КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-350/11                            Головуючий у 1-й інстанції:   Колдіна О.О.  

Суддя-доповідач:  Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" червня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:                      

головуючого –судді                    Мацедонської В.Е.,  

суддів                                        Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 14 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом  ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

                                                                  встановив:

14 грудня 2010 року ОСОБА_2 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва про зобов`язання здійснити перерахунок  державної соціальної допомоги ,як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2010 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 грудня 2010 року було залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва в частині позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними за період з 01 січня 2006 року по 13 червня 2010 року та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату державної соціальної допомоги як «дитині війни»в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року по 13 червня 2010 року.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 січня 2011  року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва було задоволено частково, а саме: визнано дії Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної надбавки до пенсії як «дитині війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 14 червня 2010 року по день постанови рішення суду –протиправними; зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну надбавку до пенсії як «дитині війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 14 червня 2010 року по день постановлення рішення, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період. В задоволенні іншої частини заявлених вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з  таких підстав.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01 січня 2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.

Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії, яка  у 2010 році становила: з 01 січня 2010 року –695,00 грн., з 01 квітня 2010 року –706,00 грн., з 01 липня 2010 року –709,00 грн., з 01 жовтня 2010 року –723,00 грн., з 01 грудня 2010 року –734 грн.   

На момент звернення позивача до суду, нарахування підвищення до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим вона звернулася до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва –залишити без задоволення.

Постанову голосіївського районного суду м. Києва від 14 січня 2011 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 21 червня  2011 року.

Головуючий суддя                                                                                В.Е.Мацедонська

Судді                                                                                                    Т.М.Грищенко

                                                                                                    І.О.Лічевецький