ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а/0270/1051/11 Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.
при секретарі: Семеновій Г.В.
за участю представників сторін:
позивача - Стеценко О.Л.
відповідача (апелянта) - Сидоров О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаргород" до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування рішення № 53 від 27.12.2010 року про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001391501 від 19.04.2010 року , -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Шаргород» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування рішення № 53 від 27.12.2010 року про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001391501 від 19.04.2010 року.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, які з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шаргородському районі проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка ТОВ "Агрофірма "Шаргород" з питань виявлення арифметичних методологічних помилок та правильності відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування поданої декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року, за результатами якої складено акт №84/1501/35728295 від 19.02.2010 року.
Так, актом перевірки встановлено, що в порушення підпунктів " п.п.7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в періоді, що перевірявся на загальну суму 1500111, у тому числі: за липень 2009 року на суму 1440060 грн., за жовтень 2008 року на суму 60051 грн.
За висновками акту перевірки ДПІ у Шаргородському районі винесено податкове повідомлення-рішення №0001391501/0 від 19.04.2010 року, згідно із яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1500111 грн. та встановлено, що зазначена суму підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів. Вищевказане податкове повідомлення-рішення позивачем не оскаржувалось, а визначена податковим органом сума заниження бюджетного відшкодування з ПДВ зараховувалась у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.
Як вбачається із матеріалів справи, 27.12.2010 року головою ДПА у Вінницькій області розглянуто службову записку начальника відділу контролю за відшкодуванням ПДВ №358 від 02.12.2010 року та податкове повідомлення - рішення №0001391501/0 від 19.04.2010 року та акт перевірки №84/1501/35728295 від 19.02.2010 року.
За наслідками вказаного розгляду прийнято рішення №53 від 27.12.2010 року про скасування податкового повідомлення - рішення №0001391501/0 від 19.04.2010р. Приймаючи своє рішення, голова ДПА у Вінницькій області виходив із того, що в порушення п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п.7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", матеріалами перевірки не доведено факт заниження платником бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Так, відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит, в залежності від якого визначається сума бюджетного відшкодування, визначається, як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.
Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону №168, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд І інстанції дійшов вірних висновків про невідповідність цього рішення критеріям, що визначені ч. 3 ст. 2 КАС України щодо обґрунтованості, пропорційності тощо.
Вказане рішення мотивовано тим, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шаргородському районі № 0001391501 від 19.04.2010 року на збільшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 500 1111 грн. не відповідає вимогам законодавства, зокрема п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168. Крім того, зазначено, що перевірку позивача проведено з порушенням наказу ДПА України № 350 від 18.08.2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України № 515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість".
Однак, з такими висновками податкового органу погодитись не можна оскільки недотримання вимог вказаних наказів, не являється підставою для скасування результатів перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення Форми "В2", оскільки вони носять рекомендаційний характер.
На думку суду, вони самі по собі не можуть слугувати підставами для скасування рішень форми В2 та не є достатніми підставами для скасування результатів перевірки, оскільки є актами індивідуальної дії та носять рекомендаційний характер.
Більше того, дані методичні рекомендації спрямовані саме на організацію роботи органів державної податкової служби, а не на самого платника податку. Тому, не є обов’язковими йому до виконання.
Стосовно посилання на норми Закону № 168, то цей Закон не пов’язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в рахунок податкових зобов’язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов’язань, в тому числі наявність їх на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Тобто, дана норма, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб’єктами господарювання.
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
З акту перевірки від 19.02.2010 року №84/1501/35728295 жодних порушень позивачем чинного законодавства під час формування податкового кредиту не виявлено, що свідчить про правомірність заявленого бюджетного відшкодування.
Крім того, як вбачається з акту перевірки, факт здійснення позивачем товарних операцій, сплачене по яким ПДВ віднесено останнім до податкового кредиту, та їх товарність, податковим органом під сумнів не ставиться.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, – залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 20 червня 2011 року .
Головуючий /підпис/ Голота Л. О.
Судді /підпис/ Курко О. П.
/підпис/ Совгира Д. І.
Копія вірна.
секретар: