Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання   Друзенко К.В.

за участю представників сторін:

від позивача  не з'явився

від відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 за довіреністю НОМЕР_1

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ПП ОСОБА_2”

на рішення  господарського суду Одеської області від  17 серпня  2006  року

у справі №26/331-06-6515 

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПП ОСОБА_2”

про стягнення 33129,64 грн., -       

В С Т А Н О В И В:

          Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ „ПП ОСОБА_2” матеріальної шкоди в розмірі 23129,64 грн. і моральної шкоди в розмірі10000 грн.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 17 серпня 2006 року у справі №26/331-06-6515 (суддя Никифорчук М.І.) позов СПД-фізичної особи ОСОБА_1 задоволений частково. З ТОВ „ПП ОСОБА_2” на користь СПД-фізичної особи ОСОБА_1 стягнута матеріальна шкода в розмірі 23129,64 грн. і моральна шкода в розмірі 5000 грн.

          Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог СПД-фізичної особи ОСОБА_1

          Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати, з посиланням при цьому на те, що судове рішення не відповідає вимогам діючого законодавства України, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

          Згідно доводів скаржника фізична особа -підприємець ОСОБА_1 не є ані власником пошкодженого майна, ані особою, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічно успадкованого володіння або іншій підставі, передбаченій законом або договором, тому не має право звертатися до господарського суду з метою розгляду цього спору. В порушення вимог ст.ст.1,2,12,80 ГПК України суд першої інстанції не прийняв до уваги відповідне клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з тим, що спір підлягає розгляду в цивільному судочинстві.  Також відповідач вважає, що до суду має право звертатися власник автомобілю ВАЗ 21013 яким є Каспер Іван Іванович. Окрім того, відповідач не погоджується із розміром стягнутої судом першої інстанції матеріальної і моральної шкоди.

          У судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги і просили суду прийняти рішення про припинення провадження у справі.

          Позивач  у судове засідання не з'явився, про причини свого нез'явлення суд не повідомив, але оскільки позивач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, то апеляційна скарга розглянута за його відсутністю.  

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників відповідача,  апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо задоволення  апеляційної скарги,  з наступних підстав: 

Як встановлено матеріалами справи, СПД-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ „ПП ОСОБА_2” матеріальної шкоди, що завдана  автомобілю ВАЗ 21013 держаний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП, яка відбулася   23.03.2006р. за участю автомобіля ГАЗ державний номер НОМЕР_3,  а також моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. 

Отже, підставою позовних вимог СПД-фізичної особи ОСОБА_1 є наявність матеріальної шкоди, яка заподіяна майну позивача - автомобіль ВАЗ 21013 держаний номер НОМЕР_2, а також наявність моральної (немайнової) шкоди, яка заподіяна позивачу. 

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав і інтересів відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України є відшкодування  майнової і моральної (немайнової шкоди).

Між тим, згідно з наявним у матеріалах справи Свідоцтвом про реєстрацію ТЗ від 10.01.2001р.,  власником пошкодженого автомобілю ВАЗ 21013 державний номер НОМЕР_2 являється фізична особа ОСОБА_5, який передав права керування цим автомобілем фізичній особі ОСОБА_1, тобто позивачу у справі. 

Саме під час керування цим автомобілем ОСОБА_1  і відбулася ДТП внаслідок якої автомобіль ВАЗ 21013 державний номер НОМЕР_2отримав механічних пошкоджень, що  підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою Державтоінспекції ОМУ УМВС України в Одеській області від 23.03.2006р.

Таким чином, встановлені обставини свідчать, що майнову шкоду завдано автомобілю ВАЗ 21013 державний номер НОМЕР_2, який належить  фізичним особам - ОСОБА_5 на праві власності та  ОСОБА_1 на праві керування.

Більш того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази (договори оренди, лізингу, тощо), які підтверджують, що позивач у справі  користувався  автомобілем  ВАЗ 21013 державний номер НОМЕР_2 у своєї господарської діяльності як суб'єкт господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.21 ГПК України сторонами у судовому процесі -  позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. 

Оскільки підставою позовних вимог є наявність матеріальної шкоди, що спричинена автомобілю ВАЗ 21013 державний номер НОМЕР_2, право власності та право керування яким належить фізичним особам ОСОБА_5  (право власності) і ОСОБА_1 (право керування), які відповідно до вимог ч.1 ст.1, ст.21 ГПК України не мають права звертатися саме до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, то  відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.80 ГПК України спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а тому провадження у справі слід припинити. 

Дані обставини судом першої інстанції не досліджені, що призвело до порушення норм процесуального права, а отже і прийняття неправильного рішення, а тому на підставі ч.3 ст.104 ГПК України оскаржуване судове рішення слід скасувати.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.8 Декрету  КМУ „Про державне мито” від 21.01.1993р. №7-93, у випадках припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду,  якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді,   сплачене державне мито підлягає поверненню, а тому на  підставі ч.3 ст.81 ГПК України, державне мито в сумі 331,30 грн., що сплачене за розгляд позовної заяви (квитанція НОМЕР_4) підлягає поверненню позивачу.

Керуючись п.1 ч.1 ст.80, ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ПП ОСОБА_2” задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 17 серпня 2006 року у справі №26/331-06-6515 скасувати.

3.Провадження у справі №26/331-06-6515 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПП ОСОБА_2” про стягнення 33129,64 грн. матеріальної і моральної шкоди припинити.

4.Видати Суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 довідку на повернення з державного бюджету України державного мита в сумі 331,30 грн., що сплачене по квитанції НОМЕР_4 за розгляд позовної заяви.

5.Видачу довідки доручити господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.