Справа № 535/383/24

Номер провадження 2/629/1137/24

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 року м.Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання - Дохненко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

До Лозівського міськрайонного суду Харківської області за підсудністю з Котелевського районного суду Полтавської області надійшла вказана позовна заява ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.06.2013 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом 75000,00 грн., процентна ставка 26% річних, обов`язковий мінімальний платіж 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Мета кредиту для особистих потреб. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Заборгованість відповідача станом на 20.12.2021 року становить 35502,12 грн. 20.12.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 . Вказану заборгованість, а також понесені судові витрати та витрати на правову допомогу позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити. У відповіді на відзив зазначив, що доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими. Щодо посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності, зазначив, що строк позовної давності у відповідності до вимог п.12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції ЗУ від 30.03.2020 року №540-ІХ є продовженими на час дії карантину, який було запроваджено 12.03.2020 року, а завершено 30.06.2023 року. Крім того, на період воєнного стану у відповідності до п.19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Таким чином, позивачем жодним чином не порушений строк позовної давності. Зазначив, що на виконання своїх зобов`язань АТ «Альфа Банк» було передано всі документи відповідача, які підтверджують зобов`язання. На підтвердження наявності заборгованості та видачі кредиту позивачем було надано виписку по рахунку, що є належним доказом у справі.

В судове засідання відповідачка та її представник не з`явились, представником надано клопотання про розгляд справи за їх відсутності, у задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності. В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначила, що заявлені вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Вказала, що умови відповідно до Додатку до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 27.06.2013 року, які долучені до матеріалів справи, та викладене у позовній заяві, не узгоджується між собою. З наданого розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем та виписки по рахунку за кредитною карткою неможливо встановити порядок утворення заборгованості відповідача в сумі 35502,12 грн. за всіма її складовими. Відсутні первинні документи бухгалтерського обліку та інша документація первісного кредитора, щодо підтвердження отримання відповідачем коштів та користування ними. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження факту набуття права вимоги до відповідача на умовах, визначених договором факторингу.Також вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом, оскільки про порушення свого права позивач дізнався 26.10.2020 року, а з позовом звернувся тільки 30.04.2024 року.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в раз якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.06.2013 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 75000 грн. Процентна ставка 36% річних. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією (а.с. 5).

АТ «Альфа банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в AT «АЛЬФА-БАНК»».

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором AT «Альфа -Банк» виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти з початковим лімітом у розмірі 14850,00 грн. відповідно до Додатку до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум» від 27.06.2013 року.

Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору, що підтверджуються, зокрема, розрахунком заборгованості, випискою по рахункам відповідача (а.с. 16-34, 35).

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 №578/5, а також позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №554/4300/16-ц, якою крім того зроблено висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, позивачем надані до суду саме первісні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за кредитним договором, які є належними доказами заборгованості відповідача.

У виписці по рахунку за кредитною карткою прослідковується факти використання відповідачем грошей, а отже й отримання кредитної картки, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Із виписки вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, а також частково сплачував заборгованість за договором.

Отже, відповідач не лише отримав кредитну картку, а й визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору та його умов, в тому числі щодо сплати відсотків.

Згідно з розрахунком заборгованості за відповідачем станом на 20.12.2021 обліковується заборгованість в розмірі 35502,12 грн. (а.с. 35).

20.12.2021 між AT «Альфа-Банк» та TOB «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №4, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, TOB «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 27.06.2013, укладеним між AT «Альфа-Банк» та відповідачем (а.с. 6-10).

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Враховуючи, що фактично отримані та використані надані грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, зобов`язання за вказаним договором належним чином відповідач не виконала, протягом дії договору не сплачувала кредит вчасно та у повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» у повному обсязі.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 6 ст. 80 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч. 6 ст. 80 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо доводів сторони відповідача про недоведеність переходу від АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» права вимоги до відповідача за вище вказаним договором, то суд зазначає наступне.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

На підтвердження доведеності позивачем набуття права вимоги за кредитним договором від 27.06.2013 до відповідача стороною позивача були надані: договор факторингу від 20.12.2021, укладений між AT «Альфа-Банк» та TOB «ФК «Еліт Фінанс», на підставі якого TOB «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 27.06.2013, укладеним між AT «Альфа-Банк» та відповідачем; платіжне дорученням за № 34291 від 20.12.2021 щодо оплати за право вимоги згідно договору факторингу; акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 20.12.2021 року до Договору Факторингу №4 від 20.12.2021 року.

Таким чином, суд вважає, що умови договору та проведення розрахунків між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» з чітким визначенням обсягів набутих позивачем прав до чітко визначених боржників у додатку №1 -1 до договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року, яким, зокрема, є відповідач, які є вичерпними, що свідчить про набуття позивачем права вимоги за цим позовом, в силу ст. 512,514 ЦК України, а доводи сторони відповідача про не набуття позивачем права вимоги до відповідача безпідставними.

Щодо застосування строків позовної давності суд вважає, що відповідачу слід відмовити в такому застосуванні виходячи з наступного:

Цивільним кодексом України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. ст. 255, 257 ЦК України)

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Постановою КМУ від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом» від 11 березня 2020 року впроваджено дію карантину з 12 березня 2020 р. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного Кодексу України були продовжені на строк дії такого карантину (п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

24.02.2024 Законом України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено режим воєнного стану. Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Дія карантину завершена 1 липня 2023 року відповідно до Постанови КМУ №651 від 27.06.2023.

Таким чином, враховуючи продовження строків позовної давності на строк дії карантину з 12.03.2020 та зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану з 24.02.2022, позивачем не пропущений строк позовної даності з часу виникнення у нього права вимоги за кредитним договором і до часу винесення рішення по справі.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою, позивачем додано: копію договору про надання правничої допомоги №05-10/23 від 05.10.2023 року, свідоцтва, акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 07.03.2024 року, платіжної інструкції.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 5 000 грн.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (03035, м.Київ, пл. Солом`янська, буд.2, код ЄДРПОУ 40340222) суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 35502 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот дві) гривні 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (03035, м.Київ, пл. Солом`янська, буд.2, код ЄДРПОУ 40340222) витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім ) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (03035, м.Київ, пл. Солом`янська, буд.2, код ЄДРПОУ 40340222) витрати на правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                 С. А. Мицик