Справа № 2а-29 2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2009р. Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючої - судді Струс Л.Б.
при секретарі Дида Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Городок справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду в Мостиському районі Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов»язання до вчинення дій, суд -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Мостиському районі Львівської області, просить зобов»язати відповідача нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну надбавку дітям війни за 2007-2008р.р.
Позовні вимоги в основному обґрунтовує тим, що він відповідно до ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак така допомога не виплачувалась.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав, покликаючись на мотиви такого, просить про його задоволення та поновлення строку на звернення з вимогами до суду.
Представник відповідача в суді з позовними вимогами не погодився, оскільки на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати його розмір за відсутності поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 9.07.2007р. №6-рп/2007, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007р. були відсутні. Вважає позов безпідставним і просить відмовити у задоволенні такого.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. №2195-VI установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 цього закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2.09.1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни.
Стеттею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» якими обмежується дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішень №6-рп/2007 та №10-рп/2008 визнані неконституційними положення законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008р. за №10-рп/2008 мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статтей, що визнані неконституційними.
Судом встановлено, що всупереч Рішенню Конституційного Суду України Управлінням пенсійного фонду України у Мостиському районі оспорювана позивачем надбавка з липня по грудень 2007р. не виплачувалась, тому позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» за вказаний вище період підлягає до задоволення. У 2008 році надбавка до пенсії з травня по грудень 2008р. не виплачувалась, тому за даний період позов також підлягає до задоволення.
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов»язання відповідача нарахувати позивачу недоплачену надбавку за період з 1.01.2007р. по 9.07.2007р., то такі до задоволення не підлягають та суд мотивує це наступним. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007р. №6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього Рішення, тобто з 9.07.2007 року. Отже, саме з 9.07.2007 року відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей».
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов»язання відповідача нарахувати позивачу недоплачену надбавку за період з 1.01.2008 року по 22.05.2008 року, то такі до задоволення не підлягають та суд мотивує це наступним.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, , тобто з 22.05.2008 року. Отже, саме з 22.05.2008 року відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що дії (бездіяльність) Управління Пенсійного фонду України у Мостиському районі по невиплаті позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправними та зобов»язує Управління пенсійного фонду України у Мостиському району провести нарахування ОСОБА_1 до пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Керуючись ст.ст. 22, 55, 64, 95 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування», ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Констьитуційного суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, ст.ст.7-14, 18, 19, 24, 143, 146. 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -
постановив:
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії (бездіяльність) Управління Пенсійного фонуд України у Мостиському районі Львівської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов»язати Управління пенсійного фонду України у Мостиському районі Львівської області провести нарахування ОСОБА_1 до пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 7.07.2007р. по 31.12.2007р. та 22.05.2008р. по 31.12.2008р.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду.