ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-944/10/2470
Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Матохнюка Д.Б., Совгири Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 09.03.2011р. № 01-13/491 та апеляційну скаргу Чернівецької міської виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 09.03.2011р. № 01-14-874 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Територіальної державної інспекції праці у Чернівецькій області, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги Чернівецької міської виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання нечинним та скасування припису , -
В С Т А Н О В И В :
Виконавча дирекція Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до територіальної державної інспекції праці у Чернівецькій області, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги Чернівецької міської виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання нечинним припису від 18.12.2009р. №24-1-02/100/80.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просять суд скасувати дану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повінстю, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Сторони в судове засідання не з"явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, перевірку з питань дотримання законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням проведено працівниками відповідача на підставі окремого доручення № 013-5838-53 від 09.12.2009 р., у відповідності до Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 р. № 50 та Порядку № 72.
За результатами перевірки працівниками відповідача складено акт № 24-01-02/100 від 18.12.2009 р. та винесено 18.12.2009 р. припис № 24-01-02/100/80 про усунення виявлених перевіркою недоліків, а саме: "вжити невідкладних заходів до розгляду документів наданих підприємцямидля призначення та виплати допомоги по вагітності та пологах; нараховані суми матеріального забезпечення своєчасно не призначені та не виплачені провести у відповідність до Законів України "Про індиксацію грошових доходів населення" та "Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з наступного.
Відповідно до Положення "Про Державний Департамент нагляду за додержанням законодавства про працю", затвердженим постановою КМУ від 18.01.2003р. №50 основними завданнями Держнаглядпраці є забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - роботодавці). Повноваження Держнаглядпраці визначено Положенням про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 р. № 50.
Процедура здійснення державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування: від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; на випадок безробіття на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю врегульована Порядком проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.03.2003 р. № 72, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.06.2003 р. за № 432/7753 (далі – Порядок № 72) .
Відповідно до Порядку № 72 перевірки, що проводяться посадовими особами Держнаглядпраці та територіальними державними інспекціями праці поділяються на: планові та позапланові; за дорученням керівництва Держнаглядпраці та територіальних державних інспекцій праці, правоохоронних органів; за пропозиціями установ, організацій; за зверненнями громадян
Відповідно ст. 1 Закону № 2240-III загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Частиною 3 ст. 4 Закону № 2240-III передбачено, що особи, які застраховані на добровільних засадах у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та фізичні особи (підприємці, що сплачують єдиний податок (крім осіб, які знаходились у страхових випадках, передбачених цим Законом, або у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом за умови сплати страхових внесків (встановленого розміру єдиного податку) не менше повних шести календарних місяців протягом останніх дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку.
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону № 2240-III загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до ст. 42 цього Закону право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.
У ст. 43 Закону № 2240-III визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (далі – Порядок № 1266).
Згідно із п. 9.12 ст. 9 цього Закону оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності при провадженні діяльності з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору згідно з чинним законодавством, і самостійно обрала відповідний спосіб оподаткування доходів, одержаних від діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту за умови, якщо кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином - платником податку, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, не перевищує п'яти та валовий доход такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи те, що згідно із ст. 13 Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності, то у підприємців, які сплачують фіксований податок звітним періодом є календарний (податковий) рік і декларація подається саме за наслідками звітного податкового року.
Судом І інстанції досліджено справи (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12., ОСОБА_8, ОСОБА_9.) на предмет призначення та виплати, правомірності відмови у наданні матеріального забезпечення фізичним особам - підприємцям, застрахованим на добровільних засадах (а.с. 113-168).
Із наявних матеріалах справи вбачається, що вищезазначені особи мали право на призначення допомоги по вагітності та пологах. Тому, застосування позивачем до фізичних осіб - підприємців порушення норм п.2 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" є незаконним та протиправним.
Тому колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт вчинення позивачем порушення п.п 3 п. 6 Положення «Про державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю», що призвело до застосування припису був доведеним.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки, викладені в постанові суду першої інстанції.
Згідно ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 09.03.2011р. № 01-13/491 та апеляційну скаргу Чернівецької міської виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 09.03.2011р. № 01-14-874, – залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Головуючий /підпис/ Голота Л. О.
Судді /підпис/ Матохнюк Д.Б.
/підпис/ Совгира Д. І.
Копія вірна.
секретар: