ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/2535/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Комара Павла Анатолійовича,
при секретарі судового засідання: Середюку Миколі Анатолійовичу
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1;
відповідача : не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі
про: визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся з адміністративним позовом суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі - СПД ФО ОСОБА_1) до управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області (далі - УПФ України у Гайсинському районі) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на адресу позивача відповідачем було надіслано дві вимоги про сплату боргу по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Позивач стверджує, що за ним не рахується будь-якого боргу перед УПФ України у Гайсинському районі, оскільки він не є ні страхувальником, ні застрахованою особою у солідарній системі Пенсійного страхування, крім того, він не звертався з заявою про відрахування страхових внесків, не укладав договору про сплату страхових внесків та не узгоджував розрахунок сплати страхових внесків, а тому не зобов'язаний їх сплачувати.
В судовому засіданні, яке призначалось на 10 червня 2011 року, позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надавши суду пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.
Вчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник ПФУ в судове засідання не з'явився, однак надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі разом із запереченням на позовну заяву.
У вказаному запереченні спростовуються доводи, викладені у позовній заяві, а саме: відповідач зазначає, що надіслання суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі вимог про стягнення заборгованості, у разі несплати нею страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є законною та однією з основних функцій такого органу виконавчої влади, як Пенсійний фонд України. Несплата суб'єктом господарювання страхових внесків істотно зачіпає економічні інтереси держави, призводить до дефіциту бюджету Пенсійного фонду, позбавляє Пенсійний фонд можливості здійснювати своєчасне та повне фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інші соціальні виплати та призводить до необхідності виділення коштів з Державного бюджету України для покриття витрат Пенсійного фонду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09 липня 2003 року, який набрав чинності з 01 січня 2004 року (далі - Закону).
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію № НОМЕР_1 від 27.12.2001 року ОСОБА_1 є фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, а тому, відповідно до вищевказаних норм є страхувальником та платником страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів, виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах. Дата подання звітності до Пенсійного фонду України - до 1 квітня року, наступного за базовим звітним роком .
Стаття 1 Закону зазначає, що мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Всупереч вимог статті 20 Закону, позивач не сплатив суму страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, в зв’язку з чим, станом на 01 квітня 2011 року виникла заборгованість зі сплати недоїмки в сумі 1712,80 грн.
Згідно пункту 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Відповідно до пункту 5 частини 9 статті 106 Закону, яка діяла на момент вказаних правовідносин, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою, або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством до органів Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі десяти відсотків суми страхових внесків, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком № 17, відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
На підставі зазначених норм, позивачу направлялися наступні вимоги: № 644 від 04 травня 2011 року про сплату боргу, що утворився станом на 01 квітня 2011 року, в сумі 854,46 грн. та № 645 від 04 травня 2011 року про сплату боргу, що утворився станом на 01 квітня 2011 року, в сумі 858,34 грн. Однак, боржник протягом 10 робочих днів після отримання вимог не сплатив вказані суми боргу.
Статтею 23 Закону встановлено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Зазначені у вимогах суми боргу відповідачем не сплачені у встановлений Законом строк та не оскаржувались у встановленому порядку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).
Таким чином, враховуючи частину фіксованого (єдиного) податку, що перерахована позивачем до УПФ України у Гайсинському районі Вінницької області, станом на 01 квітня 2011 року заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 1712,80 грн., а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович