ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 червня 2011 р.                                                                                    № 2а-5147/11/1370  

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді                              Ланкевича А.З.

за участі секретаря                              Гіщинської С.Я.

та представників

позивача                                        ОСОБА_1

відповідача                                        Томашівського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати дії відповідача при складенні Акту №236/17-2/212540448 від 08 квітня 2011 року та винесенні податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2011 року №0001631720 незаконними та скасувати вищенаведене рішення.

В позовній заяві посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем виїзної позапланова перевірки позивача з питань правомірності відображення останнім в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, складено Акт №236/17-2/НОМЕР_1 від 08 квітня 2011 року. Так, перевіркою встановлено, що позивачем допущено порушення вимог пп.198.2, пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від’ємного значення по декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року на 1 145 592 грн. Зокрема встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість згідно податкової накладної №1 від 24 грудня 2010 року, виписаної ТзОВ «Світоч»відповідно до умов попереднього договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 грудня 2010 року. Вказаний висновок мотивований тим, що з документів поданих позивачем на час перевірки, вбачається, що така не брала безпосередньої участі у здійсненні господарської операції (придбанні нежитлових приміщень), оскільки в періоді за який виписана податкова накладна приміщення ще не належало ТзОВ «Світоч»(продавцю), а доказів оплати позивачем вартості об’єктів нерухомості не подано. На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем 26 квітня 2011 року винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001631720/9586, яким позивачу зменшено суму від’ємного значення податку на додану вартість на 1 145 592 грн. Позивач з такими висновками відповідача не погоджується, вказує на те, що він правомірно  сформував податковий кредит відповідно до податкової накладної №1 від 24 грудня 2010 року.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких такий просить в позові відмовити, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно з урахуванням норм пп.198.2, пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Вказує на те, що перевіркою встановлено факт безпідставного включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкової накладної №1 від 24 грудня 2010 року. Зазначає, що з документів поданих позивачем на час перевірки, вбачається, що така не брала безпосередньої участі у здійсненні господарської операції (придбанні нежитлових приміщень), оскільки в періоді за який виписана податкова накладна приміщення ще не належало ТзОВ «Світоч»(продавцю), а доказів оплати позивачем вартості об’єктів нерухомості не подано. Вказує на те, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задоволити, посилається на підстави викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

В період з 28 березня по 01 квітня 2011 року працівниками Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова на підставі направлення №228 від 28 березня 2011 року проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань правомірності відображення останнім в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за результатами якої складено Акт №236/17-2/НОМЕР_1 від 08 квітня 2011 року.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача вимог пп.198.2, пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від’ємного значення по декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року на 1 145 592 грн.

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем 26 квітня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001631720/9586, яким позивачу зменшено суму від’ємного значення податку на додану вартість на 1 145 592 грн.

Відповідач на підтвердження своєї позиції щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та обґрунтованості висновків перевірки, вказує на те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість згідно податкової накладної №1 від 24 грудня 2010 року, виписаної ТзОВ «Світоч»відповідно до умов попереднього договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 грудня 2010 року. Зазначає, що з документів поданих позивачем на час перевірки, вбачається, що така не брала безпосередньої участі у здійсненні господарської операції (придбанні нежитлових приміщень), оскільки в періоді за який виписана податкова накладна приміщення ще не належало ТзОВ «Світоч»(продавцю), а доказів оплати позивачем вартості об’єктів нерухомості не подано.

Відповідно до свідоцтва №100314155 від 14 грудня 2010 року, виданого Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова, позивач є зареєстрованою платником податку на додану вартість з 14 грудня 2010 року.

Як вбачається з змісту попереднього договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №858862 від 23 грудня 2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світоч»(продавцем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупцем),  сторони зобов’язуються в порядку і на умовах, встановлених попереднім договором, у строк не пізніше 18:00 год. 23 червня 2011 року укласти та підписати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 469, 5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 2.1 вищенаведеного договору передбачено, що право власності на вказані нежитлові приміщення перейде до продавця в майбутньому на підставі договору купівлі-продажу №2407 способом викупу.

Відповідно до пунктів 2.2 та 7 вищенаведеного договору, продаж зазначених нежитлових приміщень буде вчинено за 7 000 000 грн.; в якості попередньої оплати покупцем протягом двох днів з моменту підписання цього договору буде сплачено готівкою в касу продавця суму в розмірі 6 873 550 грн.

На підставі вищенаведеного договору ТзОВ «Світоч»виписано накладну №1 від 24 грудня 2010 року на суму 6 873 550 грн., з яких 1 145 591, 67 грн. податку на додану вартість.

В матеріалах справи міститься копія квитанції, виданої Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», згідно якої вбачається факт перерахунку коштів в сумі  6 873 550 грн. із зазначенням платника та отримувача - ТзОВ «Світоч»; перерахунок коштів здійснювався через уповноважену особу –ОСОБА_4.

Позивачем представлено суду доручення від 23 грудня 2010 року №01-23/12, згідно якого фізична особа-підприємець ОСОБА_3 доручає ОСОБА_4 внести на поточний рахунок ТзОВ «Світоч»кошти в сумі 6 873 550 грн. в якості оплати за попереднім договором купівлі-продажу.

Крім цього, згідно листа за підписом керуючого філією «Західне РУ»Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»вбачається, що Банком розглянуті зміни, зазначені в листі директора ТзОВ «Світоч»- ОСОБА_4 стосовно заяви на переказ готівки №1 від 24 грудня 2010 року на суму 6 873 550 грн.; Банком прийнято до уваги, що платником за вказаною операцією є ФОП ОСОБА_3, а призначення платежу –оплата за попереднім договором з ПДВ 1 145 591, 67 грн. Разом з цим у вказаному листі повідомлено, що у Банку відсутні технічні можливості щодо зміни документів в операційному дні банку за попередній період.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №858772 від 23 лютого 2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світоч»(продавцем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупцем),  продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає нежитлові приміщення, загальною площею 469, 50 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, обумовлена сторонами грошова сума за які вже сплачена.

З вищенаведеного договору вбачається, що право власності продавця на вказані нежитлові приміщення зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 23 лютого 2011 року.

На виконання вищенаведеного договору купівлі-продажу вказані нежитлові приміщення 23 лютого 2011 року передані позивачу, про що складено Акт від 23 лютого 2011 року.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. цієї ж статті передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на час складення податкової накладної), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 вищенаведеного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно ч.1 ст.635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Статтею 655 вищенаведного Кодексу визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст.182 вищенаведного Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з вищенаведеного, попередній договір не може слугувати підтвердженням виникнення у потенційного продавця жодних обов’язків щодо передачі майна у власність покупцеві, а у покупця щодо його прийому і оплати за нього певної грошову суми, а відтак виписка податкової накладної №1 від 24 грудня 2010 року на приміщення є таким, що виписана в порушення вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом береться до уваги той факт, що станом на грудень 2010 року у ТзОВ «Світоч»були відсутні правові підстави на виписування податкової накладної на вищенаведені об’єкти нерухомості, оскільки право власності на такі згідно пп.2.1 Попереднього договору повинно було перейти до продавця лише в майбутньому на підставі договору №2407 від 24 листопада 2009 року; відповідно до аб.2 п.1 договору купівлі-прожажу №638 від 23 лютого 2011 року право власності ТзОВ «Світоч»зареєстровано в електроному реєстрі прав власності 23 лютого 2011 року.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

А відтак, з урахуванням вищенаведеного висновки перевірки були підставними та відповідали вимогам чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, понесені позивачем судові витрати до відшкодування не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений вищенаведеним Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 19 червня 2011 року.

                    Головуючий                                                                       Ланкевич А.З.