УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" квітня 2011 р. справа № 2а-1671/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мельник В.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області та ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2010 року у справі № 2а-1671/10 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги, зобов’язання нарахувати та здійснити виплату соціальної допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (далі по тексту відповідач), в якому просив відновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду, визнати незаконними дії Відповідача щодо не нарахування і невиплати щомісячної матеріальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити недоплачену суму щомісячної матеріальної допомоги до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за 2007-2010 роки, з урахуванням ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком до змін в законодавстві, зобов’язати відповідача нарахувати та сплачувати щомісяця надбавку до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»згідно діючого законодавства.
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2010 року у справі № 2а-1671/10 (суддя Леонова А.А.) позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та невиплати щомісячної соціальної допомоги позивачу відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 08 травня 2010 року по 08 листопада 2010 року. Зобов’язано відповідача провести перерахунок та здійснити виплати пенсії позивачу з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 08 травня 2010 року по 08 листопада 2010р., з урахуванням виплаченої за цей період надбавки. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись із винесеним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить прийняти постанову про задоволення адміністративного позову від 08.11.2010 року.
Відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та винести нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог позову.
Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та винести нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог позову.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.
Колегія суддів переглядає справу в межах доводів апеляційних скарг.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пільг.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006р., набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 01.01.2006р. дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законами України «Про державний бюджет України на 2009 рік»та «Про державний бюджет України на 2010 рік» дія стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинялась та зміни до неї не вносилися.
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000р., в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, з урахуванням застосування шестимісячного строку звернення до суду з позовом, зроблений правильний висновок, що в періоди з 08.05.2010 року по 08.11.2010 року позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Що стосується оскарження позивачем відмови суду першої інстанції в поновленні строків на звернення до суду з позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
В контексті наведених норм, поважними визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони, та пов’язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення стороною певних процесуальних дій.
Тобто, визнання причин пропуску строків поважними чи не поважними є категорією оціночною і залежить виключно від волевиявлення судді, його суб’єктивного сприйняття цих обставин, що не є порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційних скарг не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Однак, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, які, як встановлено, не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
З вищезазначених підстав, колегія суддів також не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у нього коштів, оскільки він не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення подальшого виконання своїх зобов'язань.
Доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2010 року у справі № 2а-1671/10 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її винесення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня отримання шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна