КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 квітня 2011 року 668/11/1070
Київський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Щавінського В.Р. при секретарі судового засідання –Талалакіну С.М. за участю представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «М-Трейд»
до Державної податкової інспекції у Гусятинському районі Тернопільської області
про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Гусятинському районі Тернопільської області №0000172300/0 від 25.08.2010 р. та №0000172300/1 від 17.09.2010 р., -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Торговий дім М-Трейд» звернулось до суду з позовом до ДПІ в Гусятинському районі Тернопільської області з вимогами визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Гусятинському районі Тернопільської області №0000172300/0 від 25.08.2010 р. та №0000172300/1 від 17.09.2010 р. В обґрунтування своїх вимог вказує, що податкове повідомлення-рішення №0000172300/0 від 25.08.2010 р. прийнято ДПІ у Густинському районі за результатами позапланової перевірки на підставі Акту №352/23-35855812 від 11.08.2010 р. (далі – Акт перевірки), з якого вбачається, що перевіркою встановлено, що в порушення ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі – Закон «Про ПДВ») позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2010 р. на суму 2177755,00 грн.
Пояснює, що в Акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою виявлено операції по нікчемним правочинам, які не підпадають під визначення податкового кредиту, згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.7.3 ст.7, Закону «Про ПДВ», а також періодів визначених п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону «Про ПДВ», не підтверджено перевіркою в частині реалізації господарської компетенції по обов’язку документування операцій згідно вимог, встановлених ст.4, ст.8, ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік в Україні» від 16.01.1999 р. №996-XIV із врахуванням вимог спеціального законодавства.
Перевіркою зменшено суму податку на додану вартість, заявлену позивачем до відшкодування з бюджету за березень 2010 р. по операціях з ТОВ «Будівельна Кераміка», ПП «Авантис», ТОВ «Вест-Агро-Ресурс», ТОВ «Мрія-Центр», ТОВ «Агро-Престиж», ТОВ «Мрія-Підгайці», ТОВ «Соняшник і К», ЗАТ «Укр-Агро-НПК», ТОВ «Рамбус Трайгон», ТОВ «Мрія-Підгайці» у розмірі 2177755,00 грн.
Вказує, що угоди з вказаними підприємствами відповідач вважає нікчемними, на підставі ст.228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, тому податковий кредит з податку на додану вартість, на думку податкового органу, сформовано безпідставно. Висновки щодо нікчемності вищевказаних угод та безпідставності формування податкового кредиту відповідачем зроблено з тих мотивів, що, як вважає податковий орган, при перевірці не виявлено перевізних документів, які б підтверджували рух придбаних товарів від постачальників до покупця позивача, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товару від вищенаведених підприємств. На думку податкового органу, позивачем порушено вимоги ст.7 Закону «Про ПДВ», ст.ст. 203, 206, 208, 215, 216, 228 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні», ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України №128/2568 від 20.02.1998 р.).
Зазначає, що спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон «Про ПДВ». Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість та порядку визначення суми бюджетного відшкодування слід керуватися нормами цього закону. Згідно із положеннями п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону «Про ПДВ», суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою (робіт, товарів) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Пунктом 1.7 ст.1 Закону «Про ПДВ» встановлено, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ»). Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ» податкова накладна видається платником податку, що здійснює поставку товарів (послуг), за вимогою особи, що їх отримує, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Вказує, що на момент виникнення податкових зобов’язань у зв’язку з господарською діяльністю позивача та вищевказаними контрагентами, останні були внесені до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ та були платниками податку на додану вартість, зареєстрованими в органах державної податкової служби, їм було присвоєно індивідуальні податкові номери.
Наявні у ТОВ «Торговий дім «М-Трейд» податкові накладні, видані зазначеними контрагентами, відповідають всім вимогам передбаченим п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ», а отже, виходячи із п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ», наявність у позивача податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.
Позивач вважає неправомірними висновки податкового органу про нікчемність вказаних господарських договорів. Пояснює, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ТОВ «Торговий дім «М-Трейд» за КВЕД є, зокрема, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; інші види оптової торгівлі. Вказану діяльність і здійснював позивач, придбаваючи товар (зерно, паливо) за спірними договорами та в подальшому, реалізуючи його іншим суб’єктам господарювання. При цьому вказані операції не пов'язані з виробництвом вказаного товару.
Вказує, що у позивача наявний управлінський та технічний персонал для досягнення результатів за вказаними господарськими операціями. Так, у І кварталі 2010 р. (перевіряємий період) у штаті ТОВ «Торговий дім «М-Трейд» працювало 30 осіб, яких було достатньо для здійснення відповідної підприємницької діяльності, були наявні офісні, складські приміщення, та інші основні засоби.
У судових засіданнях представники позивача підтвердили обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Відповідач – ДПІ у Гусятинському районі Тернопільської області проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що працівниками державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ „Торговий дім М-Трейд" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за березень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.02.2010 р. по 28.02.2010 р., результати якої оформлено Актом перевірки.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7, ст. 7 Закону «Про ПДВ», що виразилось у завищені суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 р. на суму 2177755,00 грн.
На підставі Акту перевірки ДПІ у Гусятинському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 25.08.2010 р. №0000172300/0 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість заявленої до відшкодування з бюджету за березень 2010 р. в сумі 2177755,00грн.
Вказує, що позивачем вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось у адміністративному порядку, однак скарги позивача були залишені без задоволення. За наслідком розгляду скарг відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №0000172300/1, №0000172300/2, №0000172300/3.
Пояснює, що як вбачається з адміністративного позову, на думку позивача, фактичне здійснення господарських операцій підтверджено відповідними первинними документами, податковими накладними, долученими до матеріалів справи, а відтак, позивач прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Гусятинському районі прийняте в порушення вимог Закону «Про ПДВ».
Однак, такі висновки позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та фактичних обставинах справи.
Вказує, що зі змісту Закону «Про ПДВ» вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, робіт, послуг з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише тільки оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
При цьому, дані вимоги чинного податкового законодавства щодо реального характеру господарської операції узгоджуються з основними принципами, визначеними ст. 4 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-ХIV, відповідно до яких бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на принципі превалювання сутності над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Пояснює, що проведеною перевіркою для встановлення правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ „Торговий дім «М-Трейд" проведено дослідження взаємовідносин з контрагентами-постачальниками, а саме: ТОВ „Будівельна Кераміка,, договір поставки дизпалива №28-05/09 від 28.05.2009 р.; ПП «Авантис»" договір поставки дизпалива №171008-1II від 17.10.2008 р.; ТОВ „Вест - Агро -Ресурс" договір поставки аміачної селітри і арматури №ВАР ТМ-11/01/10 від 11.01.2010 р.; ТзОВ «Мрія-Центр» договір поставки картоплі, пшениці №17/06/09 від 07.06.2009 р.; ТОВ «Агро-Престиж» договір поставки аміачної селітри; ТОВ «Мрія-Підгайці» договір поставки кукурудзи №02/03/10 від 02.03.2010 р., договір поставки ячменю №30/03/10 від 30.03.2010 р.; ТОВ «Рамбурс Трайгон» договір поставки ріпак №80/Київ від 24.02.2010 р.; ТОВ «Соняшник і К» договір поставки карбаміду; ЗАТ «УкрАгро НПК» договір поставки карбаміду.
Вказує, що податковим органом при дослідженні взаємовідносин позивача з вищенаведеними постачальниками під час проведення перевірки зроблено висновки, викладені в Акті перевірки, щодо недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Позивач здійснював операції з фінансово-грошовими потоками, які відображено в виписках по руху коштів в банках, по зазначених реквізитах правочину товарний характер яких наявними документами перевіркою не підтверджений. ТОВ «Торговий дім «М-Трейд» при перевірці документально не доведено дотримання вимог в частині реалізації господарської діяльності, ч. 1 ст.55 ГК України, в частині участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), власного майна за рахунок відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, за рахунок відсутності управлінського, технічного, робітничого персоналу, за рахунок відсутності власних або орендованих складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, відсутності власного або орендованого рухомого майна, спеціалізованої техніки, обладнання та устаткування, за рахунок відсутності можливостей фактичного здійснення операції з урахуванням реального часу, оперативності проведення операцій в залежності від місця знаходження майна контрагентів та місця виконання зобов'язань. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків.
На думку відповідача, відсутність товарно-транспортних накладних є обставиною, що вказує на фіктивність господарських операцій. Крім того, неможливість реального здійснення зазначених операцій вбачається з урахуванням часу, місця знаходження майна та оперативності проведення операцій, віддаленості суб'єктів господарювання один від одного, оскільки відсутнє документальне підтвердження оформлення документів на відрядження, та не представлено журнал реєстрації наказів, а згідно журналу реєстрації посвідчень про відрядження директором не оформлялись документи на відрядження з метою укладання договорів та додаткових угод, а також на підприємстві відповідно до даних бухгалтерського обліку відсутнє нарахування добових витрат та підзвітних сум по понесених працівниками витратах у відрядженнях.
Вважає, що ці правочини внаслідок яких позивачем неправомірно віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, що протирічить інтересам держави і суспільства, та є таким, що порушують публічний порядок, а отже, в силу ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемними.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
ТОВ «Торговий дім М-Трейд» зареєстроване 13.08.2008 р. Гусятинською районною державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію від 13.08.2008 р. №16481020000000641). Взято на податковий обліку в органах державної податкової служби 15.08.2008 р. №31, перебуває на обліку в ДПІ у Гусятинському районі.
Працівниками ДПІ у Гусятинському районі Тернопільської області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «М-Трейд» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за березень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.02.2010 р. по 28.02.2010 р., результати якої оформлено Актом перевірки.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону «Про ПДВ», що виразилось у завищені суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 р. на суму 2177755,00 грн.
На підставі Акту перевірки ДПІ у Гусятинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172300/0 від 25.08.2010 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість заявленої до відшкодування з бюджету за березень 2010 р. в сумі 2177755,00 грн.
Вказане податкове повідомлення рішення було оскаржене позивачем до ДПІ у Гусятинському районі в адміністративному порядку.
За наслідками розгляду первинної скарги ТОВ «Торговий дім М-Трейд" рішенням ДПІ у Гусятинському районі від 17.09.2010 р. №7655/10-12 «Про результати розгляду первинної скарги» податкове повідомлення-рішення від 25.08.2010 р. №0000172300/0 залишено без змін.
Згідно п.4.3, п.5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Гусятинському районі з метою доведення граничного строку сплати прийнято та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення №0000172300/1 від 17.09.2010 р., яке позивачем було оскаржено до ДПА України у Тернопільській області та ДПА України.
На підставі рішень ДПА в Тернопільській області від 18.11.2010 р. №17172/10/25-007/285 та ДПА України від 28.01.2011р. №2367/7/25-0515, прийнятих за розглядом повторних скарг. ДПІ у Гусятинському районі прийнято податкові повідомлення-рішення №0000142300/2 та №0000142300/3. Після цього позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем зроблено висновок про нікчемність господарських угод, укладених ТОВ «Торговий дім «М-Трейд» на підставі яких визначено суму бюджетного відшкодування за березень 2010 р., а саме:
Договір поставки дизпалива №28-05/09 від 28.05.2009 р. між ТОВ „Торговий дім М-Трейд» (Покупець) та ТОВ „Будівельна Кераміка,, (Продавець);
Договір поставки дизпалива №171008-1II від 17.10.2008 р. між ТОВ „Торговий дім М-Трейд" (Покупець) та з ПП «Авантис» (Продавець);
Договір поставки аміачної селітри і арматури №ВАР ТМ-11/01/10 від 11.01.2010 р. між ТОВ „Торговий дім М-Трейд" (Покупець) та ТОВ „Вест - Агро -Ресурс" (Продавець);
Договір поставки картоплі, пшениці №17/06/09 від 07.06.2009 р. між ТОВ „Торговий дім М-Трейд" (Покупець) і ТзОВ «Мрія-Центр» (Продавець);
Договір поставки аміачної селітри між ТОВ „Торговий дім М-Трейд" (Покупець) та ТОВ «Агро-Престиж» (Продавець);
Договір поставки ячменю №30/03/10 від 30.03.2010 р. та договір поставки кукурудзи №02/03/10 від 02.03.2010 р. між ТОВ „Торговий дім М-Трейд" (Покупець) і ТОВ «Мрія-Підгайці» (Продавець);
Договір поставки ріпаку №80/Київ від 24.02.2010 р. між ТОВ „Торговий дім М-Трейд" (Покупець) і ТОВ «Рамбурс Трайгон» (Продавець);
Договір поставки карбаміду між ТОВ „Торговий дім М-Трейд" (Покупець) та ТОВ «Соняшник і К» (Продавець);
Договір поставки карбаміду між ТОВ „Торговий дім М-Трейд" (Покупець) і ЗАТ «УкрАгро НПК» (Продавець).
Обґрунтованість своїх висновків відповідач пояснює тим, що під час проведення перевірки зроблено висновки, викладені в Акті перевірки, щодо недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. ТОВ „Торговий дім „М-Трейд" здійснювало операції з фінансово - грошовими потоками, які відображено в виписках по руху коштів в банках, по зазначених реквізитах правочину товарний характер яких наявними документами перевіркою не підтверджений. ТОВ «Торговий дім «М-Трейд» при перевірці документально не доведено дотримання вимог в частині реалізації господарської діяльності, ч.1 ст.55 ГК України, в частині участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), власного майна за рахунок відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, за рахунок відсутності управлінського, технічного, робітничого персоналу, за рахунок відсутності власних або орендованих складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, відсутності власного або орендованого рухомого майна, спеціалізованої техніки, обладнання та устаткування, за рахунок відсутності можливостей фактичного здійснення операції з урахуванням реального часу, оперативності проведення операцій в залежності від місця знаходження майна контрагентів та місця виконання зобов'язань. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон «Про ПДВ». Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість та порядку визначення суми бюджетного відшкодування слід керуватися нормами цього закону.
Згідно із положеннями п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону «Про ПДВ», суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою (робіт, товарів) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Пунктом 1.7 ст.1 Закону «Про ПДВ» встановлено, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ»). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку з операцій поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, не підтверджених податковими накладними.
Згідно п.7.4.1 Закону «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 ст.81 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи),у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.7.5 Закону «Про ПДВ» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ» податкова накладна видається платником податку, що здійснює поставку товарів (послуг), за вимогою особи, що їх отримує, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Тобто, підставою для включення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів (послуг) є належним чином оформлена податкова накладна.
Діюче законодавство містить виключні випадки, при яких сума ПДВ, сплачена платниками податку при придбанні товарів (послуг) не включається до податкового кредиту. Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ», будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджено податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг).
Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку-продавцем, визначено п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ». Згідно цієї норми податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
На момент виникнення податкових зобов’язань у зв’язку з господарською діяльністю позивача та вищевказаними контрагентами, а саме: ТОВ «Будівельна Кераміка», ПП «Авантис», ТОВ «Вест-Агро-Ресурс», ТзОВ «Мрія-Центр», ТОВ «Агро Престиж», ТОВ «Мрія Підгайці», ТОВ «Рамбус Трайгон», ТОВ «Соняшник і К», ЗАТ «УкрАгро НПК», ТзОВ «Мрія-Центр», ТзОВ ТД «Аско», ТОВ «Лемківська Мрія», ТОВ «Мрія Поділля», ТОВ «Новагріс», ТОВ «Цукровий завод Хоростків», ТОВ «Буд М», ФГ НВО «Мрія»), останні були внесені до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ та були зареєстрованими в органах державної податкової служби як платники податку на додану вартість, їм було присвоєно індивідуальні податкові номери.
Відповідачем в Акті перевірки (абз.7 п.3 на стор.3) зазначено, що за результатами перевірки не встановлено взаємовідносин ТОВ «Торговий дім «М-Трейд» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними.
Як вбачається з матеріалів справи, всі первинні документи, які підтверджують право позивача на отримання податкового кредиту були надані відповідачу та були предметом його перевірки, що підтверджується Актом перевірки та додатками до нього. В Акті перевірки відсутні будь-які обґрунтування порушень позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.7.3 ст.7 , п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ».
Наявні у ТОВ «ТД М-Трейд» податкові накладні, видані вищезазначеними контрагентами, відповідають всім вимогам передбаченим п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ», а отже, виходячи із норми п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ», наявність у позивача податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.
За таких обставин суд, вважає, що позивачем було правомірно враховано до складу податкового кредиту за березень 2010 р. у розмірі 2177755,00 суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від вищевказаних контрагентів.
Судом не можуть бути враховані твердження відповідача про нікчемність вказаних правочинів через відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, як такі що не базуються на вимогах закону.
Правочин – це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст.202 ЦК України). Відповідно правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки, є фіктивним і має визнаватись у судовому порядку недійсним.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний, при цьому вони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.
Пункт 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Згідно ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. №2344-III документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно п.2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. №207, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб обов’язковою є - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.
Посилання відповідача на обов’язковість наявності товарно-транспортних накладних згідно Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1996 р., судом не може бути взяти до уваги, оскільки вказаний наказ не був зареєстрований Міністерством Юстиції України і відповідно є нечинним згідно п.3 Указу Президента України від 03.10.1992 р. №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», яким передбачено, що вказані нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Частинами 5 та 6 ст.267 ГК України встановлено, що у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.
Таким чином, ні законодавство, ні договір поставки не зобов’язують підприємство-постачальника мати власні потужності для виробництва товару, його зберігання або самостійно здійснювати його перевезення. Такими виробничими потужностями, транспортною інфраструктурою можуть володіти інші учасники товарообороту: відповідні дилери, субдилери, посередники у торгівлі.
Крім того, сторонами за положеннями договору купівлі-продажу нафтопродуктів №28-05/09 від 28.05.2009 р. та договору поставки №17/12-09 від 17.12.2009 р. умови поставки визначені з урахуванням Офіційних правил тлумачення термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» (в редакції 2000 року): СРТ – склад покупця, тобто склад ТОВ «Торговий дім «М-Трейд».
На думку суду про необґрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин.
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов’язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.
В свою чергу, факти, зафіксовані в Акті перевірки, спростовують висновки відповідача про фіктивність правочинів, зокрема.
1. Кількість працюючих на підприємстві про що зазначено в п.5 Довідки, оформленої відповідачем, станом на 31.03.2010 р., становить 30 осіб, що вказує на наявність персоналу, який здатний здійснювати реалізацію укладених правочинів.
2. На момент проведення перевірки позивач був зареєстрований за адресою Тернопільська область, Гусятинський район, с.Васильківці, вул.Незалежності, 68, що також підтверджується п. 2.3.2 Акту перевірки.
Крім того, під час проведення перевірки відповідачем встановлено (стор. 2 Акту перевірки), що згідно з п. 9 Довідки фактично Позивач знаходиться за адресами:
а) Тернопільська область, Гусятинський район, с. Васильківці, вул. Незалежності, 68, де знаходиться орендовані: офісне приміщення, частина будівлі хімскладу та цистерни;
б) м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. № 19-21, де знаходиться орендоване офісне
приміщення;
в) Тернопільська область м. Ланівці, вул. Вишнівецька, 35;
- Тернопільська область, м. Борщів, вул. В.Великого,
- Тернопільська область, смт. Козова, вул. Заводська, 1,
- Тернопільська область, м. Бучач, вул. П.Тичини, 3,
- Тернопільська область, м. Збараж, майдан Кармелюка, 1,
- м.Хоростків, вул.Заводська, 1, де знаходиться орендоване паливо-заправне обладнання. На стор. 14 Довідки Відповідач встановив, що у періоді, що перевіряється Позивач не мав у власності основних фондів І групи, а використовував у діяльності орендовані основні фонди І групи, зокрема:
- договір оренди приміщення з СФНВГ «Мрія» від 26.12.2008 р., об'єктом оренди є 1 кімната загальною площею 10 м2, Тернопільська область, Гусятинський район, с.Васильківці, вул. Незалежності, 68.
- договір оренди приміщення з СФНВГ «Мрія» від 31.12.2008 р., об'єктом оренди є частина будівлі хімічного складу площею 174,4 м2, Тернопільська область, Гусятинський район, с. Васильківці, вул. Незалежності, 68.
- договір оренди №09/09/08 від 09.09.2008 р. з ТОВ «Мрія Поділля», об'єктом оренди є цистерни об'ємом 50 м3 в кількості 1 шт. та об'ємом 25 м3 в кількості 1 шт., Тернопільська область, Гусятинський район, с. Васильківці, вул. Незалежності, 68.
- договір оренди №16/09/08 від 16.09.2008 р. з СФНВГ «Мрія», об'єктом оренди є цистерни об'ємом 10 м3 в кількості 1 шт. та цистерну об'ємом 25 м3. в кількості 1 шт.
- договір суборенди укладений у м. Києві 29.12.2008 р. за № б/н від 29.08.2008 р. з ТОВ «Юридична фірма «Астерс» (суборендодавець) - об'єктом оренди є частина нежилих приміщень 15-го поверху (в літ. «А») офісно-житлового комплексу загальною площею 26 501,70 м2, за адресою м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 19-21 (літера «А»).
- договір суборенди № 04/01 від 04.01.2010 р. з ТОВ «Цукровий завод Ланівці» об'єктом оренди є заправне обладнання, яке розташоване за адресою Тернопільська область, м. Ланівці, вул. Вишнівецька, 35.;
- договір суборенди № 04/10 від 04.01.2010 р. з ТОВ «Цукровий завод Борщів», об'єктом оренди є паливно-заправне обладнання, яке розташоване за адресою Тернопільська область, м. Борщів, вул. В.Великого;
- договір суборенди № 04/01-КТ від 04.01.2010 р. з ТОВ «Цукровий завод Козова», об'єктом оренди є суборенди паливо-заправне обладнання, яке розташоване за адресою Тернопільська область, смт. Козова, вул. Заводська, 1;
- договір суборенди № 04/01 від 04.01.2010 р. з ТОВ «Цукровий завод Бучач», об'єктом оренди є паливо-заправне обладнання, яке розташоване за адресою Тернопільська область, м. Бучач, вул. П.Тичини, 3;
- договір суборенди № 2010/04/ОІ-МЗ від 04.01.2010 р. з ТОВ «Цукровий завод Збараж», об'єктом оренди є суборенди паливо-заправне обладнання, яке розташоване за адресою Тернопільська область, м. Збараж, майдан Кармелюка, 1;
- договір суборенди № б/н від 04.01.2010 р. з ТОВ «Цукровий завод Хоростків», об'єктом оренди є паливо-заправне обладнання, яке розташоване за адресою Тернопільська область, м. Хоростків, вул. Заводська, 1.
Таким чином, встановлені під час проведення перевірки відповідачем факти наявності в користуванні у позивача обладнання та приміщень спростовують його твердження про відсутність доказів реального здійснення фінансово-господарських операцій.
Твердження відповідача про те, що відсутність документів на відрядження з метою укладення договорів та додаткових угод, а також відсутність нарахування добових витрат та підзвітних сум по понесених працівниками витрат у відрядженнях є доказом фіктивності укладених договорів судом враховане не може бути виходячи з наступного.
Співставлення даних місцезнаходження контрагентів та позивача свідчить, що орендовані Позивачем приміщення перебувають або в одному й тому самому населеному пункті з місцем укладання договорів та постачальника, або у безпосередньої близькості до нього.
Крім того, відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції Україні від 31.03.1998 р. №218/2658, «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» (далі - Інструкція) службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).
Ст.203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Суд вважає, що при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв’язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.
Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність данних в яких установлена судом.
Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше.
Відповідачем не надано доказів того, що вказані договори поставки у судовому порядку визнавались недійсними.
Поряд з цим, відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.
Наявні у матеріалах справи первинні документи (прибуткові та видаткові накладні, платіжні доручення, податкові накладні), якими оформлені господарські операції з придбання та реалізації товарно-матеріальних цінностей, складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 р.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення. Відтак, відсутність обов‘язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб’єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.
Наявні під час перевірки первинні документи (видаткові накладні, акти прийому-передачі тощо), копії яких містяться в матеріалах справи, доводять факт передання товару за договорами, що не дозволяє кваліфікувати правочини як фіктивні.
Крім того, здійснення вищевказаних операцій щодо придбання та реалізації товарно-матеріальних цінностей, підтверджується наявністю у товариства інших первинних документів, а саме договорів, додаткових угод, актів, виписок банку, платіжних доручень, які надавались перевіряючим в ході проведення перевірки.
Разом з тим, під час розгляду справи позивачем надано висновок експертно-економічного дослідження №10924/11864/10-19 від 17.12.2010 р. проведеного експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, за яким зроблено наступні висновки:
1) Згідно з наданими документами, відповідно до приписів чинного законодавства первинними документами, підтверджується проведення ТОВ «Торговий дім «М-Трейд» господарських операцій за наступними господарськими договорами за період з вересня 2009 р. по лютий 2010 р.: договір купівлі-продажу нафтопродуктів №28-05/09 від 28.05.2009 р., укладений ТОВ «Торговий дім «М-Трейд» з ТОВ «Будівельна кераміка»; договір з ПП «Авантис» №171008-111 від 17.10.2008 р.; Договір з ТОВ «Вест-Агро-Ресурс» №ВАР-ТМ-11/01/10 від 11.01.2010 р.; Договір з ТОВ «Мрія Центр» №17/06/09 від 07.06.2009 р.; Договір з ТОВ «Агро Престиж»; Договір з ТОВ «Мрія Підгайці» №02/03/2010 р. від 02.03.2010 р.; Договір з ТОВ «Мрія Підгайці» №30/03/10 від 30.03.2010 р.; Поставка ТМЦ (карбаміду) ТОВ «Соняшник і К» згідно видаткових накладних; Поставка ТМЦ (карбаміду) ЗАТ «УкрАгро НПК» згідно видаткових накладних; Договір з ТОВ «Рамбус Трайгон» від 24.02.2010 р. №80/Київ.
2) Відповідно до вимог чинного законодавства та наданих документів, господарські операції, здійснені ТОВ «Торговий дім «М-Трейд» за наступними договорами договір купівлі-продажу нафтопродуктів №28-05/09 від 28.05.2009 р., укладений ТОВ «Торговий дім «М-Трейд» з ТОВ «Будівельна кераміка»; договір з ПП «Авантис» №171008-111 від 17.10.2008 р.; Договір з ТОВ «Вест-Агро-Ресурс» №ВАР-ТМ-11/01/10 від 11.01.2010 р.; Договір з ТОВ «Мрія Центр» №17/06/09 від 07.06.2009 р.; Договір з ТОВ «Агро Престиж»; Договір з ТОВ «Мрія Підгайці» №02/03/2010 р. від 02.03.2010 р.; Договір з ТОВ «Мрія Підгайці» №30/03/10 від 30.03.2010 р.; Поставка ТМЦ (карбаміду) ТОВ «Соняшник і К» згідно видаткових накладних; Поставка ТМЦ (карбаміду) ЗАТ «УкрАгро НПК» згідно видаткових накладних; Договір з ТОВ «Рамбус Трайгон» від 24.02.2010 р. №80/Київ – знайшли своє відображення в бухгалтерському обліку та можуть бути відображені у складі валових витрат підприємства, а суми податку на додану вартість, підтверджені податковими накладними, можуть бути враховані у складі податкового кредиту у відповідні звітні періоди.
Наданий висновок експертного дослідження судом взято до уваги в якості доказу в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами на підтвердження здійснення позивачем господарських операцій.
За таких обставин, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Гусятинському районі Тернопільської області №0000172300/0 від 25.08.2010 р. та №0000172300/1від 17.09.2010 р. винесені протиправно, а тому підлягають скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними і скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Гусятинському районі Тернопільської області №0000172300/0 від 25.08.2010 р. та №0000172300/1від 17.09.2010 р.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України.
Суддя Щавінський В. Р.
Постанова у повному обсязі виготовлена 19 квітня 2011 року.