ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/2399/11 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи
за позовом: прокурора Гайсинського району Вінницької області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про: стягнення богу по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування
ВСТАНОВИВ :
23 травня 2011 року прокурор Гайсинського району Вінницької області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області звернувся в суд з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 1641 грн. 60 коп.
Позов мотивовано тим, що внаслідок несплати коштів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за відповідачем рахується заборгованість по сплаті страхових внесків до Управління Пенсійного фонду України Гайсинському районі Вінницької області в сумі 1641 грн. 60 коп.
Оскільки, заборгованість в добровільному порядку не погашена, прокурор Гайсинського району, на підставі ст. 60 КАС України, звернувся в інтересах держави в особі УПФ України у Гайсинському районі до суду з позовом про стягнення коштів.
Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, проте надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Належним чином повідомлений представник прокуратури, також в судове засідання не прибув.
Не з’явився і відповідач, хоча надіслав суду квитанцію від 08.06.2011 року №5 про сплату обов’язкового пенсійного внеску за 2010 рік в сумі 1641,6 гривень.
Частиною 6 статті 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неявку сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, відсутність потреби у виклику свідків чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. При цьому, відповідно до положень статті 41 КАС України технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 5 Закону № 1058- IV, виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Приватний підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України у Гайсинському районі і є платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування. Відтак, у відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" зобов’язана подавати, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 року № 2461-VI, який набрав чинності з 17.07.2010 року фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов’язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з розрахунку ціни позову (а.с. 8), за відповідачем рахується заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня по грудень 2010 року в загальній сумі 1641,6 грн. Крім того, заборгованість також підтверджується надісланими відповідачу вимогами про сплату заборгованості.
Проте, судом встановлено, що заявлена у позові заборгованість в сумі 1641,6 гривень на момент розгляду адміністративної справи сплачена в повному обсязі, про що свідчить квитанція про переказ готівки від 08.06.2011 року №5 про сплату обов’язкового пенсійного внеску за 2010 рік в сумі 1641,6 гривень.
Таким чином, правових підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 суд не вбачає, оскільки відсутній предмет спору.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
в задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя (підпис) Чудак Олеся Миколаївна
з оригіналом згідно
Суддя
Секретар