КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2011 № 33/536-34/561
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гольцової Л.А.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 99 від 28.02.2011;
від відповідача 1:ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 02.03.2011;
від відповідача 2:ОСОБА_3, представник, довіреність б/н від 29.03.2011;
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку „Трансбанк”
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2011
у справі № 33/536-34/561 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Акціонерного комерційного банку „Трансбанк”
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг”
2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Медіа Проект
Плюс”
про стягнення 6 008 405,48 грн. та звернення стягнення на предмет
іпотеки
постанова прийнята 29.06.2011, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в засіданні суду 30.05.2011 оголошувалась перерва до 20.06.2011 та судове засідання відкладалось слуханням з 20.06.2011 до 29.06.2011
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2010 у справі № 33/536 задоволено повністю позов Акціонерного комерційного банку „Трансбанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Медіа Проект Плюс” про стягнення 6 008 405,48 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2010 у справі № 33/536 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 у справі №33/536 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Під час нового розгляду даної справи в суді першої інстанції представник позивача зазначив, що остаточною сумою позовних вимог є солідарне стягнення з відповідачів суми боргу, яка в сукупності становить 6 322 683,08 грн. та складається з 4 500 000,00 грн. строкової заборгованості по кредиту, 689 979,48 грн. простроченої заборгованості за процентами, 7 703,60 грн. пені за порушення строку погашення процентів, 1 125 000,00 грн. штрафу в розмірі 25% від суми кредиту. В решті вимог (звернення стягнення на предмет іпотеки) позивач залишив їх без змін (а.с. 40-41, т.с. 2).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 у справі № 33/536-34/561 в позові відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, Акціонерний комерційний банк „Трансбанк” (далі – АКБ „Трансбанк”) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема, скаржник посилається, що судом не враховано Постанову Правління НБУ від 01.03.2010 № 101, якою відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації АКБ „Трансбанк”, а також ст. ст. 87, 91, 92 Закону України „Про банки і банківську діяльність” та Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затверджене Постановою Правління НБУ від 28.08.2001 № 369.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг” (далі – ТОВ „Гарант-СВ юг”) у запереченнях на апеляційну скаргу АКБ „Трансбанк” та представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Медіа Проект Плюс” (далі – ТОВ „Медіа Проект Плюс”) у відзиві на скаргу, а також в засіданні суду проти доводів скарги заперечували, просили рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 у справі № 33/536-34/561 залишити без змін, а апеляційну скаргу АКБ „Трансбанк” – без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Між АКБ „Трансбанк” (Кредитор) та ТОВ „Гарант-СВ юг” (Позичальник) 07.03.2008 укладено кредитний договір № 2221, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди №4 до нього від 28.11.2008, Кредитор надає Позичальнику грошові кошти у сумі 4 500 000,00 грн. на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених в цьому договорі (п. 1.1 договору).
Позичальник зобов’язався повернути наданий кредит, сплатити нараховані проценти, а також виконати інші зобов’язання, викладені нижче в порядку і на умовах, передбачених цим договором (п. 1.2 договору).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що кредит надається на строк до 04.03.2010 (включно).
Відповідно до п.2.4 договору Кредитор після укладення цього договору відкриває рахунок по обліку заборгованості Позичальника по наданому кредиту, на якому обліковується залишок заборгованості за кредитом, що підлягає поверненню Позичальником, а також рахунок для обліку процентів, нарахованих за користування кредитом.
Згідно п. 2.6 договору Кредитор встановлює комісію за відкриття позичкового рахунку у сумі 4 500,00 гривень, яка сплачується Позичальником в день підписання цього договору на в АКБ „Трансбанк”.
За користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору 20,5% річних за використану частину кредитних коштів та 0,1 річних на невикористану частину кредитних коштів. Розмір процентів, визначений в попередньому абзаці цього пункту, є базовим і може бути змінений (зменшений або збільшений) сторонами в порядку і на умовах, встановлених цим договором (п. 3.1 договору).
Відповідно до п.3.2 договору сплата процентів проводиться Позичальником щомісячно, починаючи з місяця надання кредиту у строк не пізніше останнього робочого банківського дня місяця, за який нараховуються проценти.
Проценти нараховуються Кредитором щомісяця, починаючи з дня надання кредиту, і до дня остаточного погашення кредиту на залишок суми заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та фактичної кількості днів у році (п.3.3 договору).
Згідно п. 5.1 договору Позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів, нарахованих за користування кредитом у строки (терміни), які визначаються п.п. 2.1, 3.2 цього договору шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на рахунок в АКБ „Трансбанк”.
Сторонами укладено додаткові угоди до договору № 2221, зокрема, в додатковій угоді від 31.12.2008 № 5 сторони досягли спільної згоди перенести термін сплати процентів за грудень 2008 року на строк не пізніше ніж 29.01.2009.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, позивач належним чином виконав зобов’язання за кредитним договором № 2221, проте відповідач 1 суму основного боргу за кредитним договором не повернув, внаслідок чого, у нього утворилась заборгованість перед позивачем по кредитному договору № 2221 в сумі 4 500 000,00 грн.
Пунктами 6.1.6 п.6.1 кредитного договору передбачено, що при невиконанні або неналежному виконанні Позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених цим договором, договорами забезпечення або будь-якими іншими договорами, укладеними між Кредитором і Позичальником, Кредитор, в односторонньому порядку, вправі вимагати дострокового погашення заборгованості за цим договором.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).
Оскільки у відповідача 1 перед позивачем наявна заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами на суму 689 979,48 грн., позивач 27.04.2009 листом №09-01/972 звернувся до відповідача 1 з вимогою повернути всю суму кредиту, сплатити проценти за його користування та пеню. Вимога позивача залишена відповідачем 1 без належного реагування.
Згідно п. 9.3 договору за кожний день невиконання зобов’язань по сплаті процентів, нарахованих за користування кредитом Позичальник сплачує Кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплачених у термін процентів за кожний календарний день прострочення виконання.
Відповідно до п.9.8 договору за невиконання своїх обов’язків передбачених п.п.8.2.1-8.2.13, 8.2.15-8.2.17 цього договору, Позичальник за вимогою Кредитора зобов’язується сплатити штраф у розмірі 25% від суми зазначеної в п.1.1 цього договору за кожний випадок відповідного порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Перевіряючи правильність нарахування пені за порушення строку погашення процентів та штрафу, місцевий господарський суд керувався нормами ст. 549 ЦК України та ст. 232 ГК України і дійшов правильного висновку, що позивач мав всі підстави для стягнення з відповідача 1 пені за порушення строку погашення процентів в сумі 7 703,60 грн. та штрафу в сумі 1 125 000,00 грн.
В свою чергу, між ТОВ „Енерго-Проект” (Інвестор) та АКБ „Трансбанк” (Банк) укладено: 1) договір про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 30.09.2008 №5, за умовами якого Інвестор перераховує, а Банк приймає в користування на умовах субординованого боргу тимчасово вільні грошові кошти (у вигляді депозиту) в сумі 8 200 000,00 грн. на строк до 07.10.2013 включно, та за користування коштами сплачує Інвестору проценти на умовах і в порядку, визначеному цим договором (п. 1.1 договору);
2) договір про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 18.04.2008 №4, за умовами якого Інвестор перераховує, а Банк приймає в користування на умовах субординованого боргу тимчасово вільні грошові кошти (у вигляді депозиту) в сумі 9 800 000,00 грн. на строк до 23.04.2013 включно, та за користування коштами сплачує Інвестору проценти на умовах і в порядку, визначеному цим договором (п. 1.1договору);
3) договір про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 20.09.2007 №3, за умовами якого Інвестор перераховує, а Банк приймає в користування на умовах субординованого боргу тимчасово вільні грошові кошти (у вигляді депозиту) в сумі 3 100 000,00 грн. на строк до 25.09.2012 включно, та за користування коштами сплачує Інвестору проценти на умовах і в порядку, визначеному цим договором (п. 1.1 договору).
В подальшому, між 01.03.2011 між ТОВ „Гарант-СВ юг” (Новий кредитор) та ТОВ „Енерго-Проект” (Кредитор) укладено: 1) договір №2011-03/01-1 про відступлення права вимоги за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу №5, за умовами якого Кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги першого і стає Кредитором за договором №5 на суму 8 200 000,00 грн. На умовах даного договору Новий кредитор одержує право (замість Кредитора) вимагати від Боржника виконання зобов’язань по поверненню грошових коштів за договором №5 в сумі 3 200 000,00 грн.;
2) договір від 01.03.2011 №2011-03/01-2 про відступлення права вимоги за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу №3, за умовами якого Кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги першого і стає Кредитором за договором №5 на суму 3 100 000,00 грн. На умовах даного договору Новий кредитор одержує право (замість Кредитора) вимагати від Боржника виконання зобов’язань по поверненню грошових коштів за договором №5 в сумі 3 100 000,00 грн.;
3) договір від 12.03.2011 №2011-03/12-1 про відступлення права вимоги за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу №4 за умовами якого Кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги першого і стає Кредитором за договором №4 на суму 9 800 000,00 грн. На умовах даного договору Новий кредитор одержує право (замість Кредитора) вимагати від Боржника виконання зобов’язань по поверненню грошових коштів за договором №4 в сумі 2 300 000,00 грн.
Таким чином, ТОВ „Енерго-Проект” відступило на користь ТОВ „Гарант-СВ юг” по вказаних вище договорах вимоги АКБ „Трансбанк” на загальну суму 8 600 000,00 грн.
ТОВ „Енерго-Проект” листами від 03.03.2011 та 12.03.2011 повідомило АКБ „Трансбанк” про укладення з ТОВ „Гарант-СВ юг” договору від 01.03.2011 №2011-03/01-1 про відступлення права вимоги за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу №5, договору від 01.03.2011 №2011-03/01-2 про відступлення права вимоги за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу №3, договору від 12.03.2011 №2011-03/12-1 про відступлення права вимоги за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу №4.
Посилаючись на зазначені обставини, 03.03.2011 та 12.03.2011 відповідач направив на адресу позивача заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 8 600 000,00 грн. згідно кредитного договору № 2221 та зазначених вище договорів про відступлення права вимоги за договорами про залучення коштів на умовах субординованого боргу.
Постановою Національного банку України від 01.03.2010 №101 з 02.03.2010 відкликано банківську ліцензію АКБ „Трансбанк” та ініційовано процедуру ліквідації.
Позивач листами від 10.03.2011 №02-02/308 та від 17.03.2011 №02-02/348 заперечив проти проведення зарахування зустрічних однорідних вимог згідно вказаних заяв. Відмову позивач обґрунтував початком процедури ліквідації АКБ „Трансбанк”, відповідно до Постанови НБУ №101 від 01.03.2010 та порушенням черговості задоволення вимог кредиторів банку.
Згідно з п. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для себе наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким чином, у відповідності до договорів від 01.03.2011 №2011-03/01-1, від 01.03.2011 №2011-03/01-2 та від 12.03.2011 №2011-03/12-1 про відступлення права вимоги за договорами про залучення коштів на умовах субординованого боргу №5, №3, №4 (відповідно) відповідач 1 має право вимоги від позивача грошових коштів на загальну суму 8 600 000,00 грн., а позивач –право грошової вимоги до відповідача 1 про сплату кредиту та процентів за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору № 2221.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
При цьому, зарахування здійснюється за наявності наступних умов:
1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов’язань, між двома особами, де кредитор одного зобов’язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником;
2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов’язаннях повинні бути речі одного роду;
3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред’явити до зарахування вимоги за таким зобов’язанням, яке не підлягає виконанню.
Отже, зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони.
Господарське зобов’язання припиняється, в тому числі, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги (ч. 1 ст. 202 ГК України).
Частиною 3 ст. 203 ГК України встановлено, що господарське зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Враховуючи викладене, положення ст.ст. 512, 514, 601 ЦК України та ст. 202, 203 ГК України встановлюють правило, за яким зобов’язання сторін припиняється зарахуванням і у разі направлення заяви про це однією із сторін.
Статтею 91 Закону України „Про банки і банківську діяльність” визначено, що з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора:
1) припиняються повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку та тимчасового адміністратора, який негайно передає ліквідатору всі справи;
2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси:
3) строк виконання всіх грошових зобов’язань банку та зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) вважається таким, що настав;
4) припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку;
5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;
6) укладення угод, пов’язаних ч відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим Законом;
7) скасовуються арешт, накладений на майно (в тому числі на власні кошти банку на його рахунках) банку, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;
8) вимоги за зобов’язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Статтею 96 Закону України „Про банки і банківську діяльність” встановлено черговість направлення коштів, одержаних в результаті ліквідаційної процедури, однак, вказаною нормою не визначається порядок припинення зобов’язань.
Приписами ст. 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Ні Законом України „Про банки і банківську діяльність”, ні Постановою НБУ від 01.03.2010 №101 з 02.03.2010, ані Положенням про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженого Постановою Правління НБУ від 28.08.2001 № 369, не передбачено заборони здійснювати зарахування однорідних вимог в процедурі ліквідації банку. При цьому приписами ст.ст. 512, 514, 601 ЦК України та ст.ст. 202, 203 ГК України стороні надано право здійснювати таке зарахування за заявою. Тобто, у діючому законодавстві не має прямої чи кореспондуючої норми, яка забороняє здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог.
При цьому, апеляційною інстанцією встановлено наявність зустрічних вимог між позивачем та відповідачем 1, які є однорідними (грошовими).
Отже, враховуючи встановлений ст. 601 ЦК України та ст.ст. 202, 203 ГК України порядок припинення зобов’язання шляхом зарахування однорідних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що відмова позивача від зарахування є неправомірною, а зобов’язання сторін за договорами мають бути припинені, але тільки в межах заявлених позовних вимог - 6 322 683,08 грн.
Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, з урахуванням додаткової угоди від 28.03.2008 №2, виконання зобов’язань Позичальника за цим договором забезпечуватиметься іпотекою нерухомості, що належать майновому поручителю ТОВ „Медіа Проект Плюс”, а саме: квартири №49, заставною вартістю 3 722 293,00 грн. та № 145, заставною вартістю 2 980 162,00 грн., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 15, строк оформлення яких в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором до 31.03.2008.
В забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 за кредитним договором, між позивачем та відповідачем 2 було укладено:
- договір іпотеки посвідчений 31.03.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 625, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно житлового призначення, а саме, 3 (три) кімнатна квартира № 49 зі всіма об’єктами функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном загальною площею 127,90 кв. м., житловою площею 75,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 15;
- договір іпотеки, посвідчений 31.03.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 623, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно житлового призначення, а саме, 3 (три) кімнатна квартира № 145 зі всіма об’єктами функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном загальною площею 102,40 кв. м., житловою площею 73,70 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 15.
Відповідно до п.2.1.5 договору іпотеки, посвідченого 31.03.2008, зареєстрованого в реєстрі за № 625, Іпотекодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов’язань, а також в інших випадках передбачених цим договором, та/або Позичальника за кредитним договором задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у порядку, передбаченому цим договором або чинним законодавством.
Також, п.2.1.5 договору іпотеки, посвідченого 31.03.2008, зареєстрованого в реєстрі за №623 передбачено, що Іпотекодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов’язань, а також в інших випадках передбачених цим договором, та/або Позичальника за кредитним договором задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у порядку, передбаченому цим договором або чинним законодавством.
Частиною 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку” встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Оскільки, в даному випадку, ТОВ „Медіа Проект Плюс” уклало відповідні договори іпотеки з АКБ „Трансбанк”, відтак, виступило майновим поручителем за цими договорами для забезпечення виконання кредитного зобов'язання ТОВ „Гарант-СВ юг” перед АКБ „Трансбанк”.
Скасовуючи рішення та постанову у даній справі, Вищий господарський суд України в постанові від 16.12.2010 зазначив, зокрема, що застосування господарськими судами ст.ст. 553, 554 ЦК України до договорів іпотеки та застосування солідарної відповідальності до відповідачів є безпідставним.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Враховуючи, що зобов’язання сторін за вказаними вище договорами мають бути припинені в межах позовних вимог, а тому позовна вимога про стягнення коштів за кредитним договором задоволенню не підлягає, то, відповідно, в позовній вимозі про звернення стягнення на предмет іпотеки слід також відмовити.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 у справі № 33/536-34/561 підлягає зміні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку „Трансбанк” на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 у справі № 33/536-34/561 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 у справі № 33/536-34/561 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
„В задоволенні позову відмовити повністю.
Припинити зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг” (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 9, 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Рози Люксембург, 7, офіс 139, код ЄДРПОУ 32296656) перед Акціонерним комерційним банком „Трансбанк” (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9, код ЄДРПОУ 16293211) зі сплати суми заборгованості за кредитним договором від 07.03.2008 № 2221 та припинити зобов’язання Акціонерного комерційного банку „Трансбанк” (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9, код ЄДРПОУ 16293211) перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг” (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 9, 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Рози Люксембург, 7, офіс 139, код ЄДРПОУ 32296656) за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 30.09.2008 № 5 та договорами про відступлення права вимоги від 01.03.2011 № 2011-03/01-1, від 01.03.2011 №2011-03/01-2, від 12.03.2011 №2011-03/12-1 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 6 322 683,08 грн.
3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання п. 2 зазначеної постанови суду.
4. Справу № 33/536-34/561 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
30.06.11 (відправлено)