Справа № 629/5614/21

провадження № 1-кп/632/14/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року                                 місто Златопіль

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого – ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , захисників ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , представника потерпілого ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_18 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває вказане вище кримінальне провадження.

01 листопада 2024 року до суду надійшли клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , які спливають 17 листопада 2024 року.

В обґрунтування клопотання щодо ОСОБА_6 прокурор зазначив, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів та особливо тяжкого злочину, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Також прокурор вказав, що злочини, у яких обвинувачується ОСОБА_6 , були вчинені ним як за попередньою змовою групою осіб, так і у складі організованої групи, з погрозою насильства над потерпілими та їх близькими родичами, пошкодження майна потерпілих та їх близьких родичів, що перебуває у їхньому віданні.

В обґрунтування клопотання щодо ОСОБА_11 прокурор зазначив, що він обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яке є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_11 , було вчинено ним у складі організованої групи, з погрозами насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах.

При цьому прокурор вказав, що підставою для продовження строків цього запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , з урахуванням даних про особу кожного із обвинувачених, є наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, – переховування від суду; незаконного впливу на потерпілих та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення, які ґрунтуються на тому, що обвинувачені, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути їм призначене у разі визнання їх винуватими, з метою уникнення кримінальної відповідальності можуть переховуватися від суду; впливати на потерпілих і свідків, які ще не допитані судом, та, оскільки докази не досліджені; вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на обставини та характер вчинених кримінальних протиправних дій, у яких вони обвинувачуються.

Також прокурор зазначив, що ОСОБА_6 , який є організатором вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі у складі організованої групи, раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності – тяжких злочинів, серед яких за вимагання, порушив умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово – самовільно залишив місце свого мешкання, виїхав із АДРЕСА_1 , де знаходився протягом тривалого часу.

ОСОБА_11 має місце мешкання, однак не має міцних соціальних зв`язків, які б забезпечили його належну процесуальну поведінку (не одружений, дітей на утриманні не має), не працює, згідно із постановою слідчого від 20 вересня 2021 року, серед інших обвинувачених, був оголошений у розшук.

Сукупність наведених даних характеризують ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , у тому числі, як осіб схильних до переховування.

На підставі викладеного прокурор вважає, що ризики, про які йдеться вище, з урахуванням даних про особу обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , є реальними ї їх ступінь на даний час не зменшилася.

Крім того, прокурор зазначив, що наведені ризики, та той факт, що обвинувачені схильні до переховування та мають реальну можливість вільної зміни свого місця перебування (проживання), вказують на те, що застосування до них більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за їх поведінкою, забезпечити виконання покладених на них процесуальних обов`язків, не зменшить до прийнятного рівень наведених ризиків.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з наведених у них підстав та просив їх задовольнити, оскільки вважає мету і підстави продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_11 законними і обґрунтованими.

Обвинувачений ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував.

Захисник ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_16 проти задоволення клопотання прокурора також заперечувала.

При цьому захисник вважає, що ризики, про які йдеться у клопотанні прокурора, жодними доказами не підтверджені.

ОСОБА_6 тривалий час перебуває під вартою, має постійне місце мешкання, де проживає разом із дружиною та малолітньою дитиною, що вказує на наявність міцних соціальних зв`язків.

Водночас, посилаючись на наведені вище обставини, захисник заявила клопотання про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 – на домашній арешт із забороною обвинуваченому залишати житло цілодобово.

Обвинувачений ОСОБА_11 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, при цьому заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово.

В обґрунтування свого клопотання обвинувачений ОСОБА_11 зазначив, що він тривалий час перебуває під вартою, до теперішнього часу його вина у висунутому йому обвинуваченні не доведена, судовий розгляд кримінального провадження вкотре розпочатий спочатку, а тому не буде завершений у найкоротший термін. Таким чином йому доведеться перебувати під вартою протягом невизначеного часу.

Разом із цим обвинувачений ОСОБА_11 зазначив, що він має постійне місце проживання у АДРЕСА_1 за конкретно визначеною адресою, де мешкає разом зі своєю родиною, тобто має міцні соціальні зв`язки, раніше не судимий.

Захисник ОСОБА_16 , яка також здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_11 , підтримавши позицію останнього, заявила клопотання про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_11 – на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною обвинуваченому залишати житло цілодобово.

Не заперечуючи наявності підстав для застосування щодо ОСОБА_11 запобіжного заходу, зокрема наявності ризиків про які йдеться вище, захисник зазначила, що із перебігом часу вони суттєво зменшилися ї їм можливо запобігти шляхом застосування відносно обвинуваченого такого запобіжного заходу, як домашній арешт.

Також захисник зазначила, що на підтвердження ризиків про які йдеться в клопотанні прокурора жодних нових даних не надано, кожного разу клопотання має один і той же зміст.

У той же час обвинувачений ОСОБА_11 досить тривалий час перебуває під вартою, даний факт сам по собі вказує на те, що ризики, які стали підставою для взяття його під варту на початковій стадії розслідування кримінального провадження, суттєво зменшилися, і як було зазначено вище, їм можливо запобігти шляхом застосування до ОСОБА_11 менш суворішого запобіжного заходу. Разом із цим він має постійне місце мешкання, міцні соціальні зв`язки, раніше не судимий.

Представник потерпілого ОСОБА_17 – адвокат ОСОБА_18 вважає, що клопотання прокурора підлягають задоволенню, оскільки вони є законними і обґрунтованими, а для продовження строків дії такого запобіжного заходу як тримання під вартою - є всі передбачені законом підстави.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питань, які вирішуються, суд доходить наступного.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно із ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч. 3 ст. 176 КПК України).

Частинами 1, 2 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого і свідка; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

У ч. 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, згідно із ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує; до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

14 квітня 2021 року ОСОБА_6 був затриманий на підставі ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

16 квітня 2021 року – під час досудового розслідування, щодо ОСОБА_6 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підставою для прийняття такого рішення слідчим суддею стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення – особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуванню від органів досудового розслідування та/або суду; знищенню, схованню або спотворенню будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконному впливу на потерпілих та свідків; перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення, продовженню кримінального правопорушення, у якому підозрюється зазначена особа.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – до 11 грудня 2021 року, включно.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 грудня 2021 року, постановленою під час підготовчого судового засідання, з наведених вище підстав щодо ОСОБА_6 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – по 29 січня 2022 року, який у подальшому був неодноразово продовжений судом, востаннє до 15 грудня 2022 року.

Відповідно до ухвали Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року зазначену ухвалу скасовано, відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

У подальшому зазначений запобіжний захід щодо ОСОБА_6 був неодноразово продовжений згідно із ухвалами Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 08 грудня 2022 року, 01 лютого і 30 березня 2023 року. Востаннє по 30 травня 2023 року.

До 30 травня 2023 року відносно ОСОБА_6 були продовжені і певні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_6 було змінено запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 28 липня 2023 року, дію якого у подальшому було неодноразово продовжено судом - востаннє до 17 листопада 2024 року.

Підставою для прийняття такого рішення стала наявність наступних обставин: негативна репутація обвинуваченого ОСОБА_6 , зокрема систематичне вчинення ним кримінальних протиправних дій у минулому; наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ряду кримінальних правопорушень – тяжких злочинів та особливо тяжкого злочину, вчинених як за попередньою змовою групою осіб, так і у складі організованої групи; наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; свідоме порушення умов цілодобового домашнього арешту та обмежень, встановлених судом.

ОСОБА_11 , будучи підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, у зв`язку із переховуванням від органу досудового розслідування, згідно із постановою слідчого від 20 вересня 2021 року, був оголошений у розшук.

08 лютого 2022 року ОСОБА_11 був затриманий у порядку, передбаченому ст. 191 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 лютого 2022 року щодо нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Зазначений запобіжний захід був неодноразово продовжений Первомайським міськрайонним судом Харківської області, востаннє – до 17 листопада 2024 року.

Підставою для прийняття такого рішення стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 кримінального правопорушення – особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, у тому числі, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зміст яких наведений вище.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні ряду кримінальних правопорушень проти власності – тяжких злочинів та особливо тяжкого злочину як за попередньою змовою групою осіб, так і у складі організованої групи, організатором яких він є, за які передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Обвинувачений ОСОБА_6 , хоча й має постійне місце мешкання та родину, працевлаштований, однак раніше судимий за вчинення тяжких злочинів проти власності, через незначний проміжок часу після звільнення із місця позбавлення волі у зв`язку із заміною покарання на більш м`яке, йому знову було повідомлено про підозру у вчиненні аналогічних за видом кримінальних правопорушень.

ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Обвинувачений ОСОБА_11 до обрання запобіжного заходу займався трудовою діяльністю, раніше не судимий, має постійне місце проживання – квартиру АДРЕСА_2 , де мешкає разом із родиною.

У той же час обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і у сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Разом із цим, відповідно до п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук та Йонкало проти України», суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань у цій стадії кримінального провадження вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування, окрім інших, ОСОБА_6 і ОСОБА_19 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення – особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, – вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна ( ОСОБА_6 вчиненому повторно), що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, у складі організованої групи.

Водночас, ОСОБА_6 висунуто обвинувачення ще й у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189 КК України, - вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження майна потерпілого та його близьких родичів, що перебуває в їх віданні, вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Суд, враховуючи викладене, доходить висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо обвинувачених, про які йдеться у клопотаннях прокурора, та які доведені прокурором під час судового розгляду.

Так, у даному випадку, ризик переховування від правосуддя обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю встановленого покарання, оскільки злочини, передбачені ч. 2 і ч. 4 ст. 189 КК України, у яких обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_6 та злочин, передбачений ч. 4 ст. 189 КК України, у якому обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_11 , передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років та позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Разом із цим встановлюючи існування ризику переховування від суду, суд враховує дані про особу кожного із обвинувачених, їх сімейний стан та спосіб життя.

Вказане свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_6 , який хоча й має постійне місце мешкання та сім`ю, працевлаштований, однак порушив умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово, зокрема самовільно виїхав із міста Лозова у місто Харків, обвинувачений ОСОБА_11 , який хоча і має місце проживання, однак був оголошений у розшук у зв`язку із переховуванням від органу досудового розслідування, усвідомлюючи обсяг висунутого їм обвинувачення та покарання, яке може бути їм призначене у разі визнання їх винуватим у вчиненні інкримінованих їм злочинів, можуть залишити місця проживання та переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, як на території України, так і за її межами, а також не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

Таким чином, наведені вище обставини в сукупності дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_11 з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду.

Разом із цим, не може залишатися поза увагою суду, і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України починаючи з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.

Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Отже, суд зазначає, що ризик переховування в умовах воєнного стану, який діє в Україні, є досить вагомим.

Надаючи оцінку ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно з п. 43 рішення ЄСПЛ «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків (потерпілих) може бути визнано на початкових стадіях процесу.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих та свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими і свідками у кримінальному провадженні, в тому числі й на стадії судового розгляду - надаються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ст. ст. 352, 353 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого і свідка та дослідження їх судом.

Враховуючи обсяг висунутого обвинувачення, ступінь тяжкості та характер кримінальних правопорушень, те, що потерпілі, які згідно із обвинувальним актом були безпосередніми учасниками подій вчинення злочинів щодо них, судом не допитані, як і не допитані свідки у даному кримінальному провадженні, суд доходить висновку, що ризик прийняття обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_11 спроб незаконного впливу на потерпілих та свідків, з метою переконання або змушення останніх надати покази у вигідному для них аспекті, є реальним.

Проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинувачених, їх соціальні зв`язки, репутацію та майновий стан, у сукупності з обставинами інкримінованих їм кримінальних правопорушень, враховуючи те, що ОСОБА_6 раніше був засуджений за вчинення тяжких злочинів проти власності, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2, ч. 3 ст. 189 КК України, тобто у тому числі і за вимагання, суд доходить висновку, що наведені обставини об`єктивно вказують на наявність ризику продовження ОСОБА_6 та ОСОБА_11 кримінально-протиправної діяльності та вчинення ними інших кримінальних правопорушень, тобто на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Отже, наведені вище обставини свідчать про наявність ризиків того, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_11 можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Разом із цим з наведених вище підстав, у тому числі обсягу висунутого обвинувачення, даних як про особу ОСОБА_6 , так і про особу ОСОБА_11 , їх спосіб життя та репутацію, суд доходить висновку про те, що ступінь встановлених ризиків є різним для кожного із обвинувачених – більш високим для ОСОБА_6 та меншим для ОСОБА_11 .

Судом також враховано наявність обставин, які відповідно до вимог ст. 178 КПК України, повинні враховуватись при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, зокрема, вік та стан здоров`я обвинувачених, їх репутацію, наявність та відсутність судимостей, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, наявність утриманців.

Враховуючи викладене, існування та вагомість доведених прокурором ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеристику кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , його репутацію, те, що обвинувачений раніше не дотримався умов такого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, суд доходить висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 , та саме тільки такий запобіжний захід зможе запобігти цим ризикам, оскільки вони продовжують існувати і на даний час, а ступінь їх не зменшився.

За таких обставин суд доходить висновку про доцільність продовження строку дії застосованого щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Щодо можливості запобігання наявним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 інших запобіжних заходів, то суд з урахуванням даних, які характеризують ОСОБА_6 , тяжкості злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, стану здоров`я, щодо якого на даний час у розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні дані про неможливість перебування вказаної особи під вартою, вчинених ним дій під час судового розгляду, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам, ступінь яких щодо зазначеної особи не зменшився.

При цьому обставини, на які посилається захисник у даному конкретному випадку, не є тими стримуючими факторами, які свідчать про те, що обвинуваченим не будуть чинитися перешкоди відправленню правосуддя, вчинятися кримінально-протиправні діяння, та недостатньо свідчать про належне виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків, у разі обрання щодо нього більш м`яких запобіжних заходів, у тому числі домашнього арешту, з урахуванням того, що такий вже обирався.

З огляду на сукупність наявних на даний час відомостей щодо особи обвинуваченого ОСОБА_6 , суд доходить висновку, що на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Крім того, згідно із сформованою практикою ЄСПЛ, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.

Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (справа «Летельє проти Франції»).

При цьому, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, зокрема обвинувачення у вчиненні злочинів на території Харківської області як за попередньою змовою групою осіб, так і у складі організованої групи, організатором та керівником якої є ОСОБА_6 , вид і розмір об`єктів посягання – майнові права та майно в особливо великому розмірі, дані про потерпілих, у тому числі про види їх діяльності, висвітлення подій даного кримінального провадження у засобах масової інформації, на думку суду, у цій справі наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.

На підставі викладеного, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які, на думку суду, є досить вагомими і достатніми для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд доходить висновку, що клопотання захисника ОСОБА_16 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого – задоволенню не підлягає.

Враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 , даних про його особу, суд вважає за необхідне не визначати обвинуваченому розмір застави в межах застосованого щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Водночас, при вирішенні клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_11 суд встановлює, чи дотепер наявна обґрунтована підозра (обвинувачення) та ризики, про що зазначено вище, які виправдовують подальше тримання під вартою (або у разі зміни запобіжного заходу - застосування іншого запобіжного заходу).

Обґрунтованість підозри має оцінюватися на кожному етапі: від початкового періоду після затримання особи, так і в подальшому, коли тримання під вартою продовжується. Збереження обґрунтованості підозри є необхідною умовою законності продовження тримання під вартою. Відповідно, хоча під час затримання та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинна бути обґрунтована підозра; у випадках тривалого тримання під вартою також має бути доведено, що підозра зберігається та залишається обґрунтованою протягом усього періоду тримання під вартою. (Рішення у справі Ilgar Mammadov проти Азербайджану, заява № 15172/13 від 22 травня 2014 року, параграф 90). Також, необхідно належним чином оцінити наявність ризиків, які виправдовують продовження тримання під вартою, та які можна обґрунтувати конкретними обставинами справи, а не абстрактними формулюваннями, надаючи належну оцінку індивідуальним обставинам підозрюваного. Наведення таких аргументів може виправдовувати тримання під вартою (Рішення Великої Палати у справі Buzadji проти Республіки Молдова від 5 липня 2016 року, заява № 23755/07, параграф 88). Такі аргументи не можуть використовувати формалістичну та абстрактну мову, також не дозволяється щоразу при розгляді питання про тримання під вартою використовувати ідентичні або стереотипні формулювання, автоматично продовжувати тримання під вартою (Рішення у справі Lisovskij проти Литви від 2 травня 2017 року, заява № 36249/14, параграф 77).

Суд зазначав та зазначає, що протягом періоду часу, що минув, досі є достатні підстави вважати, що наявна обґрунтована підозра, крім того стороною захисту не спростовується питання обґрунтованості підозри. Суд також зазначає, що оскільки обставини не змінилися, ризики переховування від суду, незаконного випливу на потерпілого і свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення, залишились.

Втім, необхідно оцінювати не лише наявність обґрунтованої підозри та ризиків, а й доцільність застосування тримання під вартою до обвинуваченого на цьому етапі провадження.

Окрім наведеного вище, фактично, суд повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав обвинуваченого та дотримання принципу верховенства права.

Тримання під вартою вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі. Тому, суд повинен всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.

Оцінка відповідних і достатніх підстав тримання під вартою має бути здійснена без відриву від фактичної тривалості попереднього ув`язнення. Ця оцінка здійснюється з необхідною ретельністю під час провадження у справі (Рішення у справі Gabor Nagy проти Угорщини-2 від 11 квітня 2017 року, заява № 73999/14, параграф 77). При цьому, потрібно завжди виходити з презумпції звільнення особи з-під варти (Рішення Великої Палати у справі Buzadji проти Республіки Молдова від 5 липня 2016 року, заява № 23755/07, параграфи 89, 91). Мають бути переконливо продемонстровані конкретні факти справи для того, щоби переважати правило поваги до особистої свободи, а також щоби виправдати подальше тримання під вартою (наприклад, Рішення у справі Ilijkov проти Болгарії від 26 липня 2001 року, заява № 33977/96, параграф 84). Питання тривалості тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно.

Враховуючи тривалість строку перебування обвинуваченого під вартою, судом обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Суд зазначає, що хоча за час перебування особи під вартою ризики не зменшилися, також не було встановлено інших обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою, що в контексті тривалого тримання під вартою (з лютого 2022 року – на даний час майже 2 роки і 9 місяців) має враховуватися як обставина на користь звільнення. Суд звертає увагу на те, що тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, а тому станом на зараз, з урахуванням тривалості тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_11 , відсутності судимостей у минулому, наявності соціальних зв`язків, постійного місця проживання, відсутності нових обставин, які виправдовують подальше тримання, цей захід не є пропорційним.

Таким чином, зважаючи на викладене, враховуючи кожну обставину окремо та в сукупності, оцінивши докази на які посилаються сторона обвинувачення та захисту, беручи до уваги мету, підстави та обставини для застосування запобіжних заходів, передбачених ст. ст. 177, 178 КПК України, суд доходить висновку, що необхідності обмеження права особи на свободу, зокрема ОСОБА_11 , передбаченого Конституцією України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кримінальним процесуальним законом України, в контексті зазначеного кримінального провадження, шляхом застосування найсуворішого виду процесуального примусу, як тримання під вартою, на даний час немає.

Згідно із ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, суд вважає, що оскільки ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, щодо обвинуваченого ОСОБА_11 продовжують існувати, запобігти заявленим прокурором ризикам можливо шляхом застосування щодо ОСОБА_11 альтернативного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобового, який дозволить забезпечити виконання ним його процесуальних обов`язків у цьому провадженні, оскільки це є основною метою застосування запобіжного заходу.

При цьому, покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в умовах здійснення нагляду з боку працівників поліції надасть додаткових гарантій дотримання обвинуваченим ОСОБА_11 належної процесуальної поведінки та покладеного обов`язку явки до суду.

Отже, клопотання обвинуваченого  ОСОБА_11  та захисника  ОСОБА_16  про зміну запобіжного заходу підлягають задоволенню, а в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_11  слід відмовити за відсутності достатніх підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 194, 331, 369 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 – задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шістдесят днів, тобто по 03 січня 2025 року, включно, в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_16 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 – з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово – відмовити.

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_11 – відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_11 та захисника ОСОБА_16 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово – задовольнити.

Змінити щодо обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло – квартиру АДРЕСА_2 , цілодобово, встановивши строк дії запобіжного заходу по 05 січня 2025 року, включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки:

- не залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , цілодобово;

- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у встановлений ними час;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії обов`язків, покладених судом, визначити по 05 січня 2025 року, включно.

Обвинуваченого ОСОБА_11 доставити до місяця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , та негайно звільнити з-під варти в залі суду.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_11 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Контроль за виконанням обвинуваченим обов`язків покласти на прокурора.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, їх захиснику та прокурору негайно після її оголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», а також начальнику Лозівського РВП ГУНП в Харківській області – для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя                                                                         ОСОБА_2

Суддя                                                                         ОСОБА_3