ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2011 року Справа № 5005/3276/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді –Мороз В.Ф., Науменко І.М.,
секретар судового засідання –Колесник Д.А.,
за участю:
прокурора –Барчук А.Б., посвідчення від 18 травня 2010 року № 78;
представників:
позивача –ОСОБА_1, довіреність від 06 вересня 2010 року №380;
відповідача – ОСОБА_2, довіреність від 12 квітня 2010 року б/н;
третьої особи-2 – ОСОБА_3, довіреність від 10 травня 2011 року №153;
представник третьої особи-1 у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Дніпропетровський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2011 року у справі № 5005/3276/2011
за позовом Дочірнього підприємства “Дніпропетровський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрно-виробнича спілка “Діон”, с.Малозахарино Солонянського району Дніпропетровської області
третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Відкрите акціонерне товариство “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м.Київ
третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ
про визнання недійсним п.4.2.5 договору оренди, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2011 року у справі №5005/3276/2011 (суддя Панна С.П.) відмовлено в задоволенні позовних вимог ДП “Дніпропетровський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про визнання недійсним п.4.2.5 договору оренди нежитлових приміщень від 01 серпня 1999 року №12/17-АД.
При прийнятті рішення господарський суд виходив із відсутності підстав для визнання недійсним договору у оскаржуваній частині. Також судом зазначено про пропуск позивачем строку позовної давності.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач –ДП Дніпропетровський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність викладених у рішенні висновків обставинам справи, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що перебіг строку позовної давності почався з моменту звернення орендаря до суду у 2007 році з вимогою реалізувати умови п.4.2.5 договору. Вказує про неправомірність застосування судом положень Законів, якими врегульовані питання приватизації, оскільки за укладеним договором врегульовані відносини оренди майна. Зазначає, що Законом України “Про оренду державного та комунального майна” не передбачено право на викуп об’єкта оренди, а передбачено право викупу орендованого майна, тому п.4.2.5 не відповідав діючому на той час законодавству. Крім того, зазначає, що об’єкт оренди за договором не є об’єктом приватизації та не включений до переліку об’єктів, що підлягають приватизації.
Відповідач –СТОВ “Аграрно-виробнича спілка “Діон”, проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін. У поданому відзиві зазначає, що оскаржуваний п.4.2.5 договору оренди №12/17-АД за своїм змістом не суперечить законодавству, оскільки на час укладення цього договору законом було передбачено можливість викупу орендарем орендованого об’єкта. Вважає твердження позивача про те, що про порушення своїх прав він дізнався тільки після звернення відповідача з позовом про виконання п.4.2.5 договору оренди в квітні 2007 року не відповідає дійсності, оскільки розуміючи сутність п.4.2.5 договору оренди №12/17-АД, позивач міг і повинен був передбачити, що відповідач (орендар) рано чи пізно звернеться з вимогами про його реалізацію, тобто з вимогами про викуп предмета оренди.
Треті особі та прокурор підтримали апеляційну скаргу позивача за викладеними в ній обставинами. Третя особа-1 –ПАТ ДАК “Автомобільні дороги України” у письмових поясненнях зазначає, що оскаржуваний пункт договору порушує права позивача як володільця майна; вважає, що строк позовної давності необхідно обчислювати з моменту зміни власника майна, тому строк позовної давності не сплив до набрання чинності ЦК України; вказує, що на момент укладення договору п.4.2.5 договору не відповідав вимогам п.9 ст.17 Закону України “Про приватизацію державного майна” та ст.23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”; з часу набуття права власності на нерухоме майно ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” орендар –відповідач втратив право набуття у свою власність нерухомого майна в порядку визначеному для набуття у власність державного майна, оскільки з моменту внесення орендованого майна до статутного фонду третьої особи-1 зазначене орендоване майно стало власністю ПАТ ДАК “Автомобільні дороги України”, а майно, що належить юридичній особі не може бути приватизованим в порядку викупу. Третя особа-1 просить розглянути справу без участі його представника з врахуванням поданих письмових пояснень по справі. Враховуючи те, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність третьої особи-1.
Вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи та прокурора, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
01 серпня 1999 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (орендодавець) та акціонерним товариством закритого типу “Аграрно-виробнича спілка “Діон”, правонаступником якого є відповідач - СТОВ “Аграрно-виробнича спілка “Діон” (орендар), укладений договір оренди нежитлових приміщень №12/17-АД, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування групу інвентарних об’єктів: в складі будівель загальною площею 659,70 кв.м, з наявними побудовами та спорудами, розташованими на земельній ділянці площею 1170 кв.м, за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Паторжинського,23.
Зазначене майно на момент укладення договору оренди мало статус державного та знаходилось на балансі управління виробничо-технічної комплектації Дніпропетровського “Облавтодора”.
Управління виробничо-технічної комплектації Дніпропетровського “Облавтодора” в 2000 році згідно постанови КМ України від 28 лютого 2000 року № 420 “Про структуру управління дорожнім комплексом” було реорганізовано в Дніпропетровське державне управління виробничо-технічної комплектації Дніпропетровського обласного об’єднання державних дорожніх підприємств.
Наступна реорганізація державного підприємства відбулася в 2002 році, внаслідок чого воно перетворилося в дочірнє підприємство “Дніпропетровський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”.
Засновником ДП “Дніпропетровський облавтодор” виступило ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України”, все майно зазначеного державного підприємства (в тому числі і орендоване майно за договором від 01 серпня 1999 року № 12/17-АД) було передано до статутного фонду ВАТ “Державна Акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, яке, в свою чергу, передало дане майно, в тому числі і спірне нерухоме майно, з 2002 року в оперативне управління (в подальшому –в господарське відання) дочірнім підприємствам, у тому числі орендоване майно за договором від 01 серпня 1999 року № 12/17-АД у господарське відання позивача – ДП “Дніпропетровський облавтодор”.
Як встановлено ч.1 ст.268 ЦК Української РСР (чинного станом на 2002 рік на час зміни власника нерухомого майна), при переході права власності на здане в найом майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника. З 2002 року стороною договору від 01 серпня 1999 року № 12/17-АД – орендодавцем, замість Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області є позивач –Дочірнє підприємство “Дніпропетровський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”.
В серпні 2007 року позивач ДП “Дніпропетровський облавтодор” звернувся до господарського суду з позовом до СТОВ “Діон” про визнання недійсним п.4.2.5 договору оренди нежитлових приміщень від 01 серпня 1999 року № 12/17-АД. Вказаним пунктом договору встановлено, що в разі, якщо орендар здійснив за власний рахунок та за згодою орендодавця покращення орендованого майна, яке не може бути відокремлено без спричинення шкоди для майна, та його вартість становить не менш 25% балансової вартості будівлі (приміщення, споруди), орендар має право викупу даного об’єкту.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуваний пункт договору за своїм змістом не суперечив діючому на час укладення договору законодавству, яке передбачало можливість викупу орендарем об’єкта оренди; укладаючи договір оренди орендодавець узгодив його умови з органом, уповноваженим управляти цим майном, відповідно до ст.9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”; оскаржуваний пункт договору прав позивача не порушує.
Також судова колегія вважає обґрунтованим висновок господарського суду про пропуск позивачем строку позовної давності.
Згідно п.7 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на предявлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Статтею 71 ЦК Української РСР встановлений загальний строк позовної давності у три роки.
Відповідно до ст.76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Позивач ДП “Дніпропетровський облавтодор” з моменту створення та укладення у 2002 році додаткової угоди № 3 до договору оренди від 01 серпня 1999 року № 12/17-АД щодо зазначення його орендодавцем був обізнаний з умовами договору, в тому числі з положеннями п.4.2.5 та розумів його сутність. Посилання позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався лише у зв’язку із зверненням відповідача з позовом про виконання п.4.2.5 договору, судова колегія визнає неспроможними.
Викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків господарського суду, покладених в обґрунтування рішення, і судовою колегією відхиляються як безпідставні.
Судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно та об’єктивно розглянуті всі обставини справи та їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2011 року у справі №5005/3276/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Дніпропетровський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” –без задоволення.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді В.Ф.Мороз
І.М.Науменко