ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
16.06.11 р. Справа № 24/31
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,
при секретарі Смірновій Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вторснабгрупп” м.Донецьк
до відповідача: Державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове
про: стягнення 273 392,15 грн.
В засіданні брали участь представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 – за довір.б/н від 27.05.2011 р.
від відповідача: ОСОБА_2 – за довір.№1/1606 від 30.12.2010 р.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Вторснабгрупп” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Селидіввугілля” про стягнення 264 120,80 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 6 330,83 грн. - 3% річних.
Позовну заяву мотивує тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки вугілля № 228-09 УС від 28.04.2009р., відповідач не виконав умов договору в частині поставки сплаченої продукції та не повернув суму передплати
В підтвердження своїх вимог позивач надав договір поставки вугілля, платіжні доручення, претензію від 16.12.2010р. та докази її направлення, лист.
Представник позивача в судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вважає, що за спірним договором він взяв на себе зобов’язання по поставці вугілля, а не перерахунок коштів, тому на думку відповідача, його зобов’язання не можуть підпадати під грошове, тому на нього не можуть нараховаватися 3 % річних та індекс інфляції в порядку ст.625 ЦК України. Отже відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову в частині нарахування 3% та індексу інфляції, а також просить судові витрати покласти на позивача у зв’язку із скрутним фінансовим становищем підприємства.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив наступне.
28.04.2009р між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вторснабгруп” (покупець) та Державного підприємства „Селидіввугілля” (продавець) укладено договір поставки вугільної продукції № 228-09УС (а.с.12-14), за яким постачальник зобов’язався поставити, а покупець – прийняти вугільну продукцію в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікаціях, що є невід’ємною частиною цього договору.
Поставка продукції здійснюється залізничним транспортом в люкових вагонах (напіввагонах) на умовах, визначених у специфікації (додатках) до цього договору, а також самовивозом (п.2.1 договору).
Пунктами 2.3, 2.4 договору сторони встановили, що право власності на продукцію переходить до покупця після підписання акту приймання-передачі вугільної продукції, після чого продукція вважається поставленою продавцем та отриманою покупцем. Продавець не пізніше 5-ти днів з дати відвантаження продукції надає покупцю наступні документи: рахунок, посвідчення якості, копії залізничних накладних, засвідчених печаткою вантажовідправника, податкову накладну, листи про власність на вугільну продукцію, акт приймання-передачі вугільної продукції.
Ціна на продукцію встановлюється договірна в національній валюті України – гривнях і відображається у специфікаціях до цього договору. Остаточна ціна на вугілля встановлюється на підставі цін, які діють на момент відвантаження. Фактична ціна на поставлену продукцію для здійснення розрахунків з продавцем визначається виходячи з базової з врахуванням цінових поправок (пільг, надбавок) в залежності від відхилення фактичних показників від середніх розрахункових норм зольності та вологості, якщо сторони це обумовлять у специфікації (п.3.2 договору)
Згідно п.3.3 договору, розрахунки за продукцію здійснюються грошовими коштами на поточний рахунок продавця шляхом 100 % передплати згідно Указу Президента від 25.04.2004 р. №576/2004 п.2 ч.4.
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2009р. сплив строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце у період дії договору. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення чи зміну цього договору до закінчення його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах (п.9.2, п.9.3 договору).
Специфікаціями до договору (а.с.15-19) сторони погодили марку вугілля, його якісні показники, кількість та вартість, а також, порядок приймання, умови доставки, вантажовідправника.
Як вбачається, покупець платіжними дорученнями № 4333 від 04.06.2009 р. на суму 150 000 грн., № 4347 від 05.06.2009 р. на суму 150 000 грн., № 4359 від 09.06.2009 р. на суму 150 000 грн., №4376 від 10.06.2009 р. на суму 146 794,30 грн., № 4404 від 15.06.2009 р. на суму 150 000 грн., №4412 від 16.06.2009 р. на суму 150 000 грн., № 5542 від 02.11.2009 р. на суму 111 000 грн., № 5563 від 03.11.2009 р. на суму 111 000 грн., № 5568 від 04.11.2009 р. на суму 211 000 грн., № 5582 від 05.11.2009 р. на суму 77 052,15 грн., № 6367 від 09.02.2010 р. на суму 40 000,00 грн., №6381 від 10.02.2010 р. на суму 40 000 грн., №6395 від 11.02.2010 р. на суму 40 000 грн., № 6409 від 12.02.2010 р. на суму 40 000 грн., №6424 від 15.02.2010 р. на суму 40 000 грн., № 6443 від 16.02.2010 р. на суму 41 838,30 грн. (а.с.20-35) перерахував ДП «Селидіввугілля» оплату за вугілля за договором №228-09УС від 28.04.2009 р.
Матеріали справи не містять доказів поставки вугілля за цим договором.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом про повернення передплати за вугільну продукцію і залізничний тариф за договором №228-09УС від 28.04.2009 р. у сумі 242 981,41 грн. про отримання ціого листа відповідачем 15.06.2010 р. свідчить відповідна відмітка ДП «Селидіввугілля» на цьому листі (а.с.36)
16.12.2010 р. позивач звертався до відповідача з претензією на суму 242 981,41 грн., в якій просив здійснити допоставку вугільної продукції або повернути суму передплати – 242 262,21 грн., а також залізничний тариф в сумі 719,20 грн. (а.с.36-39).
Матеріали справи не містять доказів ані допоставки вугільної продукції, ані повернення коштів в розмірі 242 981,41 грн.
Предметом розгляду у цій справі є стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 264 120,80 грн. та 3% річних у розмірі 6 330,83 грн.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 названої статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона – продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні - покупцеві, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати (ч.3 ст.693 ЦК України).
Відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем суми передплати та/або допоставки на цю суму вугільної продукції, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 264 120,80 грн. є обґрунтованими.
Позивач також просить суд стягнути на його користь з відповідача суму 3% річних - 6 330,83 грн.
Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем 3% річних та встановлено, що є обґрунтованою та підлягає стягненню 3% річних в розмірі саме 6 310,86 грн., оскільки позивачем невірно обрано період нарахування цієї суми, а саме, право на нарахування 3 % річних у ТОВ «Вторснабгрупп» виникає на наступний день після спливу семиденного строку для вчинення відповідачем дій, зазначених у претензії, тобто з 23.06.2010 р., а не з 22.06.2010 р., як визначив позивач.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про безпідставність нарахування позивачем річних та інфляційних на суму передплати, оскільки такі доводи не відповідають як нормам чинного законодавства, так і матеріалами справи.
Також судом відхиляються доводи відповідача про відмову позивачу у стягненні 3% річних та інфляційних через скрутне фінансове становище ДП «Селидіввугілля», оскільки 3 % річних та інфляційні втрати не є договірною неустойкою, а є платою за безпідставне користування чужими коштами, встановленою законодавством України, і нарахування цих сум законодавство України не ставить в залежність від фінансового стану боржника.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 82 – 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вторснабгрупп” м.Донецьк до Державного підприємства „Селидіввугілля” м.Селидове про стягнення 264 120,80 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 6 330,86 грн. - 3% річних задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства „Селидіввугілля” (85400, м.Селидове, вул. К.Маркса,41) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вторснабгрупп” (83056 м.Донецьк, вул. Павла Поповича, 87, ЄДРПОУ 35150984) – 264 120,80 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 6 310,86 грн. – 3% річних, а також 2 704,32 грн. державного мита та 235,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили через 10 днів після проголошення (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Величко Н.В.
Повний текст рішення складений та підписаний 20.06.2011 р.
Надруковано 3 прим:
1 – у справу
2 - сторонам