ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-3839/10/2470
Головуючий у 1-й інстанції: Огородник А.П.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Матохнюка Д.Б., Совгири Д. І.
при секретарі: Семеновій Г.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2
відповідача (апелянт) - Кривохижа В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заставнівському районі Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Заставнівському районі Чернівецької області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій , -
В С Т А Н О В И В :
В грудні 2010 року фізична особа підприємець ОСОБА_4 звернувся з позовом до Чернівецького окружного адміністративного суду до Державної податкової інспекції у Заставнівському районі про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.11.2010р. №103/17-2259010518.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011р. позов було задоволено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін, з наступних підстав.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Згідно направлення від 09.09.2010р. №372/17, виданого ДПІ у Заставнівському районі та плану графіка податковими інспекторами проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р. відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої був складений акт № 180/17/2259010518 від 12.11.2010 року.
При перевірці позивача встановлені порушення п. 3, п. 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. а. п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003р. із змінами та доповненнями, а саме, порушення ведення обліку доходів та витрат.
23 листопада 2010 року начальником ДПІ у Заставніському районі Григоряком О.Є. було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 103/17-2259010518, яким на підставі вказаного вище акту та на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 21 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 281915,18 грн.
Закон України "Про державну податкову службу в Україні" визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції, права, правові основи діяльності, види перевірок, умови та порядок їх здійснення, умови допуску посадових осіб до проведення перевірок та іншого відповідачем не доведено.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснює підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування та веде зошит обліку доходів та витрат за формою, що встановлена та зареєстрована ДПІ у Застанівському районі за №4164 від 06.07.2009р.
Згідно частини 1 статті 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Відповідно до п. 3 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Відповідно до п. 12 ст. 3, ст. 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг); до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено судом першої інстанції, позивачем спростовано порушення п.п. а 19 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001р. №1269 «Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат», оскільки дані порушення передбачають інший вид та порядок притягнення до відповідальності, зокрема, встановлений ст.164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції, що не ведення книги обліку доходів та витрат не свідчить про відсутність обліку товарних запасів на складах або за місцем їх реалізації.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 103/17-2259010518 від 23.11.2010 року, підставою для застосування даних санкцій ним визначено ст. 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Проте, колегія суддів зазначає, що у даному випадку податковий орган помилково розтлумачив дані норми Закону.
Кабінетом Міністрів України на виконання ст. 9 Закону N 265/95-ВР прийнято постанову від 26.09.2001 p. N 1269 "Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів витрат".
Стосовно обліку товарних запасів суд І інстанції зазначає, що оскільки позивач перебуває на загальній системі оподаткування, то до нього застосовується обов’язок ведення Книги обліку доходів і витрат (Форма № 10), яку ведуть фізичні особи суб’єкти підприємницької діяльності протягом календарного року затверджена додатком 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян. Вказує, що згідно вказаного додатку Книга форми № 10 має графи : Період обліку (день, тиждень місяць, рік); кількість виготовленої продукції, наданих послуг (в одиницях виміру); витрати на виробництво продукції; кількість проданої продукції, (наданих послуг) (в одиницях виміру); ціна продажу продукції (послуг); сума виручки (доходу); чистий доход .
Суд першої інстанції зазначає, що позивач не позбавляється обов’язку вести облік товарних запасів, оскільки він не відноситься до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Відповідно до пунктів 1 та 5 Порядку Книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку). При цьому до Книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом; суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Відповідно до статті 21 вищевказаного Закону, до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тому, твердження відповідача на невідповідність відомостей про товарні запаси або порядок їх фіксації бухгалтерськими або іншими документами, що передбачено постановою Кабінету міністрів України №1269 не визначено.
Як встановлено судом, доводи відповідача про необхідність позивачу здійснювати обов’язкову фіксацію залишків товарних запасів по паливно - мастильних матеріалах в розрізі марок спростовується п. 4.2.2 Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України», затвердженого Наказом Мінпалива та енергетики України, Міністерством економіки України від 20.05.2008р. №281/171/578/155, оскільки дана інструкція не регулює ведення обліку товарних запасів на складах за місцем їх реалізації відповідно до Закону України №265.
Тому, аналізуючи вище вказані норми та матеріали справи, суд дійшов вірного висновку, що за встановлене правопорушення відповідач не мав правових підстав для застосування санкції відповідно до ст.21 Закону №265/95-ВР.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, системний аналіз вищенаведених нормативно-правових актів свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Таким чином, оскаржуване рішення прийняте відповідачем всупереч Закону та за межами повноважень, наданих йому чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заставнівському районі Чернівецької області, – залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 14 червня 2011 року .
Головуючий /підпис/ Голота Л. О.
Судді /підпис/ Матохнюк Д.Б.
/підпис/ Совгира Д. І.
З оригіналом згідно:
секретар