ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"03" жовтня 2006 р. | Справа № 4/153-06-3788 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В. (розпорядженням першого заступника голови суду Бандури Л.І. від 23.08.2006р. №93 справу №4/153-06-3788 передано на розгляд даної судової колегії)
при секретарі судового засідання Друзенко К.В.
за участю представників сторін:
від позивача Зінченко В.М. за довіреністю від 15.09.2005р. №431
від відповідача Побірська А.В. за довіреністю від 10.01.2006р. №1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Дирекція єдиного замовника „Бугаївське”
на рішення господарського суду Одеської області від 05 липня 2006 року
у справі №4/153-06-3788
за позовом Одеської залізниці
до Комунального підприємства „Дирекція єдиного замовника „Бугаївське”
про стягнення заборгованості за теплоспоживання в сумі 15772,83 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Одеська залізниця звернулась до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з КП „ДЄЗ „Бугаївське” 15772,83 грн., з яких 14976,49 грн. - заборгованість за поставлену теплову енергію, що виникла в період з листопада 2005 року по лютий 2006р. включно, 127,11 грн. - пеня, що нарахована на підставі п.5.2. укладеного між сторонами договору на поставку теплової енергії від 01.11.2005р. №10/СМЄУ-1, 77,84 грн. –3% річних та 591,39 грн. –інфляційні, що нараховані на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 05 липня 2006 року у справі №4/153-06-3788 (суддя Літвінов С.В.) позов Одеської залізниці задоволений частково. З КП „ДЄЗ „Бугаївське” на користь Одеської залізниці стягнутий основний борг в сумі 11224,16 грн., 3% річних в сумі 77,84 грн., індекс інфляції в сумі 591,39 грн., державне мито в сумі 119,86 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 89,68 грн.
Позов Одеської залізниці в частині стягнення заборгованості за теплоспоживання в березні 2005р. в сумі 3752,33 грн. залишений без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України, з огляду на те, що позивач не надав доказів виникнення заборгованості в березні 2005р., про що господарським судом Одеської області 05 липня 2006 року винесено відповідну ухвалу.
Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з посиланням при цьому на те, що у процесі розгляду справи судом було допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та на невідповідність висновків, викладених у рішенні.
За доводами відповідача, суд першої інстанції взагалі не надав належної оцінки договору №10/БМЄУ-1 від 17.10.2005р. та порядку його укладання сторонами. Цей договір оформлений сторонами з Протоколом розбіжностей, умовами п.3.1. якого повністю змінений порядок розрахунків відповідача з позивачем; не надано оцінки трьохсторонньому договору, що укладений між позивачем, відповідачем та ТОВ „Герц”, за умовами якого ТОВ „Герц” зобов’язався надавати послуги по організації нарахування, прийому та обліку коштів, що надійшли від населення за надану відповідачу теплоенергію. На думку відповідача означене свідчить про неправильне застосування судом ст.ст.525,526 ЦК України про односторонню відмову відповідача від зобов’язань по договору.
Окрім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції стягнув з відповідача пеню, 3% річних та індекс інфляції, від сплати яких у теперішній час населення звільнено.
Представник позивача з апеляційною скаргою відповідача не згодний, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін, з посиланням при цьому на те, що підставою позовних вимог є неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору на поставку теплової енергії від 01.11.2005р. №10/СМЄУ-1, що нарахування пені передбачено умовами цього договору, який підписаний як позивачем так і відповідачем, і нарахування пені здійснюється не населенню, а відповідачу.
На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерву до 03.10.2006р.
Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про зміну оскаржуваного судового рішення, з наступних підстав:
Як вище встановлено апеляційним господарським судом і підтверджується матеріалами справи, предметом позовних вимог Одеської залізниці є стягнення з відповідача боргу за поставлену теплоенергію, який виник у період з листопада 2005р. по лютий 2006р. включно, а підставою означених позовних вимог являється укладений між сторонами договір на поставку теплової енергії від 01.11.2005р. №10/СМЄУ-1.
За умовами цього договору, позивач зобов’язався поставляти теплову енергію (теплоносій –гаряча вода у виді і обсягах обумовлених договором), а відповідач –здійснювати оплату за використану теплову енергію.
Відповідно до розділу 3 цього договору, яким встановлений порядок розрахунків за теплову енергію, розрахунки за теплову енергію проводяться щомісячно і виключно у грошовій формі, виходячи із показників лічильника теплової енергії або здійсненого розрахунку по витраті природного газу, згідно діючого обґрунтованого тарифу у розмірі 117,32 грн. без ПДВ за 1 Гкал (п.3.1. договору); відповідач щомісячно 25-го числа разом із представником позивача складають акт звірки, який являється підставою для оплати за споживану теплову енергію.
При цьому, відповідно до умов п.2.2.5. договору, позивач зобов’язаний своєчасно не пізніше 1-го числа поточного місяця виписувати рахунки за споживану теплову енергію в минулому місяці на підставі підписаного двостороннього акту про споживану теплову енергію у минулому місяці.
Разом з тим, умовами п.5.2. цього договору передбачено, що у разі прострочення платежу, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за кожний день прострочення.
10.11.2005р. сторонами укладено Додаткову угоду до договору №10/СМЄУ-1 від 01.11.2005р., якою договір доповнений п.3.3., згідно з яким, відповідач зобов’язався відшкодовувати позивачу різницю у тарифах.
Отже, із умов укладеного між сторонами договору, можливо дійти висновку, що доказом виконання позивачем своїх договірних зобов’язань являється підписаний сторонами акт про споживану теплову енергію, який разом із рахунками про оплату є підставою для розрахунків відповідача з позивачем.
Згідно з підписаним сторонами актом від 25.11.2005р., позивач з 11.11.2005р. по 25.11.2005р. передав відповідачу 30,49 Ккал теплоенергії, а 21.12.2005р. виписав рахунок №632 на суму 2041,98 грн. Підписаний сторонами акт від 15.12.2005р. свідчить, що з 25.11.2005р. по 15.12.2005р. позивач передав відповідачу 35,6 Гкал теплоенергії, а 21.12.2005р. виписав відповідачу рахунок №633 на суму 2384,21 грн. За підписаним сторонами актом від 26.12.2005р. позивач з 16.12.2005р. по 31.12.2005р. передав відповідачу 28,48 Гкал, а 21.12.2005р. виписав відповідачу рахунок №634 в сумі 1907,36 грн. За підписаним сторонами актом від 25.01.2006р. позивач з 01.01.2006р. по 25.01.2006р. передав відповідачу 63,16 Гкал теплоенергії, а 31.01.2006р. виписав відповідачу рахунок №78 на суму 4229,95 грн. За підписаним сторонами актом від 27.02.2006р. позивачем з 26.01.2006р. по 26.02.2006р. відповідачу передано 80,32 Гкал теплоенергії, а 28.02.2006р. виписаний рахунок №141 на її оплату в сумі 5379,19 грн.
Докази направлення відповідачу відповідних рахунків позивач до суду не надав, але представник відповідача у судовому засіданні не заперечував отримання відповідачем цих рахунків на оплату.
З огляду на встановлені обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконані свої договірні зобов’язання щодо поставки теплоенергії у період з листопада 2005р. по лютий 2006р. включно. Але, відповідач за поставлену позивачем теплоенергію розрахувався частково в сумі 966,20 грн., що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань, а отже і порушення ним вимог ст.ст.525,526 ЦК України, ч.ч.1,2 ст.193 ГК України.
За прострочення платежів, позивач нарахував відповідачу пеню, що передбачено умовами п.5.2. укладеного між сторонами договору, 3% річних та інфляційні, що передбачено положеннями ст.625 ЦК України. Згідно з обґрунтованим розрахунком, що наданий позивачем на вимогу апеляційного господарського суду, розмір пені становить 127,11 грн., 3% річних становить 77,84 грн., інфляційні – 591,39 грн.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Аналогічні вимоги містяться і у ч.1 ст. 230 ГК України, згідно з якою, учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Разом з тим, вимогами ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Одеської залізниці щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 14976,49 грн., пені в сумі 127,11 грн., 3% річних в сумі 77,84 грн. та 591,39 грн. інфляційних, а отже і їх задоволення у повному обсязі.
Між тим, оскаржуваним рішенням суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги Одеської залізниці і стягнув з відповідача борг в сумі 11224,16 грн., виходячи з того, що позивачем не надано доказів виникнення заборгованості у березні 2005р. Але, як свідчить позовна заява Одеської залізниці, предметом її позовних вимог є стягнення боргу в сумі 14976,49 грн., який виник з листопада 2005р. по лютий 2006 року включно, тобто позивач взагалі не заявляв позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за березень 2005 року. Більш того, у матеріалах справи відсутні письмові заяви позивача про збільшення позовних вимог до прийняття судового рішення, а за поясненнями представника позивача у судовому засіданні такі заяви позивач до суду не надавав.
Означене свідчить, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому це рішення слід змінити.
Посилання відповідача на укладений з позивачем договір на поставку теплової енергії від 17.10.2005р. із протоколом розбіжностей до нього не приймаються до уваги апеляційним господарським судом. По-перше, як свідчить позовна заява Одеської залізниці, підставою її позовних вимог є договір на поставку теплової енергії №10/СМЄУ-1 від 01.11.2005р., по-друге, дія цього договору розповсюджується на період виникнення заборгованості відповідача (листопад 2005р.-лютий 2006р. включно), по-третє, цей договір укладений між позивачем і відповідачем пізніше, ніж договір на який посилається відповідач від 17.10.2005р., а по-четверте, договір на поставку теплової енергії №10/СМЄУ-1 від 01.11.2005р. є чинним, не розірваним і не визнаним недійсним відповідачем.
Доводи представника відповідача у судовому засіданні про те, що заборгованість відповідача становить 9938,55 грн., що підтверджує акт звірки взаєморозрахунків, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з цим актом, звірка взаєморозрахунків проведена сторонами станом на 01.08.2006р., тобто вже після прийняття судом першої інстанції рішення.
Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Дирекція єдиного замовника „Бугаївське” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 05 липня 2006 року у справі №4/153-06-3788 змінити, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:
„1.Позов Одеської залізниці задовольнити.
2.Стягнути з Комунального підприємства „Дирекція єдиного замовника „Бугаївське”(м. Одеса, Серединський сквер, 1, р/р 35431005002378 в УДК м. Одеси, МФО 828011, код 32190579) на користь Одеської залізниці (м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19, р/р 26003000249 в ОФ АБ „Експрес-Банк”, МФО 328801, код 01071580) борг в сумі 14976,49 грн., пеню в сумі 127,11 грн., 3% річних в сумі 77,84 грн., індекс інфляції в сумі 591,36 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 157,72 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.”
3.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
4.Визнати таким, що втратив чинність наказ господарського суду Одеської області від 25 липня 2006 року у справі №4/153-06-3788 на виконання рішення господарського суду Одеської області від 05.07.2006р.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя | О.О. Журавльов |
Судді | В.М. Тофан |
М.В. Михайлов |