Справа № 2-784/11

    Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

01  червня  2011 року                                                                                                                   м. Сімферополь

             Київський   районний   суд   м. Сімферополя   у  складі:  Головуючого,  судді   Харченко   І.О., при секретарі Гуляєвої  Г.В., розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  цивільну  справу   за   позовом  виконавчого  комітету  Київської  районної  ради  м. Сімферополя  до  ОСОБА_1, треті  особи  - Сімферопольська  міська  рада,  Інспекція  ДАБК в АР Крим,  про  знесення   самовільного   об’єкту   будівництва,

                                                                            в с т а н о в и в:

             Виконавчий   комітет  Київської  райради   м. Сімферополя  звернувся   до   суду  із позовом   до  ОСОБА_1, треті   особи  - Сімферопольська   міська  рада,  Інспекція  ДАБК в АР Крим,  про  знесення  самовільного  об’єкту   будівництва,  в якому  просить  зобов’язати   відповідача  знести  самовільно   відбудований  3-х  поверховий   будинок   розміром  13м х 23м   по   АДРЕСА_1   за    свої   особові   кошти.

    У судовому   засіданні   представник  позивача   позовні    вимоги  підтримав  у  повному  обсязі   та  наполягав  на    їх  задоволенні.    

Представник   відповідачки   у  судовому  засіданні  позовні  вимоги  не визнав  та   просив  відмовити  у  їх  задоволенні.

    Представник  Сімферопольської  міської  ради  та інспекції  ДАБК  у судове засідання  не  з’явилися,   про  слухання   справи  сповіщені  належним чином.

Вислухавши  представників  сторін,  вивчивши  матеріали справи та докази, надані  сторонами  на   підставі  ст.ст. 10, 60 ЦПК  України,  суд  дійшов  висновку,  що  позов   підлягає   задоволенню  з  таких   підстав.

    Відповідно  до  ч. 2 ст. 5 Закону України «Про  розмежування  земель державної та  комунальної  власності»,  суб’єктами  права власності на землі  комунальної  власності  є  територіальні  громади,  які  реалізують  це  право  безпосередньо  або  через   органи   місцевого   самоврядування.

    Статтею 12 Земельного  кодексу України  встановлені повноваження сільських,  селищних, міських  рад у  галузі земельних  відносин  на  території сіл, селищ, міст, а  саме: розпорядження  землями  територіальних   громад;   передача  земельних  ділянок    комунальної   власності   у власність   громадян  та юридичних  осіб  відповідно  до  цього  Кодексу; надання   земельних   ділянок  у  користування із  земель  комунальної  власності   відповідно до  цього Кодексу;  вилучення  земельних   ділянок  із  земель комунальної  власності  відповідно  до  цього Кодексу; викуп  земельних  ділянок  для  суспільних  потреб  відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація  діяльності  місцевих  органів  земельних  ресурсів;  здійснення  контролю  за  використанням та охороною земель комунальної  власності,  додержанням  земельного та  екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення)  використання  земель громадянами  і  юридичними  особами  у  разі  порушення   ними   вимог  земельного  законодавства;   підготовка  висновків  щодо  вилучення (викупу)  та  надання  земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення  та  зміна   меж  районів  у  містах  з  районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до   районної   ради  щодо  встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення  земельних  спорів;  вирішення  інших питань у галузі земельних відносин   відповідно  до  закону.

    Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем  документа,  що  посвідчує  право  власності чи право постійного користування   земельною   ділянкою,  та  його   державної реєстрації.

      У ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використання та охороною  земель»   зазначається,  що самовільне  зайняття земельних   ділянок, це будь – які дії особи,  які  свідчать про  фактичне використання не наданої їй земельної ділянки   чи  намір використовувати   земельну ділянку  до  встановлення її меж у натурі (на  місцевості), до   одержання   документу,  що   посвідчує право на неї, та до  його    державної    реєстрації.

     Відповідно  до  ст. 152  ЗК України, власник  земельної ділянки може вимагати усунення   будь – яких порушень  його  права  на  землю.

    Згідно  зі ст. 212 ЗК України,  самовільно зайняті  земельні ділянки підлягають  поверненню  власникам  землі  або  землекористувачам  без  відшкодування затрат, понесених за  час  незаконного  користування  ними. Приведення  земельних  ділянок у придатний для  використання  стан, включаючи  знесення  будинків, будівель і споруд, здійснюється за  рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно   зайняли  земельні   ділянки.

    Зі змісту ст. 24 Закону України «Про планування та забудову території» убачається, що фізичні особи, які мають намір здійснити будівництво об’єктів  міськбудівництва зобов’язані  отримати у виконавчих органах   відповідних  рад   дозвіл  на   будівництво  об’єктів  міськбудівництва.

Відповідно до  ч. 7 ст. 376  ЦК України   суд  за  позовом  відповідного органу державної влади  або органу  місцевого самоврядування  може  постановити рішення, яким   зобов’язати   особу, яка  здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну   перебудову,   якщо  це   порушує  права   інших осіб.

Відповідно до п. 14 статті 30 рішення 11-ої сесії Сімферопольської міської ради 5 склику від 24.11.2006 року  №  123 «Про визначення об’єму та меж повноважень, які здійснюють районі у місті ради та їх виконавчі комітети, та розмежування   повноважень  між   виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими   виконавчими   органами Сімферопольської   міської   ради та міських голів» до  повноважень   виконавчих   органів  районних у  місті рад  відноситься знос у  порядку,  встановленому  законодавством,  з  поданням  позовних заяв до суду,   самовільно   прибудованих   об’єктів   нерухомого майна.

          Судовим  розглядом  встановлено, що  відповідачка   ОСОБА_1  без  наявного  на  то  дозволу  здійснила самочинне будівництво  трьохповерхового будинку  розміром 13м х 23м по АДРЕСА_1  

              Як  убачається  із  матеріалів  справи  відповідачка  на  момент  початку  будівництва  та  й  до  тепер   не  має   відповідних   документів,  що  посвідчують   її  право  на  земельну  ділянку  (договір  оренди,   Державник  акт  на  землю),  а тому  вона  не  мала   права   будь–як   використовувати  спірну  ділянку  до  отримання  цих  документів.  Само  по  собі отримання   відповідачкою   рішення   сесії   про   надання  дозволу  на   виготовлення   технічної   документації  та  проектів  по   відводу  земельної  ділянки  не  є  тим   правоустановчим   документом   та  правовою  підставою,   про  який   йдеться   в  законі. Ці  обставини  підтверджені  також   письмовими  запереченнями  по  справі  представників  третіх  осіб  -  власника  землі  -  територіальної   громади  в  особі  Сімферопольської   міської  ради  та    Інспекції   ДАБК  в  АР Крим,     постановою  про   притягнення   відповідачки  до  адміністративної   відповідальності  у  вигляді  штрафу  (а.с. 6),  зверненнями  виконавчого  комітету  Київської  районної  ради  м.  Сімферополя  до  Інспекції  ДАБК  для   прийняття   заходів  реагування,  тощо.  

      Судом  встановлено, що  відповідачка   самочинно    збудувала   3-х  поверховий  будинок  на  землях   територіальної  громади  без   відповідних  дозволів  та   узгоджень,  як  на будинок,  так  й  на  земельну  ділянку.  У  зв’язку  вищевикладеним   суд  вважає  за  необхідне  задовольнити   позов і   зобов’язати   відповідачку  провести   знесення   (розібрання)  за  свій  рахунок   самовільно    відбудованого   будинку.

Згідно  з  ч. 1 ст. 14 ЦПК України  судові   рішення, що  набрали  законної  сили, є обов’язковими для всіх  органів  державної  влади  і  органів місцевого  самоврядування,  підприємств, установ,  посадових або  службових  осіб  та  громадян і  підлягають виконанню на всій  території  України.  Невиконання   судового  рішення   згідно з ч. 2 ст. 14 ЦПК України  є  підставою  для   відповідальності,   передбаченої    законом.

Відповідно  до  роз’яснень,  які   містяться  в  п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України   від  29   грудня 1976 року  № 11 (зі змінами,   внесеними   постановами  від  24  квітня  1981 року № 4,  від  25 грудня  1992 року  № 13  та  від  25 травня 1998 року  № 15), що згідно зі ст. 7 ЦК України є  правовим звичаєм і на  день  розгляду  спору  не суперечить  чинним законам України, резолютивна  частина   рішення  повинна  мати   вичерпні,  чіткі,   безумовні і такі, що випливають із встановлених  фактичних  обставин,  висновки   по  суті   розглянутих   вимог і залежно від характеру  справи   давати  відповіді   на   інші   питання. В  резолютивній  частині  рішення,  зокрема,   має  бути  зазначено: які  конкретно дії  і на  чию  користь   відповідач   повинен   вчинити   або  яким   іншим  передбаченим   законом   способом   підлягає   захисту    порушене   право.  

Отже,   резолютивна  частина  рішення  повинна  бути  викладена таким чином, щоб  це  зробило  можливим   її  виконання,  оскільки    невиконання   судового рішення   зробить   неможливим   захист  прав  і  законних   інтересів   позивача  у повному  обсязі.

  Згідно  з  ч. 1 ст. 217 ЦПК  України суд, що   прийняв рішення,   може   визначити  порядок  його  виконання або  вжити  заходів   для   забезпечення    його   виконання,   про   що  зазначає  в  рішенні.

    Враховуючи наведені обставини і приймаючи до уваги вимоги діючого процесуального законодавства, суд  вважає, що у  резолютивній  частині   необхідно  навести  конкретні   дані  про те, які ознаки  споруди,   що   підлягає  зносу, за   чий   рахунок та  в  якій строк   ця споруда   повинна бути знесена, та які   будуть наслідки  того,  якщо  відповідачі  не  виконають  прийнятого відносно них рішення.  

            Відповідно до ст. 88 ЦПК  України, суд  стягує  з  відповідачки на користь позивача  витрати на інформаційно-технічне  забезпечення   розгляду  справи  у   Київському   районному  суді   м. Сімферополь   у   розмірі   37  грн. 00  коп.; а    на  користь   держави   судовий  збір у   розмірі   08  грн.  50  коп.    

         На підставі  ст.ст. 12, 125, 152  ЗК  України, ст.  376  ЦК  України,  Закону України «Про  планування та  забудову території»,  Закону України «Про  розмежування  земель державної та  комунальної  власності»,  керуючись  ст.ст. 10, 11, 14, 60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, с у д –

В и р і ш и в:

     Позов   виконавчого  комітету  Київської  районної  ради  м.  Сімферополя  до  ОСОБА_1,   треті  особи  - Сімферопольська  міська  рада,  Інспекція  ДАБК в АР Крим,  про  знесення  самовільного  об’єкту   будівництва,  розташованого  по  АДРЕСА_1  -   задовольнити.

            Зобов’язати   ОСОБА_1  за  свій   рахунок   в  тримісячний  строк  з  дня   набрання    чинності   рішенням   суду  знести  самовільно  збудований  3-поверховий  житловий  будинок  розміром  13м х 23 м.,  що  розташований  за  адресою:  АДРЕСА_1

У   разі  невиконання    судового    рішення   у    встановлений   судом  строк   обов’язок  по  знесенню  цього  будинку  покласти   на  позивача  - виконком  Київської  районної  ради   м.  Сімферополя   з   відшкодуванням   витрат,   пов’язаних  з  виконання     рішення,   за   рахунок   ОСОБА_1.

             Стягнути   з   ОСОБА_1  на   користь  виконавчого  комітету  Київської  районної  ради  м.  Сімферополь  витрати   на  інформаційно-технічне   забезпечення   розгляду  справи  у   Київському   районному  суді   м. Сімферополь   у   розмірі   37  грн. 00  коп.  

             Стягнути  з   ОСОБА_1  на   користь   держави   судовий   збір  у   розмірі   08  грн.  50  коп.    

Рішення  може  бути  оскаржено  в   апеляційному   порядку   до  Апеляційного   суду  АР   Крим   через  суд першої  інстанції   шляхом   подачі   в  10-денний   строк   з  дня    проголошення    рішення   апеляційної   скарги.    

           Суддя: