ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" червня 2011 р. Справа № 11/205-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, суддіКоваленко С.С. (доповідач),
суддівЖукової Л.В., Воліка І.М.
розглянувши касаційні скарги КП "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", Нікопольського КП "Західне"
напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.04.11р.
у справі№ 11/205-10 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомНікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, в особі ВАТ "ЕК"Дніпрообленерго", в особі СО Нікопольського району електричних мереж ВАТ "Дніпрообленерго"
доНікопольського КП "Західне"
простягнення суми
За участю представників сторін
від позивача Рудак О.В. посв., ОСОБА_1. дов.,
від відповідача не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Нікопольський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України в особі відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” в особі структурної одиниці Нікопольського району електричних мереж ВАТ „Дніпрообленерго” звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольського комунального підприємства „Західне” про стягнення 932 211,04 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 6 519,46 грн. пені, 17 939,66 грн. інфляційних втрат та 2 444,80 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2011 року у справі № 11/205-10 (суддя Мельниченко І.Ф.) в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 року у справі № 11/205-10 (судді Тищик І.В., Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2011 року у справі № 11/205-10 скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з Нікопольського комунального підприємства „Західне” на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” в особі структурної одиниці Нікопольського району електричних мереж: 932 211,04 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 17 939,66 грн. інфляційних втрат, 6 519,46 грн. пені та 2 444,80 грн. 3% річних. Стягнуто з Нікопольського комунального підприємства „Західне” в доход державного бюджету 12 750,0 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, КП "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", Нікопольське КП "Західне" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.03.2002р. між ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго” в особі структурного підрозділу Нікопольські електричні мережі (Енергопостачальник) та Нікопольським комунальним підприємством „Західне” (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії за № 2/44, предметом якого є постачання і передача електричної енергії Енергопостачальником та оплата спожитої електричної енергії Споживачем.
Згідно п. 4.2 договору встановлено, що періодом розрахунків за спожиту електроенергію являється розрахунковий місяць, остаточний розрахунок за фактично спожиту електричну енергію здійснюється у термін до 7 числа місяця наступного за розрахунковим.
Як зазначив суд першої інстанції, позивач на виконання умов договору протягом грудня 2009р. та січня-лютого 2010 р. поставляв відповідачу електричну енергію та виставляв рахунки на її оплату, в свою чергу відповідач приймав електричну енергію, отримував відповідні рахунки, однак, розрахунки за спожиту у спірний період електроенергію проводив несвоєчасно та не в повному обсязі, що спричинило утворення заборгованості у сумі 932 211,04 грн., за стягненням якої позивач звернувся до місцевого господарського суду.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення, дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Проте, з таким висновком не погодився суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази виконання зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії за спірний період, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідно до приписів чинного законодавства боржник від обов’язку виконати зобов’язання не звільняється.
Крім цього, суд апеляційної інстанції з урахуванням положень ст.ст. 546, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України, а також факту наявності заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію в сумі 932 211,04 грн. дійшов висновку про стягнення з відповідача передбаченої п. 4.6 договору пені в розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ від суми неоплати за кожний день прострочення у розмірі 6 519,46 грн., а також втрат від інфляційних процесів у сумі 17 939,66 грн. та відсотків річних у сумі 2 444,80 грн. за період з 08.01.10р. по 10.03.10р.
Також на думку суду попередньої інстанції, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про неправомірність звернення прокурора до господарського суду в інтересах Мінпаливенерго України.
Відповідно до Положення про структурну одиницю Нікопольський район електричних мереж являється структурною одиницею ВАТ ЕК “Дніпрообленерго”.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про управління державними корпоративними правами” від 15.05.2000 року Міністерство палива та енергетики України здійснює функцію управління ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго”, так як 75 % акцій компанії належить державі згідно постанови Кабінету Міністрів України № 794 від 22.06.2004 року “Про утворення Національної акціонерної компанії “Енергетична компанія України”. У зв'язку з чим, інтереси держави в особі Міністерства палива та енергетики України збігаються з інтересами ВАТ ЕК “Дніпрообленерго” в особі структурної одиниці Нікопольського РЕМ.
За таких обставин, прокурор не був позбавлений повноваження на пред’явлення позову в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України в особі відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі структурної одиниці - Нікопольського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” підтверджуються вищезазначеними правовими нормами.
Проте, колегія суддів не може погодитись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, оскільки останні протирічать нормам процесуального і матеріального права, виходячи з наступного.
Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Згідно з частиною 3 зазначеної статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Як обгрунтовано зазначають заявники касаційних скарг, прокурор пред'являючи позов в інтересах держави, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не визначив і не обґрунтував в чому саме полягає порушення інтересів держави та чи існує загроза інтересам держави.
Крім того, суди не дали оцінку тим матеріалам і фактичним обставинам по справі, які долучались до матеріалів справи заявниками касаційних скарг, а саме постанови адміністративних і господарських судів, якими встановлено, що за даними статистичної звітності форма власності ВАТ "ЕК"Дніпрообленерго" є приватною і останнє не є суб'єктом державного сектора економіки.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що висновок апеляційного суду про порушення інтересів держави та можливість їх відновлення шляхом задоволення позову про стягнення грошових коштів на користь ВАТ "ЕК"Дніпрообленерго" є помилковим і суперечить нормам діючого законодавства.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин справи, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи вищезазначені обставини мають знайти належну оцінку та господарському суду необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційні скарги КП "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", Нікопольського КП "Західне" задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.04.11р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.11р. по справі № 11/205-10 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий, суддя С.С. Коваленко
Суддя Л.В. Жукова
Суддя
І.М. Волік