплаті державного мита, 116,82 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, 42,07 грн. витрат по сплаті державного мита за апеляційне оскарження.
4. Господарському суду видати наказ.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді О.В. Дугаренко
Т.П. Фенько