ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.11 Справа № 30/5009/1889/11
Суддя Кагітіна Л.П.
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Дніпроенерго»(69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20)
до відповідача: Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал»(71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Курчатова, 1, а/с 549)
про стягнення 59814,89 грн.,
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін:
позивача – ОСОБА_1, довіреність № 10/4636-112 від 21.04.2011р.;
відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 386 від 10.05.2011р.;
Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал»59814,89 грн. заборгованості за договором № 30 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 19.01.2006р.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 526, 530, 551, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України та умови укладеного між сторонами договору. Вказує, що неналежне виконанням відповідачем умов договору щодо строків сплати отриманої від позивача теплової енергії у вигляді гарячої води є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених договором та законом санкцій, що складає 59814,89 грн., в т.ч.: 14953,28 грн. пені, 39073,50 грн. інфляційних втрат та 5788,11 грн. –3% річних.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.04.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/1889/11, розгляд справи призначено на 24.05.2011р.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з нез’явленням представників сторін у судове засіданні та необхідністю витребування від сторін додаткових доказів ухвалою господарського суду від 24.05.2011р. розгляд справи було відкладено на 09.06.2011р., за заявою позивача його найменування змінено на Публічне акціонерне товариство «Дніпроенерго».
Комунальне підприємство «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал»- відповідач у справі –у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує частково. Заперечення відповідача стосуються нарахування позивачем інфляційних втрат за періоди прострочення строком 9-8 днів. Індекс інфляції, на думку відповідача, розраховується на місяць і нарахування його за період заборгованості менш ніж 15 днів є необґрунтованим.
За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої доводи та пояснення, викладені у позовній заяві та відзиві на неї.
В судовому засіданні 23.06.2011р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
19.01.2006р. між Відкритим акціонерним товариством «Дніпроенерго»(Енергопостачальною організацією, правонаступником якої є позивач у справі) та Комунальним підприємством «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал»(Споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір № 30 на поставку теплової енергії в гарячій воді, (надалі –Договір), за умовами якого Енергопостачальна організація зобов’язалася постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді у необхідних йому обсягах, а Споживач зобов’язався сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки та на умовах, обумовлених даним договором (п. 1.1 Договору).
Згідно з п. 2.3.2. договору відповідач зобов'язався виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені розділом 5 договору.
Відповідно до п. 4.2. договору Енергопостачальна організація складає та підписує зі Споживачем, щомісячно, до 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим, наступні акти: акт про відпуск теплової енергії; акт про кількість підживленої води. Для підписання актів про кількість відпущеної теплової енергії та про кількість підживленої води Споживач направляє свого представника до Енергопостачальної організації не пізніше 1-го числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі неявки Споживача в зазначені строки або необґрунтованій відмові від підписання актів, Енергопостачальна організація складає акти самостійно та один екземпляр у триденний строк надсилає Споживачу до відома. Акт є первинним документом та підтверджує передачу права власності теплової енергії Споживачу з правом формування доходу та дебіторської заборгованості.
Пунктом 5.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 5 від 09.09.2008р.) сторонами встановлено, що за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води в межах договірної величини, що зазначена у Додатку №1 до договору, Споживач сплачує Енергопостачальній організації за діючими тарифами, які узгоджені розпорядженням Запорізької облдержадміністрації № 143 від 08.04.2004р. за 1 Гкал теплової енергії 154,16грн. (в т.ч. ПДВ 25,69 грн.). Споживач відшкодовує Енергопостачальній організації витрати, пов’язані з неповерненням селевої види виходячи із вартості отримання та приготування хімочищеної води, на підставі акту, оформленого згідно додатку № 5 договору. Вартість 1 тони хімочищеної (підживленої) води визначається згідно калькуляції Енергопостачальної організації в залежності від тарифів на питну воду КП «ВК «Тепло-водоканал», що на момент підписання додаткової угоди складає 2,64 грн. (в т.ч. ПДВ 0,44грн.).При зміні тарифів на теплову енергію сума оплати за поставлену теплову енергію перераховується з моменту введення нових тарифів та доводиться у письмовій формі до споживача.
За змістом п. 5.4 Договору оплата здійснюється в п’ятиденний строк з дати підписання актів про відпуск теплової енергії та кількості та хімочищеної води.
Свої зобов’язання за договором позивач виконав у повному обсязі, щомісячно поставляючи відповідачу теплову енергію в гарячій воді на підставі укладеного договору, в тому числі, за період з вересня по грудень 2010р.
Згідно з двосторонньо підписаними актами про відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води та актами про кількість хімочищеної води для підживлювання теплової енергії позивачем у вказаний період відпущено, а відповідачем спожито:
- у вересні 2010р.: теплової енергії у вигляді гарячої води на суму 643535,64 грн. (з ПДВ) та хімочищеної води на суму 134110,20 грн. (з ПДВ);
- у жовтні 2010р.: теплової енергії у вигляді гарячої води на суму 2024443,80 грн. (з ПДВ);
- у листопаді 2010р.: теплової енергії у вигляді гарячої води на суму 2133340,92 грн. (з ПДВ) та хімочищеної води на суму 158262,47 грн. (з ПДВ);
- у грудні 2010р.: теплової енергії у вигляді гарячої води на суму 2824760,40 грн. (з ПДВ) та хімочищеної води на суму 189948,53 грн. (з ПДВ).
Згідно відміток відповідача про вхідну кореспонденцію на супровідних листах позивача, за якими позивачем направлялися перелічені акти за відповіді місяці, ці акти були отримані відповідачем 02 –04 числа відповідного місяця.
За твердженням позивача, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за теплову енергію та хімочищену воду в передбачений п. 5.4. договору строк не здійснив, чим порушив умови договору.
Направлені позивачем на адресу відповідача претензії –№ 33/175 від 21.01.2011р., №0601/33 від 11.03.2011р. (отримання якої 15.03.2011р. повноважним представником відповідача підтверджується поштовим повідомленням про вручення), залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал»59814,89 грн. заборгованості за договором № 30 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 19.01.2006р., яка складається з 14953,28 грн. пені, 39073,50грн. інфляційних втрат та 5788,11 грн. –3% річних, , є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі –ГК України), згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов’язки: обов’язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а обов’язком відповідача –оплата вартості теплової енергії та хімочищеної води на умовах, визначених Договором.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов’язання щодо своєчасної оплати теплової енергії та отриманих послуг, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк не виконав.
Судом встановлено наступне:
- вартість отриманої за актом на відпуск теплової енергії у вигляді гарячій води від 30.09.2010р. (643535,64 грн. –строк сплати 10.10.2010р.) сплачено відповідачем поетапно: 19.10.2010р. –200000,00 грн., 20.10.2010р. –142021,62 грн., 22.10.2010р. –300209,38 грн., 19.11.2010р. –1304,64 грн.;
- вартість хімочищеної води за актом від 30.09.2010р. (134110,20 грн. –строк сплати 10.10.2010р.) сплачено 18.10.2010р.;
- вартість отриманої за актом на відпуск теплової енергії у вигляді гарячій води від 29.10.2010р. (2024443,80 грн. –строк оплати 08.11.2010р.) сплачено: 10.11.2010р. –188487,08 грн., 11.11.2010р. –917588,11 грн., 19.11.2010р. –418089,07 грн., 22.11.2010р. –200279,65 грн., 23.11.2010р. –200000,00 грн., 24.11.2010р. –100000,00 грн.;
- вартість отриманої за актом на відпуск теплової енергії у вигляді гарячій води від 30.11.2010р. (2133340,92 грн. –строк оплати 08.12.2010р. (мінус 0,11 грн. переплаченої у жовтні)) оплачено: 16.12.2010р. –223445,61 грн., 17.12.2010р. –646311,61 грн., 21.12.2010р. –304375,20 грн., 27.12.2010р. –959208,39 грн.;
- вартість хімочищеної води за актом від 30.11.2010р. (158262,47 грн. –строк оплати 08.12.2010р.) оплачено 16.12.2010р.;
- вартість отриманої за актом на відпуск теплової енергії у вигляді гарячій води від 31.12.2010р. (2824760,40 грн. –строк оплати 09.01.2011р.) сплачено відповідачем частково до встановленого строку в сумі 1300000,00 грн., а залишок суми в розмірі 1524760,40 грн. у два етапи: 18.01.2011р. –237389,62 грн., 20.01.2011р. –1287370,78 грн.
- вартість хімочищеної води за актом від 31.12.2010р. (189948,53 грн. –строк оплати 09.01.2011р.) оплачено 18.01.2011р.
Таким чином, відповідач вартість отриманої теплової енергії та хімочищеної води сплатив в повному обсязі, проте з порушення встановлених Договором строків.
Отже, факт порушення грошових зобов’язань відповідачем суд вважає доведеним.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»(далі –Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За змістом п. 6.2.2. договору (з урахування додаткової угоди № 4 від 09.09.2008р.) передбачено, що Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ від належної до сплати суми за кожен день прострочення.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені, втрат від інфляції та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд дійшов до висновку, що в межах заявлених позовних вимог вони є вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 14953,28 грн. пені та 5788,11 грн. 3% річних.
Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають частковому задоволенню: за заявлений позивачем період сума втрат від інфляції становить 8573,67 грн., тому в решті вимог про стягнення інфляційних втрат (30499,83 грн.) слід відмовити як заявлених необґрунтовано.
Суд вважає необхідним відзначити, що розмір інфляційних втрат визначено судом з огляду на суми прострочення більш ніж 15 днів, оскільки згідно з діючим законодавством передбачається індексація простроченої суми боргу на індекс інфляції за відповідний місяць, тому застосування індексу інфляції до періоду заборгованості менш ніж 15 днів, як то розраховує позивач, є необґрунтованим.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Отже, з підстав зазначених вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 30 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 19.01.2006р. підлягають задоволенню частково –в сумі 14953,28 грн. пені за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, 8573,67 грн. інфляційних втрат та 5788,11 грн. –3% річних. В решті заявлених позовних вимог (30499,83 грн. інфляційних втрат) суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.
Відповідно до приписів ст.49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Публічного акціонерного товариства «Дніпроенерго»(м. Запоріжжя) до Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал»(м. Енергодар Запорізької області) задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал»(71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Курчатова, 1; р/р 26004183989 в ЗОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 313827, код ЄДРПОУ 32400040) на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпроенерго»( 69006, м. Запоріжжя. Вул. Добролюбова, 20; р/р 26002301000076 у філії Запорізького обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України»14953 (чотирнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят три) грн. 28 коп. пені, 8573 (вісім тисяч п’ятсот сімдесят три) грн. 67 коп. втрат від інфляції, 5788 (п’ять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 11 коп. –3% річних, 293 (двісті дев’яносто три) грн. 09 коп. державного мита та 115 (сто п’ятнадцять) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 24.06.2011р.