КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-105/10                            Головуючий у 1-й інстанції:   Трофімчук М.Ю.  

Суддя-доповідач:  Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" червня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

     Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М., Пилипенко О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області на постанову Шаргородського районного суду Вінницької області  від 28.10.10р. у справі №2а-105/2010 за позовом ОСОБА_2  до Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни.

Постановою Шаргородського районного суду Вінницької області  від 28.10.10р. позов задоволено частково : зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити недоплачену, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком за період з 30.01.10р. по 28.10.10р.  з урахуванням фактично виплачених коштів.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій  просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні  позову.

Враховуючи вимоги пункту третього частини першої статті 1832 КАС України, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача про визнання дій незаконними щодо нарахування і виплати щомісячної державної соціальної допомоги позивачу, як дитині війни є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої доплати до пенсії у розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Колегією суддів встановлено, що позивач відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року, далі по тексту - Закон № 2195-ІV) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Проте, всупереч статті 6 Закону № 2195-ІV позивачу щомісячна державна соціальна допомога, як дитині війни виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

Між тим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру соціальної допомоги позивачеві застосуванню підлягає стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не Постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

Зі змісту статті 6 Закону № 2195-ІV випливає, що під час визначення розміру соціальної допомоги, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

При цьому, судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної державної соціальної надбавки дітям війни,  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону № 2195-ІV.

Оскільки позивачеві слід визначити допомогу до пенсії, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок допомоги до пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.  

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що незаконними діями відповідача було порушено право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, при розгляді справи судом першої інстанції були порушені норми процесуального права. Так, суд дійшов невірного висновку, що строк звернення позивача до суду обчислюється з моменту отримання листа від УПФУ про відмову у перерахунку пенсії.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 31.07.10р.) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, при отриманні щомісячної соціальної допомоги з моменту внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року) в розмірі меншому, ніж передбачено вказаним Законом, вважається, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

У позові позивач просив суд поновити строк звернення до суду.

У разі подання клопотання про поновлення строку на звернення до суду, суд, відповідно до вимог КАС України, зобов’язаний розглянути вказане клопотання в судовому засіданні із обов’язковим повідомленням осіб про розгляд такого клопотання (ст. 102 КАС України).

Як свідчать обставини справи, судом не було розглянуто клопотання позивача в судовому засіданні з повідомленням осіб про розгляд вказаного клопотання, крім того, матеріали справи не містять ухвали про поновлення позивачу строку звернення до суду.

В разі подання позову до адміністративного суду після закінчення строків, установлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 31.07.10р.), позов підлягає залишенню без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, про що постановляється ухвала.

Оскільки позов подано 27.09.10р., то на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають залишенню без розгляду позовні вимоги по 26.03.10р. (включно).

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а позов в цій частині –залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 195, 197, 200, 203,205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд, -        

                                                                        У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області на постанову Шаргородського районного суду Вінницької області  від 28.10.10р. у справі №2а-105/2010 –задовольнити частково.

Постанову Шаргородського районного суду Вінницької області  від 28.10.10р. у справі №2а-105/2010 в частині задоволення позовних вимог щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2  пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за період з 30.01.10р. по 26.03.10р. з урахуванням виплачених сум у ці періоди, скасувати та позов в цій частині –залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Шаргородського районного суду Вінницької області  від 28.10.10р. у справі №2а-105/2010  –залишити без змін.

Дана ухвала, відповідно до ч. 10 ст. 1832, ст. 254 КАС України, є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає  законної сили з моменту постановлення.

           Головуюча суддя                                                                  Шелест С.Б.            

          Судді :                                                                                   Романчук О.М.                                                                                                               

                                                                                                         Пилипенко О.Є.